Кремль, як і Третій Рейх у Другій світовій війні, намагається тероризувати цивільне населення постійними ракетними атаками. Для цього, в першу чергу, використовуються крилаті ракети, які запускаються поза межами українських засобів ураження. І все що залишається - збивати самі крилаті ракети.
Проте щільності української протиповітряної оборони відверто замало для того, щоб гарантувати перехоплення всіх ракет та прикрити всі об’єкти на території України. Але, після того, як у США остаточно ухвалять закон про ленд-ліз для України, відкривається шлях для отримання зброї, яка може розв'язати це завдання.
Читайте також: "Демілітаризація" РФ триває: біля Білгорода – "хлопок", поблизу Курська "втомився" залізничний міст
Defense Express вирішив проаналізувати основні можливі шляхи створення надійної оборони від ударів крилатими ракетами.
Удари крилатими ракетами по Україні
Головною проблемою ударів крилатих ракет рашистами є те, що вони можуть завдаватись майже з будь-якої сторони. Починаючи від акваторії Чорного моря до Білорусі. Більше того, крилаті ракети наземного базування Р-500, повітряні Х-555 та Х-101, а також морські "Калібри" мають дальність польоту у декілька тисяч кілометрів.
Це дозволяє будувати для них складні маршрути з обходом позицій української протиповітряної оборони, а не кидати їх "по прямій". До того ж, самі крилаті ракети одні з найскладніших цілей для протиповітряної оборони. Вони не тільки малорозмірні, але й летять на малій висоті, що зменшує дальність їх виявлення та дає мінімальний час для їх знищення.
Таким чином зараз протиповітряна оборона України має справу з вкрай складними цілями, які можуть летіти непередбачуваним маршрутом з будь-якого напряму. І робити це на відверто застарілій техніці часів СРСР. І те, що в цих умовах українським зенітникам вдається знищувати крилаті ракети - прояв величезної майстерності.
Але тепер питання із застарілою технікою можливо вирішити завдяки ленд-лізу, за допомогою якого можливо почати розгортання потужнішої протиповітряної оборони. Звісно вона має бути багатоешелонованою, але необхідність убезпечити країну від таких ударів у мінімально можливий час є вкрай величезним фактором.
Лінійний шлях з Patriot та NASAMS
Те що Україна потребувала оновлення зенітних ракетних комплексів ще задовго до початку рашиського вторгнення - не секрет. Ще декілька років тому почались розмови про "купити Patriot", заочна боротьба КБ "Луч" та КБ "Південне", які пропонували власні розробки: ЗРК з дальністю вогню до 100 км та значно оптимістичніший за характеристиками "Кільчень". Результат відомий - просити вже під час війни у західних партнерів NASAMS.
У теорії дійсно зараз США можуть поставити далекобійні зенітні ракетні комплекси MIM-104 Patriot, які вкрай коштовні, потребують довгого навчання, а головне дефіцитні навіть у США. Так у теорії вони можуть замовити NASAMS, які не виготовляються "на склад" і точно не будуть готові навіть протягом місяців.
Все це "лінійний шлях" заміни С-300 на Patriot і "Буків" на NASAMS, який видається найбільш логічним, але не бере до уваги те, що головний тягар протиповітряної оборони у всіх західних країнах покладений на авіацію. Тобто наземні протиповітряні системи мають більш допоміжне значення.
Універсальний шлях з F-16 та F-15
Можливо в цій ситуації дійсно необхідно піти по західному шляху - сконцентруватись на винищувачах. По-перше, у США дійсно немає жодного дефіциту у літаках четвертого покоління таких як F-16 та F-15, яких сотні у строю. Більше того, виробничі лінії цих літаків зараз працюють, як у Lockheed Martin, який взагалі побудував нове виробництво, так і у Boeing, який зараз виробляє F-15EX.
Оновлення авіації зараз взагалі "кричуще" завдання, яке необхідно вирішувати без відволікань. І робити це саме з переходом на західні зразки, бо шукати по всьому світу саме МиГ-29 та Су-27 можливо, але це відверто тупиковий шлях.
Ставка на оновлення авіації краще ще й тим, що це мобільна оборона, коли літаки, що базуються хоч у Мукачеві можуть виконувати завдання по всій країні. Якщо потрібно, то з базами підскоку у центральній Україні.
Більше того, сучасні західні літаки це не просто винищувачі. Це багатоцільові машини, які здатні знищувати, як повітряні, так і наземні цілі з однаковою ефективністю. Тому оновлення авіації - це беззаперечно вкрай потужне посилення всіх бойових можливостей ЗСУ.
Але перехід на західні літаки це не просто отримати машини. І навіть не перевчити пілотів. Це величезний комплекс задач, який потребує розгортання нової наземної інфраструктури, навчання десятків техніків та фахівців наземного персоналу. Це перебудова логістики, технічного контролю та стандартів, а також ще безліч вкрай важливих задач, які навіть не лежать на поверхні. Звісно все це буде вирішено, бо іншого шляху немає. Але займе час.
Асиметричний з гарантованим результатом - Centurion C-RAM
Якщо ж взяти до уваги, що задачу зі знищення крилатих ракет необхідно вирішити якнайшвидше, тобто без умови багатомісячного навчання, то залишається доволі невелика кількість варіантів.
Один з них, це наземні швидкострільні протиракетні автоматизовані системи Centurion C-RAM. Це ґрунтова версія відомих морських комплексів Mark 15 Phalanx CIWS, які були створені для боротьби з протикорабельними ракетами.
Головна особливість Centurion C-RAM навіть не в астрономічно швидкострільній 20-мм гарматі з темпом у 4500 пострілів на хвилину, а в тому що вона автоматизована. Установка має власну РЛС та оптично-тепловізійний модуль, сама затоплює ціль, супроводжує, вираховує всі похибки та найоптимальніший час для ураження, а також сама відкриває вогонь чи пропонує натиснути на "спуск" оператору.
Її ефективності на практиці вистачає навіть проти значно менших та швидших некерованих реактивних снарядів, а не те що крилатих ракет. Але дальність її ефективної стрільби 1,5 км.
Тобто ставити такі Centurion C-RAM, яких у США насправді не надто багато, доведеться на самих об’єктах, які необхідно прикрити. А уламки знищених ракет будуть падати десь поряд.
Прагматичний Avenger
У арсеналі армії США є відносно простий у використанні та масовий ЗРК ближньої дії - AN/TWQ-1 Avenger. У американській армії їх понад 700 одиниць.
Фактично це HMMWV на якому розміщені вісім ракет FIM-92 Stinger. І варто зазначити, що збиття крилатої ракети з ПЗРК вже доведено на практиці. Тим паче, що Stinger має достатньо велику зону ураження цілей - 5-7 км в залежності від версії.
Залишається звісно головне питання з часом реакції, бо від моменту появи крилатої ракети у зоні ураження до пуску в оператора є лише обмаль часу. Проте у просунутішій версії Avenger є система автоматизації управління, яка передбачає націлення пускових у сторону цілі, що значно зменшує час, який необхідний на її пошук та захоплення.
Звісно, у будь-якому випадку, надійна протиповітряна оборона має передбачати глибоке ешелонування та поєднання і далекобійних ЗРК і винищувачів і засобів протиповітряної оборони ближньої зони, як і на їх надвисоку організацію та взаємодоповнення. Але з чогось, все одно, починати необхідно. І головне робити це не зволікаючи та максимально прагматично-ефективним шляхом.
Читайте також: Ка-52 знову підбили зі "Стугни": бойова робота з ПТРК по вертольоту потрапила на відео
