Здається, що кремлівська пропаганда вже почала підготовку населення РФ до мобілізації. На це вказує риторика рашистів, в якій почали з'являтися перші елементи обґрунтування цього рішення.
Пересічним рашистам з екранів телевізорів вже активно доводиться, що РФ воює не з Україною, а з НАТО. При цьому в прямому сенсі слова, бо за версією рашистів наступ на Ізюм здійснювали військові з Польщі, США та Великої Британії. Причини цього максимально прості - визнати поразку від України у Кремлі не можуть, інакше кришиться весь ідеологічний імперський базис рашизму. Водночас тікати від НАТО, у головах рашистів якось менш принизливо, можливо навіть почесно.
Читайте також: Дзвіночок для України: США не встигають замінювати свої F-16 та бідкаються на дефіцит винищувачів
Наступний елемент обґрунтування рішення щодо мобілізації також починає пробиватися - розмови про те, що РФ не може програти війну, бо це призведе до колапсу РФ. Тому для рашистів робиться підміна понять: війна проти України - це війна за існування росіян.
Дивитися на свій страх та ризик
Важливо, що це озвучується офіційними особами, у цьому випадку заступником путінської партії Андрєєм Ісаєвим, тобто цей тезис вже пройшов "обкатку" на цільовій аудиторії. У цей же ланцюжок вписується і передчасна заява іншого путінського партійця - Міхаіла Шеремета.
"Без повної мобілізації, переведення на військові рейки, зокрема й економіки, ми належних результатів не досягнемо. Я говорю про те, що сьогодні суспільство має бути консолідоване максимально і цілеспрямоване на перемогу" - заявив путінець, додавши, що необхідно змінювати статус так званої "спеціальної військової операції".
Тобто під рішення оголосити мобілізацію, з огляду на все, вже створюється базис, яким будуть накачувати населення РФ та час від часу дивитися на те, як цю ідею сприймають "у масах". І поки Кремль утримується від реалізації цієї ідеї. Наприклад, 12 вересня прес-секретар Путіна, Песков, на запитання відносно мобілізації відправив журналістів до міноборони РФ. На наступний день на аналогічне питання вже заявив "що мова про це не йде".
Але, якщо тверезо подивитися на питання мобілізації у РФ загалом, то треба розуміти, що це не просто "оголосити". А величезний масив дій та заходів, який Кремль цілком може і не реалізувати.
Справа в тому, що штатна чисельність армії РФ і так становить понад 1 млн осіб, хоча треба розуміти, що може існувати значна різниця між штатною та реальною численністю. Для посилення цієї махини вже давно набираються усілякі "вагнерівці", "кадирівці", формуються так звані "національні батальйони" та набираються зеки.
І треба розуміти, що набрати живу силу - це не все. Постають питання відносно екіпірування, озброєння, в першу чергу важкою технікою, а також навчання.
Для прикладу можливо взяти формування з мобілізованих стандартного мотострілецького батальйону армії РФ. Для цього необхідно набрати близько 500 мобілізованих, звісно, з цим проблем у РФ не буде. Роздати кожному по "калашнікову" та одягти в умовний "ватнік" - проблем ще немає.
Проблеми починаються у знаходженні десь 34-40 БМП чи БТРів, бо зараз військово-промисловий комплекс РФ і так працює на повну та зайнятий одночасно трьома задачами - намагається випускати нову техніку, лагодить пошкоджену та відновлює зняту зі зберігання. І все це йде виключно на задоволення поточних потреб.
Далі питання навчання. Бо до кожної бойової машини потрібен екіпаж - навчені оператори озброєння та механіки водії. Проблеми продовжуються при формуванні не бойових, а тилових підрозділів, бо в кожному батальйоні є взводи забезпечення та обслуговування, які мають лагодити цю техніку та підтримувати її у боєздатному стані. Десь поряд ще й питання зв'язківців та медиків. Загальне питання відносно командирської ланки на рівні взводів та рот. А підготовка цих спеціалістів, на відміну від звичайної "піхоти", потребує значно більше часу.
Ці проблеми множимо на три - отримуємо базис мотострілецького полку, до якого ще додаються: навчений танковий батальйон з технікою, повноцінна артилерія, засоби протиповітряної оборони та ціла "когорта" військових фахівців.
Тепер цей вже комплекс проблем з полком ще раз множимо на три й отримаємо дивізію, а потім ще раз на 2-3 й отримаємо щось на рівні армійського корпусу РФ. Щось на кшталт 3-го АК, який понад чотирьох місяців рашисти намагались сформувати з травня та, не завершивши його остаточне створення, перекинули до України.
Його штатна чисельність - 15,7 тисячі осіб, реальна на рівні 11,5-12 тисяч. Чи потрібно для формування протягом 4-х місяців одного армійського корпусу, нехай навіть з 20 тисяч осіб, оголошувати у 144-мільйонній РФ загальну мобілізацію? Скоріш за все ні, для цього вистачить звичайних "гастролей" рекрутерів по тюрмах та дотаційних регіонах РФ.
Тобто, якщо у Кремлі все ж таки погодяться на проведення мобілізації, то єдиний реалістичний сценарій - це формування легких піхотних підрозділів у "ватниках" та з "калашматами", підготовка яких не буде потребувати значного часу.
Але існує й інший аспект мобілізації - історично доведено, що вона ефективна виключно під час оборонної війни для захисту своєї батьківщини. У всіх інших випадках це лише відтягує неминучу поразку та робить її катастрофою.
Читайте також: РФ почала застосування дронів-камікадзе Shahed-136 для ударів по Україні: з'явились перші фото
