Ринок протикорабельних ракет, який протягом десятиліть був умовно поділений між французьким Exocet та американським Harpoon, за останні роки починає активно змінюватись.
На фоні розвитку національних проектів, на кшталт турецької Atmaca, корейської SSM-700K Haeseong, а також українського "Нептуна", який вже законтрактований ЗСУ, норвезька протикорабельна ракета Naval Strike Missile поступово змінює світовий ринок.
Читайте також: RBC-15 Gungnir: влучає у ціль так само, як "Нептун"
Саме про цю крилату ракету від Kongsberg, яку обрали у США, Німеччині, Канаді, Польщі, Румунії, а також планують встановити на британські ракетні катери, які побудують для України, Defense Express підготував окремий матеріал.
Коли обмеження стають перевагою
Naval Strike Missile була розроблена норвезькою Kongsberg, яка вже мала досвід створення подібної зброї. У 60-70-х роках норвежці за фінансової допомоги США створили ПКР малої дальності дії Penguin.
Penguin з самого початку створювався з урахуванням особливостей берегової лінії Норвегії, яка урізана фіордами. Такий рельєф не дає ефективно працювати радіолокаційній головці самонаведення, тому було прийнято доволі революційне рішення - використати інфрачервону.
Проте дальність пуску, у першій версії, була обмежена - всього 20 км, тобто вогонь можливо було вести лише "впритул". Водночас мала за розміром ІЧ ГСН дозволила зменшити габарити ракети, що надалі дозволило адаптувати Penguin до запуску з літаків та вертольотів. Саме ця сфера забезпечила цій майже 50-річній ракеті місце у арсеналах 8 країн світу.
У Kongsberg нову ракету Naval Strike Missile почали накреслювати у 2000-х роках і одразу заклали цілий ряд особливостей, які забезпечили цій ПКР успіх.
В першу чергу мова йде про те, що вона створювалась для ВМС Норвегії, які спираються на фрегати класу Fridtjof Nansen та ракетні ракети класу Skjold, які не відрізняються великими габаритами. Тобто у ПКР одразу закладались певні обмежені межі за розмірами та вагою.
Naval Strike Missile має довжину 3,95 метра, що на метр менше за Harpoon. Крім того, вона має горизонтальний старт, тобто її легше інтегрувати у корабель.
Знову ж таки, враховуючи рельєф берегової лінії Норвегії на ракету була встановлена не радіолокаційна, а тепловізійна ГСН. Це ж одразу дало можливість забезпечити малопомітність удару.
Простою мовою, традиційна РЛС на протикорабельній ракеті починає працювати за 40-50 км від цілі. Її випромінювання доволі швидко фіксується самим кораблем, що дає екіпажу декілька хвилин для контрзаходів. Водночас Naval Strike Missile нічого не випромінює - помітити її можливо лише активним радіолокаційним пошуком.
А для зменшення помітності у радіоелектронному діапазоні у Naval Strike Missile прийнято декілька рішень. Крім традиційного польоту на малій висоті над гребенями хвиль, у корпусі зі "стелс-обводами" широко використано композитні та радіопоглинальні матеріали. До того ж на кінцевій ділянці польоту ракета починає активно маневрувати.
Загалом весь шлях ракети до цілі наступний: перед стартом у ракету закладається інфрачервона сигнатура ("зліпок") цілі. Після відокремлення твердопаливного прискорювача вмикається малогабаритний турбореактивний двигун TRI 40 від французької компанії Microturbo (входить до Safran).
Він має масу всього у 44 кг, проте забезпечує тягу до 3,3 кН, що дозволяє 410-кілограмовій Naval Strike Missile розганятися до 0,9 Маха та летіти до 185 км.
За навігацію ракети відповідає інерційна система, яка перевіряється за допомоги супутникової навігації. Окрім того, ракета оснащена системою відстеження рельєфу місцевості - TERCOM, вона звіряє знімки поверхні з еталонними зображеннями та коригує політ за ними.
Це дозволяє Naval Strike Missile здійснювати політ і над землею, що із використанням чутливої тепловізійної ГСН, дає можливість знищувати й наземні цілі. Також ракета може слідувати за точками маршруту, оминаючи зони протиповітряної оборони.
На кінцевій ділянці польоту чутлива тепловізійна ГСН фіксує теплові сигнатури цілей, звіряє з закладеною у пам’ять та атакує корабель у районі ватерлінії. За знищення цілі відповідає 125-кг осколково-фугасна бойова частина.
