У перші півроку війни наша ППО завдала настільки важкі втрати пілотованій авіації "ВКС РФ", що по суті було вибите "кадрове ядро" рашистської авіації із досвідом війни у Сирії. Королівський інститут стратегічних досліджень (RUSI) в одній із своїх публікацій оцінив, що до лютого 2022 року росіяни мали лише близько 100 кваліфікованих льотчиків, здатних воювати "на рівних" з противником.
У плані ведення боїв у повітрі рашисти ще можуть покладатись, наприклад, на МиГ-31БМ з ракетами Р-37М, що начебто мають дальність стрільби близько 400 км, і від яких наші льотчики уже навчились ухилятись. Але от для ударних літаків типів Су-25 та Су-24 Кремлю вже доводиться використовувати відставних льотчиків, наприклад, з досвідом війни проти Чечні. Котрі доволі часто взагалі діють не як кадрові військові, а за "вивіскою" ПВК "Вагнер".
Читайте також: Артилерійські дивізії: радянські монстри які повертає РФ - скільки в них артилерії та яка потужність
Якщо дивитись з нашої сторони, це – один із проявів відчаю рашистів. Бо росіяни-учасники війни проти Чечні уже у тій віковій категорії, коли не здатні гнучко реагувати на зміну обстановки. Тому й ведуть себе доволі часто як "повітряні самогубці" . Такий "льотний склад" настільки в некондиційному стані за віком, що здоров’я може відмовити в будь-який момент, і це лише збільшить втрати "ВКС РФ"
Але от в самому Кремлі на це все можуть дивитись з іншої сторони. Мовляв, під час війни проти Чечні льотчики російських ВПС мали справу з противником, у якого були ПЗРК та зенітна артилерія, і їм навіть довелось бомбити аеродроми ворога. Тому 60-річні літуни з таким "багажем" - все ж краще, аніж нічого.
Маловідомо, що після розвалу СРСР Ічкерія під керівництвом Джохара Дудаєва отримала "в спадок" близько 260 навчально-бойових L-29 та L-39, однак із яких боєздатними були не більше десятка "Альбатросів". А до 1994 року війська Ічкерії, як стверджують рашисти, мали 20 зенітних установок ЗСУ-23-4 "Шилка", до 40 мобільних установок із ЗУ-23-2 та до 80 "тачанок" із ДШК, і деяку кількість радянських ПЗРК "Игла-1" та "Стрела-3".
Маловідомим лишається також те, що як привід для початку війни проти Чечні у 1994 році Кремль використав міфічний план "Лассо". Мовляв, Джохар Дудаєв начебто планував бомбити критичну інфраструктуру РФ своїми L-29 та L-39, і що начебто для цього він найняв аж 100 льотчиків-найманців з Близького Сходу. Хоча реальність була прямо протилежна – на території Чечні майже не було озброєння, яке можна було б застосовувати із "Альбатросів", а сам Дудаєв вважав за краще обмежені ресурси витрачати саме на сухопутну компоненту своїх військ.
Для першого удару по Ічкерії 1 грудня 1994 року РФ зосередила 140 бойових літаків, зокрема Су-17 (зняті з озброєння), знайомі нам Су-24 та Су-25, і навіть Ту-22М3 в якості "бомбовозів". Як водиться в таких випадках, спочатку Міноборони РФ заявило, що першим же ударом знищило всі літаки та аеродроми на території Чечні. Потім – 21 грудня заявило про встановлення "повного контролю" над повітряним простором Ічкерії. А потім щось в російських окупантів "пішло не так", і до активного застосування авіації вони повернулись лише влітку 1995 року, а літаки до цього вони втрачали лише "через погодні умови". В наступні 7 місяців, за офіційними заявами Кремля, російські ВПС виконали аж 5300 бойових вильотів, під час яких пошкодження отримали мінімум 20 літаків.
Про дії своїх Ту-22М3 рашисти звітували сухо – "працюють по скупченням військ противника". Судячи з усього, відпрацювали вкрай неефективно, зважаючи на результати новорічного розгрому росіян в Грозному 1995 року.
Російська преса зразка кінця 1999-початку 2000 років відтворює ще більш феєричні деталі із звітів Міноборони РФ. Наприклад, рашисти тоді визнавали, що їх авіація отримала лише 17% необхідного для регулярних польотів пального. І що середній наліт льотчика тоді складав катастрофічні 21 годину на рік, що вкрай мало для підтримання льотних навиків. Що при цьому було з рівнем аварійності авіатехніки, в Кремлі воліли не говорити.
І при цьому всьому Міноборони РФ заявляло, що за 3 місяці боїв 1999 року їх авіація виконала аж 3 тисячі бойових вильотів. І що при своєму низькому нальоті пілоти російських ВПС виявились здатні "ефективно" застосовувати кероване авіаозброєння, як то ракети чи КАБ. Тоді для ведення розвідки рашисти використовували і Су-24МР, і раритетні МиГ-25РБ. І судячи з усього, як розвідували, так і "високоточно" били по "цілям противника". Які насправді доволі часто були мирними містами та селами Чечні, де взагалі не було ніяких військових.
Судячи з усього, російські військові пілоти під час війни проти Чечні "на відмінно" оволоділи мистецтвом приписок "про бойову ефективність". Тому вони й знадобились знову Міноборони РФ, щоб в 2022 році воювати проти нашої країни.
Окреме цікаве питання – практика застосування Кремлем льотчиків-найманців у війні проти Чечні. Маловідомим у нас також лишається і те, що до грудня 1994 року в Москві сподівались перемогти Ічкерію Джохара Дудаєва "гібридним" методом, тобто за допомогою формувань маріонеткової "Тимчасової Ради Чечні".
Котра із "воєнторгу" армії РФ отримувала не тільки танки чи артисистеми, але й навіть Су-25, Ми-8 та Ми-24 із зафарбованими знаками розпізнавання та реєстраційними номерами. Цими вертольотами та літаками керували кадрові пілоти російських ВПС, які формально "йшли у відпустку", а за свою "роботу" отримували зарплату в доларах.
Приблизно з того часу для російських військових і вважається нормальним ось такий "підробіток". Чим і користається Кремль під час війни проти України.
Читайте також: Чи зможе РФ переформовувати 7 мотострілецьких бригад у дивізії та які критичні проблеми криються за цим процесом
