Бойовий наземний дрон РСВК-М, який також відомий під назвою "Мисливець", від КБ "Robotics" вже декілька років успішно тестується у підрозділах Збройних Сил України та виконує бойові завдання у зоні ООС.
Defense Express поспілкувався з представником компанії Іваном Кириченком, який розповів про реальний досвід використання роботизованих турелей, наземних бойових та логістичних дронів та їх майбутнє у військах.
Читайте також: Модернізації Т-64, вільне бомбометання БПЛА "Охотник" та Т-80БВМ, що не влучає у цілі: події тижня від Defense Express
"З 2015 року КБ "Robotics" займається розробкою, створенням та впровадженням у серійне виробництво наземних роботизованих комплексів. Починали ми з розробки стаціонарного стрілецького модуля, який у березні 2016 року був протестований на сході України. Ці випробування пройшли успішно.
Але його вага, яка, до речі, у порівнянні із "однокласниками" доволі мала - близько 120 кг, все ж таки створила певні складнощі. Такі стаціонарні модулі важко доставляти на "нульову" зону. До того ж час від часу необхідно змінювати позицію такого озброєння, а це потребує часу та сил.
Тому ми вирішили створити для нього наземну платформу. Тоді мова взагалі не йшла про те, що це бойовий робот. Ми вирішували конкретне питання, для того, щоб було зручно працювати з цим бойовим модулем.
Проте виявилось, що платформа доволі швидко знайшла більш практичне застосування - як транспортер та евакуатор. Восени 2016 року ми зняли стрілецький модуль і передали платформу одній з бригад. Де вона успішно виконувала завдання доставки вантажів на віддалену позицію.
Саме цей досвід став основою для сучасної версії - РСВК-М. Це платформа вагою 600-кг з колісною формулою 6x6 з електродвигунами постійного струму загальною потужністю у 6 кВт. Батарея на 13,6 кВт/годин, що достатньо для пробігу з навантаженням по важкій місцевості, мінімум, 10 км.
У реальних умовах запас ходу значно більший завдяки тому, що двигуни споживають лише те, що реально потрібно. Наприклад, без навантаження та по твердому покриттю це 20-25% від номінального струму.
Загалом цього достатньо для того, щоб нормально рухатись по ґрунту з максимальною швидкістю у 10 км/год. Досвід доводить, у реальних умовах війни на Донбасі більше не потрібно. По-перше, це не автівка для роботи у тилу. На лінії зіткнення рухатися з більшими швидкостями нема куди.
По-друге, родючі донбаські чорноземи зараз щільно вкриті високою травою та сухостоєм. В таких умовах, РСВК-М, який заввишки лише 70 см, повністю в ній скритий. Попри те, що камери знаходяться на спеціальній стійці, цього не достатньо щоб на великій швидкості завчасно побачити у цій траві рів, окоп, стовбур дерева.
Ще один аспект, який доволі часто в нас питають: чому у РСВК-М немає підвіски. Як і зі швидкістю це рішення прийнято на основі реального бойового досвіду. Бо реальна можливість обслуговування такої техніки на "нулі" - доволі обмежена.
Якщо зробити підвіску, то її необхідно регулярно відчищати від багнюки, або вночі все це може замерзнути, а мінусова температура може триматися декілька днів. І платформа працювати не буде.
Попри свої розміри платформа може перевозити до 200 кг. І це декларований нами мінімум. Максимальна перевірена - 400 кг. Наші платформи возили різне навантаження від провізії та боєкомплекту, до колод. Останнє - взагалі було дещо унікальною логістичною операцією.
Це була нова та ще не обладнана позиція до якої був один кілометр. Поля зліва та справа були заміновані, поблизу ворог, який прострілює маршрут і є один "коридор" завширшки у декілька метрів. Тобто прогнати важку техніку чи навіть автомобіль було неможливо. За допомоги нашої платформи бійці організували доставку всього необхідного, включно із колодами, які були потрібні для укріплення цієї позиції.
Щодо дальності керування, то в нас в ТТХ прописано 1 км. Але радіус керування у прямій видимості - до 3 км. Це також зроблено свідомо для 100% гарантії керування платформою.
