Відучора можемо констатувати, що у нашій Війні почався новий етап – "стратегічні бомбардування" транспортної інфраструктури України. Орки прагнуть паралізувати доставку для нашої держави озброєння від Заходу, та "закупорити" артерію, завдяки якій продовжує функціонувати наша економіка.
Учора рашисти над водами Каспійського моря з літаків типу Ту-95МС чи Ту-160 випустили близько 20 крилатих ракет повітряного базування, з яких близько 10 таки долетіло до своєї цілі та уразили тягові підстанції у Воловці на Закарпатті (станція важлива, йде експортна магістраль в напрямку ЄС), у Львівській області (очевидна мета – "закупорити" рух вантажів від прикордонного переходу Мостиська далі на Схід); поцілили також по залізничній інфраструктурі в Кіровоградській області та Дніпропетровській області (орієнтовно залізничний вузол П’ятихатки, від якого «розходяться» колії на Донбас та до чорноморських портів). Вчора рашисти також поцілили по житловому масиву в Арцизі Одеської області, але схоже що били саме по залізниці "Одеса-Ізмаїл".
Читайте також: Чим збивати крилаті ракети: чи допоможе ленд-ліз для України закрити питання з "Калібрами"
Із емпіричних спостережень можемо вивести, що зазвичай масовані ракетні удари рашистів по залізницям супроводжуються оголошенням повітряної тривоги по всій території України. І також – коли з’являються повідомлення про те, що ось-ось на підході нова партія озброєння від Заходу та/або що до Києва прямує новий "дипломатичний десант" високопоставлених політиків країн Заходу.
Як приклад – учора ми у відкритих джерелах могли побачити згадки, що в польському Жешуві ледь чи не кожні 90 хв сідає черговий "борт" зі зброєю від США, і також що до Києва залізницею прямує лідер німецької опозиції Фрідріх Мерц.
"Стратегічні бомбардування" рашистів по залізниці відбуваються не вперше. Наприклад, масований удар по нашій залізниці був 25 квітня – орки били по інфраструктурі в Львівській (тягова підстанція "Красне"), Рівненській, Вінницькій та Житомирській областях, і там чітко проглядався намір ворога паралізувати рух по магістралі "Київ-Львів". Щоправда, тоді максимум за 12 годин нормальний рух поїздів вдалось нормалізувати. Також маємо підстави припускати, що масований удар ворога 29 квітня (зокрема коли на Київ падали ракети під час візиту Генсека ООН) також мали на меті зокрема "стратегічний параліч" залізниці від столиці на Захід країни.
Можливо, прозвучить неймовірно, але наша залізниця і далі продовжує возити вантажі "промисловими" обсягами. За березень 2022 року – 8 млн тонн, за квітень – 9,1 млн тонн, + на прикордонних переходах в напрямку Польщі "застрягло" близько 30 тисяч вагонів, це десь + 1,5 млн тонн вантажу, котрий ще "не доїхав" на експорт.
Так, до цього моменту орки неоднократно завдавали удари по нашій залізничній інфраструктурі. Але тоді цими ударами ворог переслідував дещо інші цілі.
В першу чергу згадується ракетний удар рашистів по Краматорську 9 квітня (після якого загинуло 59 людей) та удар по Львову 18 квітня (коли під удар потрапили переселенці). Тоді ворог мав чітко виражений намір ускладнити гуманітарну ситуацію на наших землях.
Тим більш, що таке росіяни робили й до цього моменту – евакуація людей із обложених Сум та Чернігова залізницею стала неможлива уже 24 лютого; "прологом" до трагедії Маріуполя стало знищення залізничного вузла у Волновасі 26 лютого, після чого поїзди просто не могли виїхати із обложеного міста; прологом до трагедії Ірпеня, Гостомеля та Бучі – коли орки 5 березня ударили по евакуаційному поїзду та знищили залізничний міст в Ірпіні у напрямку Коростеня; сам Коростень як "транзитну" точку евакуації людей з Києва поїздами орки також активно бомбили.
Рашисти уже знищили залізничну інфраструктуру на підході до прифронтового Лиману, і тут також проглядається намір ускладнити нам гуманітарну обстановку, де тривають бої. Також розбомблено вокзал у Миколаєві, люди з-під обстрілів вимушені рятуватись автобусами
Є також приклади, коли ворог бив по залізницям саме для того, щоб ускладнити забезпечення наших військ на конкретних ділянках фронту.
Як приклад, рашисти уже чотири рази били ракетами по залізничному вузлу Павлограда – 22 березня, 2 квітня, 18 квітня та 24 квітня. Очевидно, ці удари для росіян були малорезультативні, раз по тому ж району довелось бити чотири рази, з інтервалом у тиждень.
Очевидно, рашисти вважають, що якщо ударити по декільком тяговим підстанціям, то значить у нас через дефіцит дизельного пального рух залізницею зупиниться остаточно.
Але на УЗ працює мінімум півтисячі тягових підстанцій, "винести" усі – в орків не вистачить ракет. І це уже не кажучи про те, що у нас до війни лише 45% всієї залізниці працювало на електротязі, інші 55% - на тепловозній тязі.
Крім того, працівники "Укрзалізниці" разом із військовослужбовцями ДССТ демонструють чудеса швидкості відновлення пошкодженої інфраструктури - наприклад, міст через Дністровський лиман відновлювали уже тричі. І це саме той випадок, коли ворог кардинально недооцінив "запас міцності" нашої інфраструктури.
Наша залізниця продовжує працювати "як годинник" всупереч тому, що УЗ уже зазнала втрат на $4 мільярди – більше, аніж весь річний оборот держкомпанії.
Натомість, схоже, Кремль переоцінив свою здатність вести "стратегічні бомбардування" нашої території.
Зокрема - вивести із ладу всю залізничну мережу протяжністю 20 тисяч кілометрів, на якій розташовано майже 7 тисяч залізничних мостів. У них не вистачить ракет на кожен важливий об’єкт інфраструктури.
Читайте також: Ленд-ліз для України: що це означає для нас у п'яти фактах
