Поки у РФ розгортаються чистки серед теоретиків, розробників та військових представників, які дотичні до теми гіперзвуку та ракетного озброєння, цілком справедливо буде уважніше придивитись на взагалі історію появи "Кинжала". Бо про нього одразу було повідомлено Путіним у 2018 році, що він існує й, мовляв, "прориває будь-яку наявну та перспективну протиракетну оборону". Тобто, як мінімум доволі несподівано у порівнянні із багаторічними потугами РФ щось створити. Й навіть індекс Х-47М2 "Кинжал" прямо вказує, що між Х-47 просто та Х-47М2 щось відбувалось.
А якщо хоча б трошки пошкребти будь-яку аналоговнєтну російську розробку, про що вже багаторазово писав Defense Express, то під свіжим шаром китайської фарби можливо знайти напис "зроблено в СРСР". Й одразу з 2023 року переносимось у кінець 70-х років. Саме тоді НПКБ "Алмаз" починає розробку протисупутникової ракети, бо у США активно розробляють свою ALMV.
Читайте також: Що взагалі у рашистів з "квітковою" артилерією і коли ці машини можуть з’явитися на полі бою
Грошей на зброю у СРСР не жаліли, особливо, коли задача була "догнати та обігнати США" роботі дають "зелене світло", а у 1983 році все офіційно оформлюють у завданні розробити авіакосмічний ракетний комплекс 30П6 з головним виконавцем у ролі НПКБ "Алмаз", який тоді якраз дуже щільно займався створення радянської ПРО.
У комплекс входить: РЛС розпізнання космічних об'єктів 45Ж6 "Крона" від "Алмаза", протисупутникова ракета 79М6 "Контакт" від МКБ "Факел", який вже хотів поставити свою 5Я27 для системи ПРО С-225 на МиГ-31, а також звісно сам модернізований носій - "изделие 07" від КБ "МиГ". З усієї авіаційної компоненти змогли створити масо-габаритний макет 79М6 "Контакт" та її окремі вузли, а також МиГ-31Д, з якого зняли все зайве, включно з РЛС та гарматою.
До речі саме на 5Я27 ще у 70-х роках були опрацьовані питання високих перевантажень під час старту, теплозахисні покриття з титану, використання двоокису цирконію, рулів з вольфрамо-молібденового сплаву тощо.
Поки йшла розробка й справа почала лише підходити до льотних випробувань самої ракети, СРСР розвалився. Й все що залишилось - це пара МиГ-31Д, наземний комплекс та макети. При цьому у Казахстані.
Звісно до перехоплення супутника було доволі далеко, бо справа навіть не дійшла до пуску триступеневої ракети 79М6 "Контакт". Але прийшли 90-ті й з проекту спробували струсити пил у комерційній сфері.
У КБ "МиГ" почали просувати ідею "повітряного старту", коли МиГ-31 підіймає ракету на значну висоту, а далі вона виводить малогабаритний супутник. У 1997 році це був проект під назвою МиГ-31С з ракетою РН-С, яку треба було підняти на висоту 17 км та розігнати до 3000 км/год, що дозволяло закинути на низьку опорну орбіту до 40 кг, а після доопрацювання 200 кг. Сама ракета повинна була мати два ступеня, при цьому перший забезпечував досягнення висоти у 200 км.
Потім проект фактично продали у Казахстан, який у 2005 році на державному рівні постановив створити авіаційний ракетно-космічний комплекс "Ишим" на базі МиГ-31Д. На програму до 2007 року планували витратити 144 млн доларів.
У ракеті було використано триступеневу схему, при цьому можливості ракети збільшились: висота пуску 15-18 км, необхідна швидкість до 2120-2230 км/год, вага корисного навантаження до 160 кг для орбіти у 300 км. Розробкою ракети мав займатись "Московский институт теплотехники", який створив "Тополь", а згодом його модернізацію "Ярс", а також ракету для підводних стратегічних ракетоносіїв "Булава".
У запуску ракети, окрім МиГ-31, мав брати участь командно-вимірювальний комплекс на базі Ил-76МД. Такий літак у РФ вже був - Ил-976 СКИП. На цій машині також був встановлений радар від А-50 "Шмель", але "електронна начинка" потужніша й включає системи тракеторних вимірів, радіотелеметричну та радіокомандні системи.
