Опублікований Головним управлінням розвідки Міноборони України аналіз компонентної бази російського реактивного ударного дрона "Герань-4" містить ряд уточнень щодо його конструкції, які відрізняють його від звичайного "Шахеда", який у РФ позначений як "Герань-2".
Зокрема спочатку ворог здійснив спробу просто змінити двигун з бензинового на реактивний, завдяки чому з'явилась "Герань-3". Але рашисти зіткнулись з тим, що міцності цього корпусу виявилось недостатньо для польотів на великих швидкостях, а також для маневрування з великим перевантаженням.
Читайте також: Чи покидає США один з найбільших покупців зброї, якщо на свої F-15SA там поставили німецькі ракети Iris-T
Для того щоб дрон не розсипався у повітрі для "Герань-4" був розроблений новий планер з крилами, які вже не від'єднуються від центроплана, що ускладнює як виробництво, так і транспортування. Він також має менший аеродинамічний спротив за рахунок меншої кількості технологічних люків. А це впливає на швидкість комплектації під час виробництва та зручність передстартової підготовки.
"Новий планер "Герань-4" дозволяє здійснювати активні маневри на швидкостях від 300 до 400 км/год, а його посилена конструкція - витримувати значні перевантаження", - йдеться в описі.
Також озвучено, що максимальна швидкість "Герань-4" складає до 500 км/год, маса бойової частини - 50 кг або посилена у 90 кг, дальність польоту до 450 км. Габарити дрона загалом не змінились у порівнянні зі звичайним "Шахедом" - 3,5 метра у довжину, розмах крила - 3 метри.
Водночас для самих рашистів "Герань-4" може містити ряд недоліків, які можуть зрештою вплинути на рішення його виробництва. Вимога до підвищеної міцності корпусу означає збільшення його вартості. Вищі перевантаження означають жорсткіші вимоги до ряду інших систем дрона, наприклад, використання потужніших сервоприводів, а реактивний двигун вимагає потужнішого паливного насоса.
Також загалом технологічні цикли виробництва "Герань-4" мають бути довшими ніж у "Герань-2", а от намір зробити дрони максимально уніфікованими, що мало знизити вартість та прискорити їх виробництва ворогу реалізувати, як мінімум повністю, не вдалось.
Ще одним мінусом залишається дальність польоту, яка становить до 450 км, порівняно із 1800-2500 км (за різними оцінками) в оригінального "Шахеда". Така дальність уже не дозволяє ворогу завдавати ударів з наявних пускових районів по цілях далі за Київську, Кіровоградську та Одеську області.
Окрім того, навіть для ударів на такі дальності ворог буде змушений запускати "Герань-4" за прямим маршрутом, без додаткових маневрів з метою огинання районів ППО та на крейсерській швидкості. При цьому на найбільш економному швидкісному режимі реактивні "Шахеди" залишаються вразливими для звичайних зенітних дронів.
Тобто рішення створити реактивний "Шахед" після невдачі із мінімально зміненої "Герань-3" для ворога обернулось розробкою нового планера, збільшенням ціни та строків виробництва, погіршенням експлуатаційних характеристик, глибини ударів, а також відсутністю значної уніфікації.
Також увагу слід звернути на те, що у "Герань-4", як і на "Герань-5", створеному на основі іранського Karar, використано однакові реактивні двигуни - малогабаритний турбореактивний двигун TF-TJ2000A від китайської Telefly має тягу у 1,95 кН (200 кгс). Що говорить про налагодження постачання цих двигунів з Китаю, без яких у РФ не було б можливості почати їх масове виробництво.
Читайте також: Міф про "кінетичну" руйнівність "Орешника" спростовано першими результатами дослідження місця удару по Білій Церкві
