Днями з'явилась інформація про перемовини РФ та Ірану про постачання додаткових партій озброєння, зокрема дронів-камікадзе та балістичних ракет іранського виробництва. Джерела Reuters серед іранських дипломатів дали суперечливі дані.
Один зі спікерів стверджує, що Москва просить в Тегерану лише балістичні ракети Fateh-110 та Zolfagar, із дальністю стрільби до 300 км та 700 км відповідно. За іншим твердженням, росіяни та іранці зараз "торгуються" навіть за постачання ракет середньої дальності.
Читайте також: Заяви РФ щодо "складних рішень" з Херсоном, з депортацією місцевих та загрозою підриву Каховської ГЕС: пастка чи визнання реальності
Наскільки "своєрідно" можуть відбуватись такі торги, може свідчити навіть таке твердження - що Іран начебто відмовився продавати Москві дрони-камікадзе типу Arash-2, бачте боїться, що його технології "можуть потрапити в руки американців".
Який арсенал ракет середньої дальності має у своєму розпорядженні Іран, і що з цього може "перекочувати" в руки росіян, можемо прочитати ось у цій публікації порталу The Drive.
Виклад почнемо з такої деталі - виявляється, Іран має балістичну ракету Shahab-2 із дальністю стрільби до 500 км, і ця ракета виступає фактично копією радянської Р-17 до ракетного комплексу "Эльбрус", який більш відомий за натівською назвою "Скад".
Якщо говорити про більш далекобійні зразки, то тут номенклатура виглядає так. Іран може "похвалитись" балістичною ракетою типу Qiam-1 із дальністю стрільби до 800 км. Маса боєголовки – 750 кг, система наведення - інерційна. І що, мабуть, найважливіше, іранська Qiam-1 має саме рідинний двигун.
Більш потужніший зразок - ракети сімейства Shahab-3/Ghadr-1, що мають дальність стрільби від 1300 км до 2000 км, залежно від модифікації. Маса бойової частини може коливатись від 750 кг до 1000 кг, система наведення - інерційна. Дані щодо типу двигуна коливаються.
Є твердження, що Shahab-3 початково була рідинною, а після 2006 року Іран начебто освоїв виробництво "твердопаливного" варіанту цієї балістичної ракети. Найбільш ймовірно, що Shahab-3 - це просто скопійована балістична ракета DF-21 китайського виробництва.
Найновітніша балістична ракета Ірану має позначення Sejil, перша її презентація відбулась взагалі у 2021 році. Як стверджується, така балістична ракета має саме твердопаливний двигун, маса бойової частини може коливатись від 500 кг до 1500 кг, заявлена дальність стрільби в діапазоні 2000-2500 км, система наведення інерційна.
Найбільш далекобійний зразок в розпорядженні Ірану - крилата ракета Soumar, що фактично виступає копією російської Х-55. На відміну від свого оригіналу, іранська ракета призначена саме для наземного базування. Видима відмінність - наявність твердопаливного прискорювача, якого нема на Х-55.
Перша презентація цієї ракети, за деякими даними, відбулась ще у 2015 році. Заявлена дальність стрільби Soumar - до 3000 км, фактична може складати до 2000 км (бо на іранській ракеті відсутні накладні паливні баки, що мають збільшувати дальність). Найбільш незрозумілий момент - конфігурація пускової установки. Бо досі ця ракета демонструвалась окремо від своєї пускової.
Якщо Москва таки "виторгує" в Тегерану постачання будь-якого з вищеперерахованих типів ракет, це означатиме посилення загрози не лише для України, але й для наших сусідів по блоку НАТО.
І це має виступати додатковим аргументом на користь передачі для нашої країни новітніх систем протиракетної оборони.
Читайте також: Lockheed Martin знайшла спосіб, як збільшити виробництво M142 HIMARS майже до 100 машин на рік
