Поки в Австралії розгойдується скандал через утилізацію вертольотів MRH-90 Taipan, які є місцевою назвою та версією NH90 від Airbus, замість того, що б передати їх Україні, насправді з цієї ситуації немає простого виходу.
Фактично ці вертольоти стали заручниками, коли кожне рішення призведе до негативного сценарію для австралійського уряду та керівництва міноборони зокрема. Зрештою рішення їх списати значно раніше відведеного строку, яке було прийнято у вересні 2023 року, само по собі є негативним.
Читайте також: РФ глушить GPS у Європі комплексом "Тобол" у Калінінградській області й він дійсно створює проблеми
Ці машини у 2004 році закуповували на умовах локалізації й рішення відмовитись від них означає тепер не лише витрату коштів на самі машини, а потребу витратити ще більше, щоб закупити їхню заміну у вигляді UH-60M Black Hawk. І мова йде не лише про самі вертольоти, а й про всю навчальну інфраструктуру.
Але далі можливо змоделювати два основних можливих сценаріїв подій:
Сценарій перший - певна кількість MRH-90 Taipan, а їх за оцінками може бути 12-20, все ж таки передаються Україні, яка планує їх використати у ролі медично-евакуаційних машин. Це пояснюється тим, що в умовах війни все ж таки можливо піти на ризик. Більше того, самі машини перед передачею прискіпливо перевіряються.
Попри уявлення того, що MRH-90 Taipan та загалом NH90 є проблемним, хоча й успішно експлуатується у більшості європейських країн НАТО, він успішно справляється зі своїми транспортними та медично-евакуаційними задачами. Українські пілоти майстерно використовують австралійські вертольоти у значно інтенсивнішому режимі реальної війни.
У цьому випадку у самій Австралії виникнуть більш ніж логічні питання - чому тоді власне міноборони відмовилось від цих машин. Й відповідь на це питання ніхто давати не захоче.
Сценарій другий - та сама кількість MRH-90 Taipan на тих самих умовах у строю ЗСУ. Вони виконують задачі, але вертольоти починають виходити з ладу, один з них втрачається в авіакатастрофі, є загиблі. Причини вже будуть не так важливі, бо одразу після появи цієї інформації уряд Австралії зустрінеться з критикою, що передав ненадійну техніку.
З критикою зустрінеться й Міноборони України, яке прийняло рішення їх експлуатувати. Більше того, враховуючи традиційне українське поляризоване інформаційне поле навіть їх обговорення може призвести до запеклих суперечок.
Й пояснення, що такий ризик існував й був свідомим з обох боків навряд зможе "закрити" проблему. Паралельно виникають питання й до Airbus, який починає нести додаткові репутаційні ризики на фоні відмови від NH90 у Норвегії та планів на це Швеції. Це ситуація вже є для Airbus не кращим поповненням портфоліо, а така реальний бойовий досвід ще більше ускладнить укладання нових контрактів на NH90.
У реальності ці сценарії дійсно можуть мати варіативність, додаткові аспекти та деталі. Наприклад, вертольоти можуть бути передані через одну з європейських країн НАТО, де їм замінять двигуни Turbomeca RTM322 від Rolls-Royce на General Electric CT7-8E. Чи MRH-90 Taipan хоч й будуть страждати від браку запасних частин, але в цілому жодної значної нештатної ситуації не відбудеться. Але загалом все одно все зведеться до цих двох сценаріїв, які негативні.
Й, на жаль, часом саме такі ризики й можуть стати на заваді важливому посиленню Збройних Сил України.
Читайте також: 155 мм снаряди по 5,5 тисяч доларів стали реальністю: НАТО замовило 220 тисяч боєприпасів
