xcounter
#

Чому США відмовились від заміни AH-64 Apache та чи правильне рішення

 Raider X
Raider X
4277

Bell 360 або Raider X за програмою Future Attack Reconnaissance Aircraft мав замінити всі Bell OH-58D Kiowa та половину ударних AH-64 Apache

Рішення Пентагону скасувати масштабну програму FARA (Future Attack Reconnaissance Aircraft) - більш ніж несподіване рішення, яке означає припинення розробки вертольотів на заміну всіх розвідувальних гелікоптерів Bell OH-58D Kiowa та половини парку ударних AH-64 Apache. Особливо, якщо враховувати те, що у неї вже було вкладено 2 млрд доларів.

При цьому проєкт скасовується на стадії вже майже завершених прототипів, бо й Sikorsky та Bell вже виробили їх "у металі" та наближались до перших польотів, чому передувала довготривала науково-технічна робота з розробки машин нового покоління. Й звісно ці напрацювання не будуть просто забуті, але про Bell 360 та Raider X об'єктивно можна вже забути.

Читайте також: Роди військ Збройних Сил України отримали нових командувачів
Bell 360
Bell 360

Але, як пише The War Zone, в цілому рішення Пентагону більш ніж аргументоване та вірне через цілий ряд причин, а головне - демонструє, що у Вашингтоні переходять до іншої парадигми з огляду на реалії поля бою, а не уявлення про них.

Й першою причиною є те, що розвідувально-ударний вертоліт - не дуже й потрібний. Сам проєкт FARA мав бути замінником Bell OH-58 Kiowa, який вперше був використаний під час війни у В'єтнамі й мав роль саме розвідувальної машини, яка у версії OH-58D Kiowa Warrior максимально розвинулись за рахунок потужної оптико-прицільної станції, яка дозволяла підсвічувати цілі лазером.

Але те, що у 60-80-х роках могли лише великі пілотовані машини зараз можуть робити малі безпілотні. Як мінімум з тією самою ефективністю, а насправді - більшою, бо дешевші та дозволяють не ризикувати життям пілотів.

Водночас головною особливістю FARA була швидкість, яка й стала ключовою вимогою до нової машини, заради чого Sikorsky та Bell вдались до хитрощів. Перший зробив штовхающий гвинт, другий - використав доволі велике крило.

Але чи гарантує висока швидкість виживання на полі бою - питання насправді не зовсім очевидно. Звісно воно є складовою поняття живучості, але який конкретний відсоток - дискусійне питання, особливо коли мова все одно йде про максимум у вигляді близько 460 км/год.

А з цього випливає й наступне питання - а чи є ще сенс в ударних вертольотах. Й на це в американському виданні відповідають знову далеко не так очевидно. Бо для США все головнішим стає новий театр військових дій - Тихий океан, з його мережею островів та величезними відстанями, які не дуже підходять для вертольотів через їх обмежений бойовий радіус.

Останнє означає, що частина вертольотів на Тихому океані буде сильно обмежена у маневрі, прив'язана до точок базування та потребуватиме складної та вразливої системи логістики. Й все це нівелює будь-які зиски від таких машин.

Але для США існує ще європейський театр військових дій, на якому Україна також показала, що попри наявність у ворога значно більшої кількості ударних вертольотів їх використання вкрай обмежено. І хоча видання вказує лише на саму вразливість машин перед засобами ППО, з боку Defense Express можемо додати й те, що розвиток високоточних далекобійних ракет перетворює вертолітні майданчики на зручні та досяжні цілі. Й вкрай обмежена кількість застарілих версій ракет ATACMS по російськім вертодромам це довела.

Саме тому Future Attack Reconnaissance Aircraft й цілком логічно закрили. Що звісно не означає те, що всі напрацювання за цією програмою будуть викинуті у смітник й цілком зможуть знайти втілення в інших оборонних програмах.

Читайте також: Скільки РФ виробляє та отримає Shahed-ів: номери пішли на понад 1600 та 2600 одиниць