Altuğ 8x8 від компанії BMC - найновіший турецький БТР, який був вперше публічно продемонстрований лише декілька місяців тому. Він позиціонується, як топове рішення турецького ОПК у сфері колісної бронетехніки, увібравши у себе найтехнологічніші розробки.
Defense Express, під час виставки SAHA у Стамбулі, мав можливість у деталях роздивитися Altuğ та заочно порівняти його з найновішою українською серійною бронемашиною - БТР-4 та її більш потужної версії БТР-4МВ1, яка поки, на жаль, так і не зацікавила українських військових.
Читайте також: Канада розглядає варіанти воєнної допомоги Україні, "жорсткий" - прислати на підмогу винищувачі чи фрегат
Перше, що кидається в очі, це габарити турецького Altuğ, висота якого по борту становить 2,65 метра, а з бойовим модулем майже 4 метри.
Для порівняння, висота БТР-4 становить 2,8 метра, що пов’язано, у першу чергу, з бажанням зробити машину менш помітною на полі бою.
І, на перший погляд здається, що всередині значно більший за розмірами Altuğ має значно більше простору. Проте насправді, це не так, машина, яка розрахована на 3 члени екіпажу та 9 бійців не сильно відрізняється за внутрішнім об’ємом.
А головна причина такої висоти корпусу - у забезпеченні протимінного захисту завдяки V-подібному днищу. В той час, коли у БТР-4 лише після додаткових заходів плоске дно посилили ще одним бронелистом з рознесеним бронюванням.
Водночас в Altuğ використання V-подібного днища призвело до того, що всі вузли гідропневматичної підвіски знаходяться поза межами броньованого корпусу, а кліренс становить 40 см. І це свідома ціна, як конструктори BMC заплатили за додатковий захист екіпажу від мін та фугасів.
Загалом Altuğ має не погану прохідність, включно з подоланням траншей шириною понад 2 метри. А всі колеса БТРа - поворотні, що робить машину доволі маневреною.
Але турецький БТР, на відміну від вітчизняних, не плаває. Максимальна глибина броду для нього - лише 120 см, проте, враховуючи географію Туреччини, цей показник не є глобальним негативним фактором.
Уваги також потребує підхід з озброєння машини. На виставці SAHA, Altuğ демонструвався з бойовим модулем під кулемети 12,7х99 мм та 7,62х51 мм. Це так звана версія APC (armoured personnel carrier), яка у країнах НАТО і є бронетранспортером, у сенсі бойової машини, головна задача якої - безпечно доставити бійців на поле бою.
Водночас існує версія з бойовим модулем під 35-мм автоматичну гармату. Цей модуль від Aselsan є доопрацьованою версією модулю від перспективної гусеничної БМП Korhan. Більш озброєна версія Altuğ отримала позначення IFV (infantry fighting vehicle) - броньованої машини піхоти.
Ще однією цікавинкою турецької розробки є максимальне використання керамічного бронювання. Машина у всіх проекціях додатково захищена панелями, які у разі ушкодження можливо легко замінити у польових умовах.
Але і це не єдиний засіб, яким турецькі розробники максимально захистили свою машину. Увагу було приділено зниженню помітності Altuğ у тепловому діапазоні. Зокрема тепло від двигуна розсіюється у колісних арках, а вихлопні гази направляються вниз.
Величезну ставку було зроблено на використання сучасних систем захисту. Мова йде про сенсори лазерного опромінення, акустичний детектор пострілу, комплекс активного захисту та комплекс РЕБ для придушення радіокерованих фугасів. Також машину інтегровано у цифрову систему управління військами типу C4I.
На жаль, ані керамічної броні, ані подібного рівня додаткових систем захисту ми не побачили на жодному українському БТРі чи БМП. Хоча окремі розробки у цих напрямках в Україні вже існують і цілком можуть конкурувати за своєю ефективністю із західними зразками.
Цікаво, що вага турецької бронемашини залишається таємницею. І хоча компанія BMC не розголошує масу Altuğ, мова, скоріш за все, йде про значення близько 30 тонн. І це значно більше за показник БТР-4 навіть у версії МВ1, вага якого становить близько 23 тонн.
Максимальні швидкості українського та турецького БТРів однакові - до 110 км/год. Але, якщо у БТР-4 встановлений 450-сильний німецький Deutz, то у турецькому БТРі - американський Caterpillar на 711 к.с. Цікаво, що українські та турецькі розробники зупинились на одному постачальнику трансмісій - Allison. У будь-якому разі, максимальні швидкості машин однакові - до 110 км/год.
Загалом, які висновки можливо зробити після такого заочного порівняння Altuğ з БТР-4. Неозброєним оком видно різницю, коли забезпечення високого протимінного захисту перекреслює вимоги щодо габаритів. А вага на рівні 30 тонн, відмова від амфібійності та широке застосування новітніх технологій дозволяє забезпечити надійну безпеку екіпажу від вогню противника.
Слід підкреслити, що "рецепти", за якими був створений Altuğ, це не турецьке ноу-хау, а слідування сучасним західним трендам розвитку бронетехніки. Ті ж самі рішення можливо побачити на таких зразках, як останні версії фінської Patria чи німецькому Boxer.
Звісно, ці "рецепти"- не панацея. Проте вони цілком відображають той вектор, яким рухається світ у створенні подібних машин та у баченні їхнього місця на полі бою.
Дивіться також: "Отаман" та БТР-60М від НВО "Практика": два шляхи посилення ЗСУ
