Українська самохідна 155 мм артилерійська установка пройшла довгий шлях від прототипу до наймасовішої за темпами виробництва системи серед країн ЄС та НАТО
Ця система зброї продовжує постійно розвиватися з урахуванням досвіду, що отриманий на полі бою. Майбутнє цієї САУ має враховувати як загальні світові тренди щодо знищення цілей на полі бою, так і особливими потребами та задачами підрозділів Сил оборони України.
Читайте також: Як далекобійні 155-мм снаряди покращують САУ "Богдана" та чому їх зробили пріоритетом у постачанні для ЗСУ
Артилерія VS дрони
Війна в Україні 2022–2026 рр. стала найбільш насиченим дронами конфліктом в історії. Дрони - FPV- камікадзе, баражуючі боєприпаси, ударні мультикоптери - стали головним засобом ураження. Дрони виробляються сотнями тисяч і навіть мільйонами на рік; вони дешеві, смертоносні й масові. До двох третин ударів (останнім часом - вже до 80 відсотків) по ворогу здійснюється саме ними.
За рахунок масового застосування вони послабили перевагу противника в артилерії й бронетехніці, уповільнили наступи великих колон. Виникла така реальність як kill zones – суцільні зони вогневого ураження вздовж фронту (~15 км по обидва боки). У таких умовах важка техніка відходить у тил, піхота змушена діяти дрібними групами з маскуванням.
Роль артилерії в цих умовах ускладнилася. Адже дрони швидко виявляють позиції гармат, ворог застосовує контрбатарейний вогонь за координатами від БПЛА. Зростає потреба у швидкому маневрі, маскуванні та тактиці "стріляй та тікай".
Водночас потенціал артилерії залишається вкрай важливим і незамінним. Артилерія зупиняє масові атаки; руйнує укріплення; працює в умовах, де дрони малоефективні (сильне РЕБ, погана погода).
Бойовий досвід ЗСУ підтвердив: артилерія критично важлива для оборони у позиційній війні. І артилерія має свої переваги над дронами. Насамперед це величезна вогнева міць і площинне ураження. Один снаряд несе значно більший заряд вибухівки, ніж дрон. Вибух снаряду здатен зруйнувати укріплення або знищити бронетехніку ударною хвилею й осколками. Для такого ж ефекту потрібні десятки дронів-камікадзе.
Артилерія незалежна від погоди та РЕБ – пострілу не заважають ні дощ, ні радіоелектронні перешкоди. Сучасні гармати б'ють на 30–40 км. Артилерія створює “kill zones” перед фронтом оборони. Здатна щвидко накривати площі, що недосяжні для більшості БПЛА. При цьому артилерія може годинами підтримувати бій залпами. САУ випускають 6–10 снарядів за хвилину, підтримуючи тривалий обстріл. Жоден дрон не забезпечує такої інтенсивності. Артбатареї здатні зупинити наступ цілої батальйонної тактичної групи, створити зону знищення на місцевості.
Проте насправді в сучасних умовах дрони та артилерії - не конкуренти, а союзники. Вони створюють новий симбіоз, коли працюють у парі, підсилюють одне одного. Дрони – це "очі" для гармат. Вони ведуть розвідку у реальному часі, виявляють цілі на десятки км у глибину, передають координати у штаби через цифрові мережі. Дрони-коригувальники зменшують витрату боєприпасів – ціль уражається з 1–2 пострілів замість десятків. Артилерія створює масштабний вогневий ефект і прикриває дії безпілотників, тоді як дрони виконують роль «прицільного інструменту» та добивають пріоритетні цілі.
Тож сучасна концепція спільного застосування – це інтеграція, коли безпілотники вбудовані у систему артилерійського вогню. Зараз базовий принцип на основі досвіду війни в Україні: артилерія – не "бог війни", а частина комплексної вогневої екосистеми. Результат - синергія, недосяжна при використанні лише одного засобу. Найуспішніші підрозділи ЗСУ вже воюють саме так. і це є обличчям "розумної артилерії" майбутнього. Де, звісно, одним з важливих елементів має стати САУ "Богдана".
