Боєздатність Бундесвера вже стала окремою темою, яка кожен раз приносить свої сюрпризи оцінок реальної боєздатності однієї з найбільш потужних європейських армій часів Холодної війни. Катастрофічний стан танків, недостатня кількість артилерії, барк боєприпасів з запасом на декілька діб, проблеми з виконанням спільних місій у межах НАТО.
А також, як просто ще один штрих, проблема з ударними вертольотами Tiger. Для розуміння глибини проблеми - з півсотні цих машин станом на 2019 рік боєздатних було всього 8 одиниць. У 2020 ситуація стала ще гірша, а далі просто не оновлювалась.
Читайте також: Як дуже незвично дістати одразу півмільйона боєприпасів від країни, яка навідріз відмовляється постачати напряму
Й саме тому Берлін зараз активно шукає варіанти, що зробити з власними ударними вертольотами, й сценарії виходу з ситуації доволі детально розписало видання Defense24. Водночас шляхи розв'язання задачі можуть бути вкрай цікавими для України, бо, насправді ситуація у ЗСУ з ударними вертольотами чимось схожа на німецьку.
Й хоча Бундесвер має просто невдалий й вкрай проблемний Tiger, то перед українським військом стоїть питання заміни радянських Мі-24. Й це питання, скоріш за все, поступається актуальністю лише потребі у західних винищувачах та далекобійному ракетному озброєнні.
Зрештою, важливим параметром для Берліна також є час. Саме тому у вигляді проміжного варіанта розглядається варіант із легким цивільним вертольотом у бойовій версії H145M від Airbus. Попри те, що це не спеціалізований ударний вертоліт, його можливо озброїти прицільно-оптичним комплексом та високоточними протитанковими ракетами та іншим озброєнням. Такий варіант із закупівлею 82 машин, з яких лише 24 будуть нести високоточне озброєння, буде коштувати 3,05 млрд євро.
Але багатофункціональний вертоліт завжди залишається багатофункціональним, й не досягне ефективності вузькоспеціалізованої ударної машини. Зокрема неможливо провести його бронювання та розмістити повноцінний комплекс захисту. Хоча насправді саме такий варіант є вкрай популярним і німецький Bo 105 PAH-1 у кількості понад 200 одиниць активно використовувався Бундесвером з 1981 року. Але якраз мала реальна бойова ефективність таких машин у порівнянні зі спеціалізованими й змусила Бундесвер вкластися у Tiger, а останній Bo 105 був списаний у 2019 році.
Як альтернатива розглядаються варіанти із закупівлею AH-64 Apache або AH-1Z Viper, при цьому ще з 2021 року. Цінник на AH-64E Apache для розуміння, орієнтовно від 118 млн доларів за одиницю. Зокрема Марокко за 4,25 млрд доларів закупила 36 вертольотів разом з озброєнням та супутніми послугами у 2019 році.
Варіант з AH-1Z Viper дешевший, у 2018 році Бахрейн замовив 12 машин за 912 млн доларів, тобто по 76 млн доларів за одиницю. Але попри всі переваги цієї палубної машини, вона легша за AH-64 Apache та несе менше систем, які відповідають за бойову ефективність, наприклад у AH-1Z Viper немає РЛС.
Але за останні роки ціна на озброєння невпинно зростала, тому зараз ці машини, скоріш за все, мають трохи більший цінник. Більше того, починаються відігравати роль й технологічні цикли виготовлення нових вертольотів, що перетворює отримання машин у багаторічний процес.
Й у випадку з замовленням американських вертольотів Німеччиною звісно ще втручається лобізм інтересів європейського Airbus, точніше Airbus Helicopters SAS - колишнього Eurocopter. Який цілком може просувати варіант з H145M та/або модернізацією Tiger Mk III, хоча до останнього варіанта навіть у Європі ставляться доволі скептично.
Аналогом рішення відносно підтримки Tiger в Україні цілком можуть бути будь-які розмови щодо необхідності власної розробки ударного вертольота, або намагання підтримати у повітрі Мі-24 ще певний час шляхом модернізації.
У будь-якому випадку за остаточним рішенням Берліна буде доволі цікаво поспостерігати, бо його аргументація може дати орієнтири у прийнятті відповідного рішення вже для ЗСУ.
Читайте також: Рашисти також активно застосовують FPV-дрони та активізували цей напрямок: декілька ідей ворога, які можливо застосувати
