Компанії українського ОПК будуть відривати виробництво своєї продукції в Данії. На фоні таких новин у багатьох може виникнути питання щодо доцільності таких рішень та яку вигоду наша країна отримає з цього.
Так, 4 липня 2025 року міністр стратегічних галузей промисловості України Герман Сметанін та міністр промисловості, бізнесу та фінансів Данії Мортен Бьодсков фіналізували домовленості щодо співпраці у сфері оборонного виробництва між двома країнами. Підписаний документ містить конкретні кроки сприяння українським оборонним компаніям у створенні нових виробництв.
Читайте також: Польща збирається збільшити темпи виробництва 155-мм снарядів у дев’ять разів, але цього все одно не достатньо
У відповідних урядових повідомленнях сторін одразу адресується питання безпеки, а саме наявність в угоді механізмів щодо запобігання зловживанням спільними технологіями у різних розробках та проєктах. Хоча це досить розмите формулювання, можна припустити, що йдеться як і про збереження авторських прав з патентами, так і запобігання витоку інформації.
Що ж, тепер варто розглянути причини для розгортання виробництва українського озброєння закордоном. Спершу варто зазначити, що такі рішення вітчизняні виробники приймали давно самостійно, як от з Ukrspecsystems, яка ще у 2022 році організувала підприємство в Польщі.
Так, першою і найочевиднішою перевагою організації виробництва закордоном є захист від ракетних обстрілів. На жаль, рашисти володіють серйозним арсеналом далекобійного озброєння, яке здатне уразити підприємство на більшості території України, в той час, як у Данії такий ризик відсутній.
Також іноземні виробничі потужності дозволяють простіше залучати європейських фахівців. Хоча Україна і має хорошу базу з підготовки технічних спеціалістів, процеси деіндустріалізації та відтоку кадрів все ж серйозно вдарили по таких можливостях.
Сюди ж можна додати спрощення співпраці з європейськими компаніями, які зможуть надати унікальну експертизу та технології. Це вже не кажучи про доступ до програм ЄС з пільгових кредитів чи фінансування на розробки.
Якщо ж поглянути на політичну частину, то тут теж наявні причини. Першою одразу ж йде можливість доступу до експорту продукції, який наразі заборонений в Україні. Зазначимо, що наразі позиція щодо цього невідома, тож цей фактор можна поставити під питання.
З іншого боку нагадаємо, що Данія першою почала фінансування замовлення продукції українського ОПК у рамках військової допомоги. Тому, задля того аби покращити власну промисловість, створити робочі місця та принести нові можливості складається дуже логічним рішення отримати частину від української оборонки.
Тут згадаємо, що розгортання виробництва в інших країнах є звичайною практикою для виробників озброєння, що часто диктується політичними, економічними та практичними питаннями. З нещодавнього можна згадати РЛС G/ATOR для Румунії, чи танки K2PL для Польщі.
Загалом, експорт військових технологій та потужностей виробництва здатен принести нові можливості та укріпити зв’язки з європейськими партнерами. А український ОПК скоріше за все так само залучатиметься для виробництва компонентів, що продовжуватиме нести економічну вигоду для нашої країни.
Читайте також: Якими таємницями огорнута Swift Beat, яка виготовлятиме для України дрони, та до чого тут лелеки й штучний інтелект