Успіх на ринку
На міжнародному ринку Naval Strike Missile одразу отримала клієнта у вигляді Польщі, яка у 2008 році, ще до того, як ракета потрапила на озброєння Норвегії, замовила її для батарей берегової оборони.
У 2015 році Kongsberg об’єднався з американським Raytheon для участі у конкурсі ВМС США з озброєння кораблів прибережної зони. Це дозволило обігнати таких гігантів, як Boeing (з модернізованим Harpoon block II) та Lockheed Martin (з LRASM) та у 2018 році отримати контракт.
Цікаво, що якщо спочатку мова йшла лише про кораблі прибережної зони типу Independence та Freedom. То тепер у ВМС США почали тестування ракети на десантних кораблях класу San Antonio. Що значно розширює можливості цих кораблів, які отримають можливість самостійно "зачищати" зону висадки.
До того ж корпус морської піхоти США також забажав отримати Naval Strike Missile, проте у якості безпілотної системи берегової оборони. Цей проект під назвою NMESIS полягає в інтеграції цієї ПКР на наземний дрон створений на базі L-ATV від Oshkosh.
У 2015 році Naval Strike Missile обрали у Малайзії, яка озброїла нею фрегати класу Maharaja Lela.
У 2017 році у Норвегії повідомили про мільярдний контракт з ВМС Німеччини з метою заміни Harpoon встановлених на фрегати F123 (класу Brandenburg), F124 (класу Sachsen), F125 (класу Baden-Württemberg). Загалом мова йде про 11 кораблів. Окрім того, саме цю ракету розглядають у якості озброєння для перспективного фрегата MKS 180.
ВМС Канади восени минулого року опублікували проект свого нового фрегату Canadian Surface Combatant, який також планують озброїти Naval Strike Missile. А днями парламент Румунії погодив закупівлю двох комплектів норвезьких берегових комплексів, в кожному по чотири пускових установки, у рамках потенційного контракту на 300 млн доларів.
Традиційно для такої зброї, а особливо враховуючи невеликі габарити Naval Strike Missile, була створена її повітряна версія, яка отримала назву Joint Strike Missile. Яка розглядається у вигляді озброєння для F-35, а також інших багатоцільових літаків, включено з F-15, F-16 та F/A-18.
Серед клієнтів Японія, яка має отримати перші Joint Strike Missile вже у цьому році, та Норвегія у 2023 році. А серед потенційних: США та Австралія.
Також у Kongsberg накреслюють варіант Naval Strike Missile для застосування з підводних човнів, що потребує переобладнання ракети для підводного старту.
Потрапити у тренд
Загалом Kongsberg ще на стадії концепту, тобто майже 20 років тому, вдалось передбачити подальший розвиток протикорабельних ракет: мініатюризація, малопомітність та універсальність.
До того ж невеликі габарити заздалегідь дозволили орієнтуватись на кораблі відносно малих класів - до фрегатів, які є основою ВМС багатьох країн. А відмова від вертикального старту також дозволяє проектувати ракетні катери (більш влучний термін - Fast attack craft) з Naval Strike Missile.
Поки у РФ намагались просунути надзвукові протикорабельні ракети, на кшталт "Оникс"/"Яхонт", у світі зробили ставку на малопомітність при дозвуковій швидкості. Що у норвезькій ракеті підкріплено тепловізійною ГСН, яка також дозволяє "працювати" по наземнім цілям.
Зрозуміло, що успіх Kongsberg певною мірою полягає й у співробітництві з Raytheon, що відкрило для норвежців двері Пентагону. А замовлення армії чи флоту США є справжньою гарантією якості та ефективності для багатьох інших країн світу.
На фоні цих переваг у Naval Strike Missile є вагомий недолік - дальність пуску, яка обмежується 185 км. Проте для країн-членів НАТО це не є вагомим недоліком, бо протикорабельна оборона для них забезпечується не тільки береговими комплексами чи кораблями прибережної зони, а й авіацією.
Водночас закладені у Naval Strike Missile рішення можливо адаптувати і у модернізації інших ракет. Зокрема у вітчизняний Р-360 "Нептун", тим паче що ДККБ "Луч" не збирається зупинятись на досягнутому та активно продовжує роботи з адаптації цієї ракети на морські та повітряні платформи. А також працює над можливістю використання Р-360 жля ударів по наземних об’єктах.
Читайте також: Наземний дрон РСВК-М "Мисливець" від КБ "Robotics": досвід використання на Донбасі та перспективи