САУ "Богдана" – база для розвитку спроможностей
З початку повномасштабного вторгнення РФ в лютому 2022 року країни-партнери надіслали Україні велику кількість різних гармат та гаубиць. Окрім радянських зразків, активно надходили й системи західного виробництва. Частина з поставлених артилерійських засобів були старими перевіреними, як от M109 в різних модифікаціях, так і сучасними високотехнологічними типу Caesar, Archer, Krab та PzH 2000.
Проте зараз основу ставку Україна робить на артсистеми власного виробництва. Це САУ 2С22 "Богдана". Темпи виробництва цієї системи зараз утримуються на рівні 40 одиниць на місяці. Це найбільші показники у порівняння з будь-якими серійними зразками західних компаній. При суттєво меншій вартості.
Точність проти маси
"Богдана" має високу точність". Так говорять українські артилеристи, що мають досвід експлуатації різних артилерійських систем,у тому числі західного виробництва. Також військові відзначають повільний знос каналу стволу української гармати. Зафіксовані САУ "Богдана" з показником настрілу понад 9 тис. пострілів. Зазвичай ресурс стволів однотипних САУ становить 7–8 тис. пострілів.
Військові одного з підрозділів стверджували, що загалом за добу з САУ "Богдана" вони здійснювали до 100-120 пострілів. Із САУ "Богдана" застосовують снаряди як українського виробництва, так і передані партнерами у рамках оборонної допомоги. Сумарно з САУ "Богдана" військові вже здійснили понад 500 тис. пострілів.
Загалом "робочою конячкою" артилерії в ЗСУ залишаються стандартні боєприпаси, але їх ефективність обмежена відносною точністю та великою витратою. За оцінками на кінець 2025 року близько 95% - це було використання 155 мм боєприпасу M107HE, що має дальність до 18 км. Це дешевий, масовий, але не дуже точний боєприпас. Масові M107 створюють "вогневий вал", але вимагають великих витрат, що збільшує навантаженя і на виробництво, і на логістику.
У свою чергу, застосування в Україні далекобійних боєприпасів за період бойових дій у 2023-2025 рр. склало ~ 5% від загальної кількості. Серед зразків, які застосовуються в Україні: NM269 – до 41 км, M549A1 RAP – до 30 км, Vulcano 155 GLR – до 70–80 км (CEP <5 м), Excalibur M982 – 30–40 км (CEP 1–4 м). Найбільш ефективними з огляду на практику застосування були визнані Excalibur, BONUS та SMArt Copperhead. Проте їхнє використання обмежене через високу ціну й дефіцит.
Застосування високоточних далекобійних боєприпасів забезпечує ефективність проти цінних цілей (танки, командні пункти, склади); надає можливість ураження на великій дальності (до 70 км); зменшує витрату боєкомплекту, логістичне навантаження та побічні витрати. Дальність і точніть стають вирішальними факторами: артилерія прагне перетворитися на "оперативний" інструмент, який працює там, де раніше діяли лише ракети. Тож тут висновок очевидний: "розумні" боєприпаси – це майбутнє артилерії; вони дозволяють досягати вирішального ефекту з мінімальною витратою боєкомплекту.
На тлі цього для сучасної САУ потрібна сумісність з високоточними боєприпасами (Excalibur, BONUS, SMArt, PGK тощо). Також важлива наявність інтерфейсу для програмування підривників (GPS-координати, дистанційний підрив) та цифрові системи управління вогнем (DFCS + навігація + метеосенсори). Сучасні САУ також мають інтегрувати дані від GPS/INS-навігації, метеосенсорів та радарів початкової швидкості пострілу. Це кардинально підвищує точність навіть при використанні звичайних снарядів.
САУ "Богдана" частково відповідає цим потребам – з потенціалом нарощування. Зокрема, в 2C22 "Богдана" застосовується радар вимірювання початкової швидкості (Weibel MVRS-700), що дозволяє суттєво підвищити точніть шляхом корекції траєкторії після кожного пострілу. Завдяки радару MVRS, який вимірює початкову швидкість пострілу, витрата снарядів на одне завдання скорочується на 40% — отримані дані враховуються для точнішого коригування стрільби.