Але у 2007 році проект МиГ-31 "Ишим" був згорнутий з боку Казахстану через те, що він не вигідний. Скільки грошей було витрачено між 2005 та 2007 роком - невідомо. Але у цієї розробки з'явився новий покупець - Кремль, бо якраз пролунала Мюнхенська промова Путіна, а з розгортанням США та НАТО протиракетної оборони у Європі треба щось робити.
Протисупутникова 79М6 "Контакт" мала забезпечувати фактично кінетичний перехват супутника на зустрічних швидкостях у понад 7,9 км/с. Задача, яка складна навіть зараз. "Ишим" - просто виводити супутник на орбіту, вже значно простіше.
А запропонувати в Кремлі "аналоговнєт" ще легше, бо коли існує розробка ракети, яка може літати у космос, переробити її на балістичну, щоб вона просто впала на землю - вже не так й складно. Більше того, немає потреби із багатоступеневою конструкцією, достатньо одного ступеня з твердопаливним прискорювачем.
Але далі доволі незвична для РФ "лакуна" - у Х-47 "Кинжал" немає "батьків". Є різні версії хто саме його розробив. Точно відомо, що не обійшлось без "КБ машиностроения" (Коломна), яке розробило "Искандер", з якого були взято системи наведення та коригування польоту на термінальній ділянці, бойову частину та інші елементи. Звісно було залучено "МиГ", бо він відповідає за носій. Зокрема 2016 роком датується найдавніше фото випробувань МиГ-31К з "Кинжалом", який пофарбований у телеметричну "шахматку".
Але саме "КБ машиностроения" у 2021 році отримує контракт на виробництво "Кинжалів", про що було офіційно оголошено міноборони РФ на формі "Армия-2021". Хоча часом вказується, що до розробки чи випуску має відношення холдинг "Тактическое ракетное вооружение" та КБ "Радуга". Можливо через те, що КБ "Радуга" була розробником фактично схожих за концепцією з "Кинжалом" ракет - Х-22 та Х-15, а "Тактическое ракетное вооружение" просто підім'яло під себе всі розробки авіаційних ракет.
У будь-якому випадку, якщо абстраговано придивитися до "Кинжалу", то вже на стадії МиГ-31С з ракетою РН-С у 1997 році в цілому повністю відповідає "Кинжалу". Включно із тим, що необхідно зняти з літака, яку додаткову апаратуру встановити, з опрацьованою участю командно-вимірювального комплексу, рішеннями з матеріалами, двигуном, загальною конструкцією... Навіть патент на систему космічного запуску є під номером 2178377 від 2002 року у одного з головних конструкторів МиГ-31 Кострубского.
А як тільки з'явився головний замовник, готовий повірити в аналоговнєт, манією та з шаленими нафто-газовими грошима, все що залишалось - здути пил з розрахунків 70-х років та технологічних рішень 80-х, а також імітувати бурну діяльність на всіх рівнях: у розробці двигуна, системи управління, розробці МиГ-31К. Потім - запакувати у красиву обґортку та намалювати доволі примітивний мультик з кривою "склейкою" вибуху.
А також звісно видавати це все за немаючі аналогів у світі рішення. Все що далі - відомо, демонстрація самої ракети, коли з'ясувалось, що у неї немає гіперзвукового двигуна, плутанина у характеристиках, коли дальність вказується для ракети разом із дальністю польоту літака, а швидкість залежить лише від фантазії й впирається у 10-12 Махів. А наприкінці - абсолютний провал з реальним бойовим використанням.
Але навряд звісно історія на цьому закінчиться, бо ще є величезна кількість "гіперзвукових" проектів, різного пошибу, від "Циркона" до "Гремлина" та навіть "Личинка-МД" спеціально для Су-57. Більше того, комусь навіть вдалось "продати" Кремлю ідею створити протисупутникову ракету під МиГ-31, тобто саме першу 79М6 "Контакт".
Розробку, яка мала сенс, коли вивід супутника був подією, а не буденним явищем для приватних компаній, при цьому по півсотні за один старт багаторазової ракети.
Читайте також: Чи почастішали ракетні атаки РФ України: проста статистика та мова цифр щодо ракетного терору
