За твердженням представників Сухопутних військ зараз у Збройних силах широко застосовуються розвідувальні БпАК, що здатні проводити оптико-електронну розвідку, тобто отримувати зображення у видимому та інфрачервоному діапазоні.
Головні питання, що потребують вдосконалення: збільшення роздільної здатності та покращення спектральних характеристик тепловізійних та відеокамер; застосування мульти- та поліспектральних камер; застосування систем зі значним оптичним збільшенням.
Читайте також: Сухопутні війська ЗСУ озвучили нарис вимог до нової легкої БМП (ексклюзив)
При цьому насьогодні у наших Збройних силах абсолютно відсутні безпілотні авіаційні комплекси, які могли б проводити розвідку в умовах поганої оптичної видимості: у тумані, при низькій хмарності, в дощ тощо.
Для цього потрібні БпАК, які у своєму складі повинні мати радіолокаційні станції із синтезованою апертурою з роздільною здатністю не гірше 0,1 метра. Або радіолокаційні станції виявлення наземних та повітряних цілей.
Також є потреба у створенні ефективного і достатньо дешевого безпілотного авіаційного комплексу електронної розвідки для виконання завдань в умовах низької хмарності.
Що стосується БпАК для артилерійської розвідки та корегування вогню, то зараз у ЗС України широко застосовується прийнятий на озброєння БпАК "Фурія" А1-СМ від компанії "Атлон Авіа". Також на виконання функцій корегування артилерійського вогню претендує і комплекс PD-2 від "Укрспецсистемз". Для всіх БпАК у цьому функціональному сегменті потрібно: підвищення точності визначення координат, необхідність набуття функції супроводження та автоматизованого розпізнавання цілей, збільшення бойового радіусу та тривалості польоту.
Для потреб артилерійської розвідки і корегування вогню також потрібне оснащення БпАК лазерними далекомірами для підвищення визначення точності координат та лазерними підсвітлювачами цілей, зокрема, під натівський (STANAG 3733) стандарт.
Це вкрай потрібно для застосування високоточних засобів ураження - на кшталт "Квітника" або керованих бомб від БпАК Байрактар ТБ-2 тощо.
Також задля збільшення універсальності БпАК функції корегування артилерійського вогню бажано також реалізувати також і у розвідувальних дронах.
У сегменті ударних чи баражуючих безпілотних авіаційних комплексів для Сухопутних військ ЗСУ найбільш оптимальні комплекси першого класу, по класифікації на межі між "мікро" і "міні". Тут варто виокремити окремі зразки, які дуже цікавлять Сухопутні війська.
Це так звана "крилата граната" – безпілотний ударний комплекс з бойовим радіусом до 5 км та з масою бойової частини до 500 г. Він необхідний для посилення бойової потужності відділення - для точного ураження тих чи інших ворожих цілей на закритих позиціях, така "крилата граната" також має застосовуватися безпосередньо у ближньому бою.
Це може бути зразок квадрокоптерного, літакового чи іншого типу. Аналоги – це американський Swithblade 300, ізраїльській Hero-20, Hero-30 тощо. Поки вітчизняні розробки у цій царині відсутні.
Найбільше вітчизняних та закордонних розробок у іншому класі – це дрони-камікадзе, баражуючі боєприпаси різних типів з масою бойової частини від 800 г до 10 кг і дальністю дії від 15 кг до 60 км.
Тут можна назвати – комплекс "Грім" від компаніі "Атлон Авіа", Warmate від WB Electronics, "Ластівку" від "Укрджет", версії на базі БпАК PD-2. "Тут більш-менш існує насичення ринку, ми маємо надію, що тут українські розробки будуть доведені до кінця", - заявили Defense Express представники Сухопутних військ.
Побажання для всіх ударних дронів – збільшення бойового радіуса,збільшення точності ураження цілей, у залежності від бойової частини.
"Очевидно, що якщо буде термобарична частина, то вистачить і 3 м відхилення, якщо це частина кумулятивна, то необхідно забезпечити точність влучення хоча б у метр, якщо ми говоримо про КВО". Важливо: можливість ураження цілей під час вертикального пікірування - задля гарантованого знищення ворожих об'єктів у щільній забудові чи у лісі.
Ці дрони-камікадзе та баражуючі боєприпаси будуть призначені для забезпечення механізованих частин.
У свою чергу, для забезпечення артилерійських частин потрібні баражуючі боєприпаси літакового типу з масою бойової частини від 10 кг до 50 кг та дальністю дії від 60 до 200 км. У цьому сегменті вітчизняні розробки поки відсутні.
Також потрібні безпілотні авіаційні комплекси багаторазового застосування, які спроможі проводити дистанційне мінування місцевості або скидання засобів ураження.
Не менш важливим напрямком є розробка дронів, що придатні для транспортування вантажів до 150 кг на відстань до 15 км, БпАК-мішеней, імітаторів повітряних цілей з можливістю імітації теплових сигнатур від вертольотів, необхідні розробки повітряних ретрансляторів для радіозв’язкових систем та безпілотні авіаційні комплексів-перехоплювачі з можливістю перехоплення на висотах до 7 км.
Наявність БпАК у всіх цих сегментах сприятиме підвищенню боєздатності та гнучкості застосування підрозділів та частин Сухопутних військ у бойових діях.
Розробка та створення таких зразків - завдання для вітчизняної оборонної промисловості, як державної, так і приватної. При гострій потребі і відсутності пропозицій від українських компанії будуть реалізовуватись заходи щодо закупівлі закордонних зразків.
Читайте також: Чим зустрічатимуть російських окупантів або Синергія майбутніх перемог