Тактична та оперативна мобільність
Сучасні артилерійські установки проектуються так, щоб від отримання координат до першого пострілу проходили лічені секунди. Домінує концепція shoot-and-scoot: залп – миттєва зміна позиції. Це різко зменшує ризик бути знищеним у контрбатарейній боротьбі. Приклад: RCH 155 може виконати залп і залишити позицію менш, ніж за хвилину, мінімізуючи ризики для екіпажу і техніки. В Україні практика показала, що мобільність рятує гармати від високоточних ударів противника.
Артилерійські системи повинні бути придатними для транспортування літаками та залізницею, мати уніфіковані запчастини й мінімальний логістичний слід. Це дозволяє швидко перекидати батареї на різні ділянки фронту та підтримувати їхню працездатність у довготривалих кампаніях.
Колісні платформи (6×6, 8×8) замінюють важкі гусеничні системи, дозволяючи рухатися зі швидкістю 80–100 км/год та діяти разом із маневреними підрозділами. Вони здатні швидко змінювати позиції, використовуючи дороги чи бездоріжжя, і тримати темп сучасного бою. При цьому в НАТО та США відкрито заявляють про "кінець епохи буксированої артилерії". Замість повільних гармат на лафетах майбутнє — за мобільними колісними чи легкими самохідними системами з технологіями soft-recoil, які дозволяють ставити 155-мм гармати навіть на легкі бронеавтомобілі.
Проте для Україна важливі і інші обставини. Насамперед – потреба мати значну кількість артсистем, і не лише самохідних. І тут САУ "Богдана" має суттєві переваги. Краматорський завод важкого верстатобудування запатентував окремо артилерійський модуль, що дозволяє встановлення на будь-яку платформу, вибрати шасі за бажанням замовника.
Надійність та захищеність
Використання системи українського виробництва забезпечує швидкий ремонт, спрощену логістику та певну власну автономність. Технічна справність САУ "Богдана" на фронті сягає до 90%, що свідчить про високу надійність у бойових умовах, ремонтопидатність та оперативну взаємодію з виробником. .
Майданчики з виготовлення САУ розташовані як в Україні, так і за кордоном у країнах ЄС, завдяки чому є можливість досить швидко нарощувати виробництво. Задля безпеки є дублювання виробництва комплектуючих. Виробник наголошує, що САУ "Богдана" прагнули зробити максимально простою в експлуатацію. Стверджується, що кожна з електричних чи гідравлічних систем САУ дублюється механічною.
Українські військові також відзначають високий рівень захищеності САУ "Богдана". Зокрема, САУ "Богдана" має броньовану кабіну. Причому є декілька версій таких кабін. Є приклади, коли машина витримала влучення як FPV-дронів, так і "Ланцетів", а також і удари 152-мм артилерійських боєприпасів.
Проте потреби захисту стають більш комплексними. Мобільності більше не достатньо — потрібен багаторівневий захист. Проміжні "польові рішення" включають протидронні решітки, інтегровані дистанційно керовані модулі озброєння (RWS) для відбиття атак FPV-дроніві малих БПЛА, а також бортові системи РЕБ для глушіння сигналів управління. Можливий компонент активного захисту — міні-БПЛА, що запускаються для знищення атакуючих FPV-дронів або барражуючих боєприпасів.
Автоматизація та мінімізація розрахунку
САУ "Богдана" має розрахунок з 5 осіб. САУ оснащена досилачем, який вже встановлюється на серійних моделях, а також пультом керування ним, що дозволяє працювати в ручному та автоматичному режимах. Загалом це важлива частина, завдяки якій можна не лише прискорити темпи стрільби, а і полегшити роботу військовим. Також зберігається місце для ручного наведення.
Наявність додаткових засобів автоматизації використання - це важливий крок в розвитку будь-якої артилерійської установки. Це дозволяє підвищити точність та швидкість наведення, а також в перспективі може навіть зменшити обслугу машини.