Проте зараз КБ "Robotics" намагається відійти від поняття телекерування. Ми розуміємо, що немає жодного іншого шляху крім підвищення автономності комплексу. Необхідно збільшувати функціонал штучного інтелекту, який дозволить виконувати більшу частину операцій без участі людини. Тоді питання радіоканалу виходить на другий план.
Тому першою задачею є автоматизація пересування комплексу, а також впровадження систем штучного інтелекту в системи озброєння. Певні напрацювання ми вже інтегрували. Наприклад ударний модуль вже може розрізняти певні образи типу "військова людина", військова броне- та автомобільна техніка.
Це ні в якому разі не говорить про те, що оператор виключається з процесу. За ним залишається рішення відкриття вогню. Водночас всі балістичні похибки за нього робить сам комплекс, який бере дані з метеорологічної станції та лазерного далекоміра.
Оператор не може у режимі 24/7 дивитися у монітор, тому функціонал виявлення military-образів дозволяє зняти навантаження з бійця та зменшити ризики. Всі ці елементи мають допомагати, а не приймати рішення самостійно.
Окрім вже опрацьованої логістичної та кулеметної версії КБ "Robotics" зараз розглядає варіанти з озброєнням у вигляді автоматичного гранатомета, ПТРК та 30-мм гармати. Також може бути встановлення обладнання РХБЗ та контрбатарейний радар. У розробці знаходиться модуль радіоелектронної боротьби, що дозволить масового використання таких роботизованих комплексів створити щільний вал для дронів супротивника.
Водночас необхідно підкреслити, що доволі важливим є використання наземних дронів для евакуації поранених. Вже опрацьовано варіант, коли можливо здійснити евакуацію пораненого без залучення санінструктора чи інших бійців. Все що потрібно - перевалитися на ноші заввишки у 7 см, далі платформа доставить пораненого до своїх.
Загалом, з формального боку прийняття на озброєння РСВК-М у ЗСУ, то зараз відкрита дослідно-конструкторська робота. Вона буде мати свій фінал у вигляді державних випробувань. З боку Генерального штабу, Міноборони та інших структур, ми відчуваємо сприяння та розуміння потреби у наземних роботизованих комплексах.
З 2018 року з боку Генштабу вже формалізована потреба у цих комплексах різного призначення. Але ця потреба "закривається" на 0% через те, що всі вітчизняні розробники, в тому числі й ми, до серійного виробництва прийнятої на озброєння військової техніки, поки ще не готові. Це не такий простий процес як здається, і він потребує багато роботи, яку ми виконуємо.
Щоправда, маю зазначити, що жодних фінансових "ін’єкцій" з боку держави КБ "Robotics" не отримав. Сподіваємось вони будуть у майбутньому. А зараз все що ми робимо - це за кошти волонтерів, власні внески та допомога небайдужих сторін.
І в цьому, фінансово-організаційній сфері, ми, на жаль, відстали від РФ. Кремль на постійній основі вже багато років "вкладається" у безпілотні системи, зокрема і у наземні бойові комплекси. Армія РФ вже прийняла на озброєння важкий ударний наземний дрон "Уран-9".
Але це стосується виключно фінансової сторони, а не реального потенціалу та бойових можливостей. Загалом рівень українських розробок, як мінімум, не нижчий за російські, а подекуди він вищий.
У РФ обрали шлях важких роботизованих комплексів. Вони можливо і виглядають потужніше, проте насправді такий важкий та великий за габаритами комплекс програє дуель легшому та меншому з ПТРК.
Великі габарити для цієї техніки - це вада. Великі габарити - більша помітність в оптичному діапазоні. Це велика вага, яка примушує використовувати двигун внутрішнього згоряння, або, як мінімум, енергогенератор. А це більша помітність у тепловому та акустичному діапазоні. Тобто його важко сховати. І позбутися цих вад великі роботизовані комплекси вже не зможуть, бо це помилка на стадії концепції".
Читайте також: CША спрогнозували війну між Росією та Україною у 2021 році: ризик - помірний, ймовірність - середня, але ...
