xcounter
#

РФ передала деякі трофейні зразки озброєння США Ірану для копіювання - наскільки реально зробити копію маючи оригінал

Серед переданих зразків - Javelin
Серед переданих зразків - Javelin
10957

Реверс-інжиніринг в теорії дозволяє противнику копіювати зразки озброєння, але для цього необхідно виконати вкрай важливу умову

РФ здійснила передачу деяких трофейних видів легкого озброєння американського виробництва до Ірану. Мова йде саме про легке піхотне озброєння, таке як протитанкові ракетні комплекси Javelin та ПЗРК Stinger, які були захоплені на позиціях ЗСУ.

Про це пише CNN, зазначивши, що по кожному випадку Україна інформує США й у Пентагоні не вбачають цю проблему поширеною чи систематичною. Водночас видання задалось питанням чи може це становити загрозу у майбутньому, бо реверс-інжиніринг сучасного західного озброєння може становити загрозу у майбутньому.

Читайте також: Австралія у 2018 році замовила Boxer у Rheinmetall, а тепер буде виготовляти ці бронемашини для Бундесвера

Більше того, навіть наводиться приклад таких дій Іраном, який на базі BGM-71 TOW створив власну протитанкову ракету Toophan, а на основі збитого у 2011 році розвідувального БПЛА RQ-170 Sentinel - Shahed-171.

Toophan та BGM-71 TOW
Toophan та BGM-71 TOW

Водночас з боку Defense Express можливо зазначити, що у США чудово розуміють ризик трофеїзації озброєння, бо це війна. Більше того, відносно того самого ПЗРК Stinger, його постачання США здійснили ще у 1986 році до Афганістану для протидії армії СРСР, коли ця розробка дійсно була новинкою.

Вже у наступному 1987 році радянські війська захопили понад 100 ПЗРК, а їх можливості були детально вивчені. Водночас навіть проведений реверс-інжиніринг не привів до того, що у СРСР з'явився свій Stinger, особливістю якого була двоканальна головка самонаведення, яка працює в ІЧ та УФ діапазонах.

ПЗРК Stinger Афганістан
Захоплені ПЗРК Stinger у Афганістані

Але якщо бути абсолютно точним, то поява багатоканальної ГСН на ПЗРК у РФ відбулась лише на початку 2010-х років, з появою ПЗРК "Верба", який був прийнятий на озброєння у 2014 році. Тобто на створення наближеного аналогу Москві знадобилось 27 років.

Відносно Ірану, то йому вдалось створити ПТРК Toophan через те, що до революції в Ірані був сервісний центр з ремонту та обслуговування BGM-71 TOW, а сама країна мала доволі потужний оборонно-промисловий комплекс на західних технологіях.

А відносно RQ-170 Sentinel, нібито реверс-інжениринг якого призвів до появи у Тегерана Shahed-171, то це виключно заява з боку Ірану. Дрон, це не тільки планер, а й високотехнологічна "начинка", а також станція управління. А для її створення необхідно мати відповідну технологічну базу для того, щоб повністю відтворити всі комплектуючі. Водночас копіювання зовнішнього вигляду є лише процесом, який максимально схожий на "культ-карго".

RQ-170 Sentinel Shahed-171
RQ-170 Sentinel та Shahed-171

Ще один ілюстративний приклад: під час операції НАТО у Югославії був збитий стелс літак F-117, як тоді повідомлялось, частина його уламків була передана до РФ для вивчення. В першу чергу мова йшла про протирадіолокаційне покриття, але, як виявилось, російська оборонна промисловість досі не освоїла його виробництво. Зокрема на Х-101, яка нібито покрита саме таким спеціальним покриттям, покрита звичайною фарбою.

Ще цікавішою може бути ситуація з Javelin. Бо, наприклад, у РФ чудово розуміють всі основні конструктивні особливості цього ПТРК створеного ще у 1989 році. Але питання де брати тепловізори для головки самонаведення та як взагалі створити таку ГСН у таких габаритах - це питання, на які жодний реверс-інжениринг відповідь не дасть.

Але дійсно в історії є випадки, коли реверс-інжениринг давав певні результати. Це відбувається у тих випадках, коли різниця між науковими та промисловими потенціалами незначна. Наприклад, у 40-х роках СРСР скопіював Boeing B-29 та освоїв виробництво Ту-4. Рівень копіювання був максимальний за всіма компонентами, але головною проблемою літака став турбокомпресор двигуна, який у СРСР не змогли відтворити з відповідним рівнем надійності у власній копії 18-ціліндрового Wright R-3350-23 під назвою АШ-73ТК.

Ту-4 B-29
Ту-4 та B-29

У 1958 році у СРСР провів реверс-інжениринг ракети AIM-9 Sidewinder, які були отримані у різному стані під час Другої Тайванської кризи, а також завдяки шведському полковнику, який передав детальні креслення. В результаті у 1960 році у серію пішла ракета К-13.

Вона була настільки точною копією, що коли вже аналізувалась західними фахівцями викликала у них подив тим, що з деталей К-13 та AIM-9 можливо було зібрати працездатну ракету. Єдиним виключенням було паливо, яке відтворити у СРСР не змогли і тому К-13 мала значно меншу результативну дальність і її намагались запускати лише "в притул" - з відстані до 2,5 км. Більше того, ГСН радянської ракети працювала повільніше й для захоплення цілі необхідно було не 11, а 22 секунди.

К-13 AIM-9
К-13 та AIM-9

А ось наприкінці 60-х років повторити історію "успіху" з копіюванням ракети AIM-7 Sparrow у СРСР не вийшло. Ця ракета у 1967 році приїхала з В'єтнаму і лише у 1972 році були зроблені пуски її копії Р-25 (також зустрічається назва К-25). Строки робіт, проблеми з копіюванням основних вузлів та агрегатів цієї ракети з радіолокаційною ГСН призвели до закриття проєкту у 1974 році та прийняття на озброєння ракети Р-23, яка поступалась AIM-7 Sparrow за всіма параметрами.

Водночас реверс-інженирінг стає значно цікавішим для країни, яка знаходячись на вищому технологічному рівні аналізує трофеї противника. Це дозволяє їй максимально ефективно направляти свої розробки розуміючи реальні можливості іншої сторони. А для цього у США завдяки діям ЗСУ з'явилась ціла купа трофейної російської військової техніки, починаючи від танків та інших бронемашин, завершуючи такими речами, як контрабатарейний радар "Зоопарк-1М", захопилений у повністю справному стані.

Читайте також: У РФ за зрив ДОЗ хочуть саджати й представників міноборони та бідкаються на брак кадрів