Скорочення кількості обслуги для застосування гармати за рахунок автоматизації - помітний світовий трендом. Якщо класичні гармати вимагали 5–7 осіб, то нові САУ обслуговуються екіпажемі з 2–3 операторів. Уся небезпечна робота (заряджання, наведення, стрільба) виконується автоматикою, а люди залишаються в бронекабіні.
Це знижує втрати особового складу й спрощує підготовку нових артилеристів. Приклади реалізації є у декількох країн. Це САУ Archer (Швеція); RCH 155 (Німеччина, безекіпажна башта, автоматика на 30 снарядів, екіпаж у захищеній кабіні Boxer); K9A2 (Південна Корея) - нова версія з автоматизованим заряджанням, екіпаж скорочено до 3 осіб, темп стрільби до 10 постр./хв; M109A7 (США) - цифрова СУВ, електроприводи, автоматизований досилач, покращена броня та протимінний захист.
Автозаряджання дозволяє досягати темпу стрільби 8–10 пострілів/хв без втрати точності. Електронні приводи та цифрові системи управління вогнем усувають "людський фактор", підвищуючи стабільність результатів. Тож автоматизація не лише підвищує темп вогню, а й робить артилерію менш залежною від кваліфікації та витривалості людей. Це ключ до масового застосування артсистем у війні високої інтенсивності.
C4ISTAR- сумісність і мережецентричність
Сучасна артилерія інтегрується у єдиний інформаційний простір, де дані від дронів, контрбатарейних радарів, розвідки та штабів автоматично передаються на рівень батарей. Важливе значення має швидкість у циклі "сенсор-постріл".
Україна тут має свої рішення та приклади. Завдяки мережевим системам “Кропива” та GIS Arta, які застосовуються на САУ "Богдана", час від виявлення цілі до першого пострілу скоротився до ≤1 хвилини. У свою чергу, використання протоколів ASCA (Artillery Systems Cooperation Activities) забезпечує сумісність між артсистемами різних країн, дозволяючи швидко інтегрувати батареї союзників у єдиний вогневий контур.
У найближчому майбутньому також буде збільшуватись роль штучного інтелекту у планування та застосуванні артилерії. Перспективні системи управління вже включають елементи автоматичного розподілу цілей та вибору оптимальних боєприпасів, зменшуючи навантаження на командирів і штаб. ШІ оброблятиме дані від дронів, супутників і радарів, визначатиме пріоритетні цілі, радитиметип боєприпасу й кількість пострілів. Для типових цілей (міномети, РСЗВ) буде можливий повністю автоматичний режим "помітив – класифікував – знищив". Це скоротить час реакції до десятків секунд.
Висновки
У 2022–23 рр. артилерію називали "богом війни", адже саме вона спричинила основні втрати ворога. Артилерія і зараз залишається найбільш руйнівною зброєю у світі. Понад 60% втрат під час війни спричинені застосуванням саме цього типу озброєння. Проте зараз відбувається еволюція сучасних артилерійських систем, що передбачає інтеграцію передових технологій - таких як штучний інтелект, роботизовані комплекси, спеціалізовані боєприпаси та удосконалені системи управління вогнем - для підвищення точності, швидкості та ефективності ураження противника на великих відстанях.
Все це вимагає подальших кроків для розвитку та вдосконалення вдосконаленню можливостей української САУ "Богдана". Серед іншого, це має стосуватися масштабування технології Weibel (MVRS). Треба розширити використання радарів початкової швидкості для підвищення точності вогню у всіх бойових підрозділах.
Також є потреба створити для САУ повністю автоматизований комплекс із цифровим обміном даними та інтеграцією з БПЛА-розвідниками й коригувальниками. Є необхідність посилити пасивний захист (броня, протидронні решітки, мультиспектральне маскування) та розпочати розробку систем активного захисту САУ. Також слід розгорнути масштабоване виробництво повного циклу далекобійних снарядів для ураження цілей на 40+ км. Реалізація цих кроків дозволить "Богдані" стати основою української "розумної артилерії" нового покоління.
Володимир ТКАЧ, "Укрспецконсалтинг", спеціально для Defense Express
Читайте також: Скільки сотень артилерійських установок "Богдана" виготовив український ОПК, які зробили вже понад 800 тисяч пострілів
