Те що РФ отримає від Ірану, на додачу до дронів-камікадзе ще й балістичні ракети - більш ніж ймовірно. На це вказує цілий каскад інформації відносно перемовин щодо ракет середньої дальності типу Fateh-110 та Zolfagar, брак власних ракет для ОТРК "Искандер" та крилатих ракет, кількість яких вже менша за "недоторканний запас".
Також не слід забувати про можливість Кремля замовити аналогічні балістичні ракети КНДР та дістати зі зберігання чи отримати від Білорусі радянські ракети Р-17 комплексу 9К72 "Эльбрус", більш відомий, як "Скад".
Читайте також: Польща отримала перші південнокорейські К9 лише за 2 місяці після укладення контракту
Водночас в отриманні саме балістичних ракет Кремль може бути більш ніж зацікавлений через те, що проти крилатих ракет Повітряні Сили України вже відпрацювали доволі ефективні засоби протидії і збиваються значну кількість "Калібрів", Х-101 та Х-555.
При цьому їх вартість доволі висока, а за умовні Fateh-110, Shahab, Qiam чи північнокорейські "Нодон", не говорячи вже про власні Р-17, можливо розрахуватися не грошима, а передачею військових технологій, чи у випадку з Пхеньяном - ще й енергоресурсами. А головне отримати їх за відносно короткий час у "товарній" кількості.
Також для Кремля вже не важлива точність цих ракет, бо метою його ударів є міста. І в цій ситуації до загрози саме регулярних ударів балістичними ракетами необхідно бути готовим. Бо коли мова йде про іранські чи північнокорейські балістичні ракети, то необхідно розуміти, що більшість з них базуються саме на радянській Р-17 та є похідними від неї. Більше того, вважається, що КНДР активно допомагала Ірану у створенні своїх версій.
Виключення становить твердопаливна Fateh-110, яка коріннями йде до розробки 90-х років Zelzal-1, яка спиралась на радянський "Луна-М" з ракетою 9М21.
Таким чином щодо цілої серії рідиннопаливних Shahab, Qiam та північнокорейських "Нодон" можливо спиратися на можливості та деякі параметри Р-17. Але різниця між розробками "на базі" та "оригіналом" полягає у дальності пуску та вазі бойової частини, яка варіюється від орієнтовно 250 кг (Shahab-3) до 1000 кг у Qiam-1 та Р-17.
Точність ракет також приблизно однакова, бо використовується інерціальна система наведення на базі системи Р-17, яка забезпечувала відхилення від цілі на рівні понад 500 метрів. Точність напряму залежить від дальності пуску, метеоумов, навченості екіпажу, який має самостійно вирахувати рішення та брати до уваги навіть такі речі, як відхилення маси бойової частини та самої ракети від еталонних.
Більш загрозливо й те, що балістичні ракети летять у рази швидше ніж крилаті ракети. Час від старту до влучання для ракети Р-17 на дальності 300 км становить лише 313 секунд. Тобто попри те, що її старт буде майже одразу помічений оглядовими РЛС часу для того, щоб цивільні особи могли сховатися у безпечне місце - вкрай замалий.
Також виникають наявні проблеми щодо перехоплення балістичних ракет. Якщо зараз ЗСУ ефективно збивають крилаті ракети навіть з ПЗРК, то для знищення балістичних ракет можуть застосовуватись лише потужні ЗРК противовітярної оборони типу "Бук" чи С-300 з вкрай далекою від показника 0,9 вірогідністю знищення балістичних цілей.
А єдиним ефективним рішенням можуть бути спеціалізовані протиракетні комплекси, зокрема Patriot PAC 3 MSE з кінетичними перехоплювачами.
В цій ситуації більш реалістичним варіантом є лише фактично контрбатарейна боротьба з ракетними комплексами для чого необхідно отримати далекобійні засоби ураження, починаючи від ATACMS та вище.
Читайте також: Китай випробовує безпілотний "замінник" для своєї копії Х-55, в ролі носія - копія Ту-16
