Трохи більше доби пройшло від оголошеного ватажком "вагнерівців" Пригожиним заколоту з метою дійти до Москви та до останнього повідомлення, що він не хоче "лити кров однією зі сторін" та "розгортається у зворотній бік у польові табори".
Нібито значні послуги у посередництві зіграв білоруській диктатор Лукашенко, який вмовив Пригожина зупинити рух до столиці РФ та обумовив гарантії безпеки для "вагнерівців".
Читайте також: ЗСУ вивели міст через Чонгар з ладу на місяці, рашисти жаліються на масштабні руйнування
Й для початку коротка хронологія подій: 23 червня близько 21:00 Пригожин повідомляє про удар по тилових таборах "вагнерівців" й оголошує "марш справделивості". Перша мета - захоплення штабу Південного військового округу у Ростові-на-Дону, де нібито перебували Шойгу та Герасимов. У місті "вагнерівці" вже зранку 24 червня, але міністра оборони та начальника генштабу РФ захопити не вдалось.
Далі йде марш на Москву й протягом дня "вагнерівці" рухаються до столиці РФ, перша лінія оборони якої формується на південному кордону області по річці Ока у 100 км від міста. Й не дійшовши до Москви 200 км Пригожин "дав задню".
Але важливим питанням є те, на що він розраховував, й далі декілька можливих варіантів:
Заколот Пригожина передбачав ліквідацію Путіна
Успішність заколоту завжди залежить від знищення поточного ватажка. Й тому доволі ймовірно, що план заколоту передбачав ліквідацію Путіна, але це не було зроблено. А загальним задум Пригожина спирався на пряму підтримку з боку московського армійського генералітету та ФСБ. Доволі класичним міг бути сценарій за яким у вбивстві Путіна заколотники звинувачують Шойгу та Герасимова, що одразу вирішує цілий ряд питань.
Але нібито найближчий до Пригожина генерал Суровікін зі зброєю у руках, а також перший заступник начальника генштабу Алексєєв, зробили заяву у стилі "астанавітєсь" ще у ночі, на одну камеру та з одного й того ж стільця.
Доволі дивною була поведінка теоретичного партнера "вагнерівців" по заколоту - Кадирова, який зберігав мовчання до звернення Путіна, який виступив о 10 ранку 24 червня.
Так званий голова Чечні розродився із засудженням заколоту та пообіцяв його придушити лише опівдні, через дві години. Після чого "кадирівці" неспішно на "пріорах" і з найважчою бронетехнікою у вигляді БТР-82 поїхали нібито на штурм захопленого Ростова-на-Дону проти танків "вагнерівців".
В умовах, коли Путін живий та зберігає контроль над силовими структурами, з військової точки зору, штурм "вагнерівцями" Москви був приречений, бо боєкомплект у них був лише той, який вони везли з собою. Навіть у теорії прорвавшись у Кремль заколотники навряд перехопили б реальне керівництво країною.
Й тому дача "задньої" Пригожиним цілком закономірна. А сам заколот провалився через те, що Путін залишився живим, а можливі партнери його не підтримали.
Заколот Пригожина, як показуха
Водночас варіант, коли заколот передбачав ліквідацію Путіна є лише припущенням, як й інший, який вже активно обговорюються, що це була лише показуха.
Зокрема у спільноті InformNapalm вважають, що як такого "заколоту" не було, а насправді це був лише спектакль для того, щоб "створити хибне враження для ЗСУ ніби ось це саме той зручний момент для масштабного контрнаступу". Також показуха дозволила виявити всіх неблагонадійних елементів та зачистити реальних заколотників.
Для такого цілком можливо й втратити вертольоти та один літак. А також може й понести певні репутаційні втрати. Зокрема існує певна прірва між Путіним-"мочити у сортирах" та амністією для Пригожина навіть на словах. Але цілком можливо, що внутрішня ситуація у РФ така, що гра була варта свічок.
Більше того, завжди залишається можливість вийти й сказати, що це була багатоходова спецоперація із виявлення справжніх заколотників, які чекали нагоди. Це до речі дозволяє почати полювання на "ворогів народу" у безмежних розмірах за дуже простою ознакою - хто просто мовчав. І все це на фоні навіть певної підтримки самих росіян, які почали себе відчувати у 1917 році. Більше того, ця показуха остаточно сформувала у населення картинку під назвою "Росія без Путіна".
Що буде далі із заколотом Пригожина
Зазначимо, що за час свого маршу "вагнерівці" збили, орієнтовно, шість вертольотів та один літак, вбивши 13 льотчиків. Авіація РФ завдавала удари по нафтобазах, бомбила траси, дороги розкопували екскаваторами, ставились блок-пости. По Москві та інших російських містах активно їздила бронетехніка, що мало корелюється із поняттям стабільності держави.
Якщо заколот все ж таки був, то Пригожин зазіхнув на весь державний устрій РФ та пішов проти Кремля. Й Кремль звісно може пообіцяти йому "амністію", але уявити, що заколотника відпустять живим - вкрай складно. І Пригожин це чудово розуміє. Але в цій ситуації дійсно можливо лише хапатися за обіцянки та вигравати час, наприклад, для значно цікавіших варіантів торгу за своє життя шляхом захоплення деяких ядерних російських об'єктів.
Якщо ж мова йде про показуху, то доля Пригожина теж вкрай спірна, але цілком пояснює його готовність "повернутися у табори" чи поїхати у Білорусь. Водночас за будь-яким сценарієм Кремль цілком може розпочати чистки всіх ненадійних, бо, якщо для того, щоб залишитись при владі необхідно розігрувати аж настільки масштабні спектаклі, то справи у Путіна дійсно кепські.
Читайте також: ЗСУ знищили базу "росгвардійців" за 115 км від лінії фронту
