Після того як Болгарія офіційно схвалила рішенням парламенту від 3 листопада експорт озброєння до України, хоча рішення ще має офіційно оформити уряд країни, головним питанням є те, а що цікавого можливо придбати у цій країні для ЗСУ.
По-перше, Болгарія, як колишня країна Варшавського договору має цілий ряд озброєння свого часу отриманих від СРСР. По-друге, має власний оборонно-промисловий комплекс, який направлений саме на радянські зразки.
Читайте також: ЗСУ використовують цікаву зброю з мінами від Болгарії, щоб "насипати" по рашистам біля Бахмута
Також не варто забувати, що із Софією ще у квітні була досягнута домовленість відносно ремонту озброєння та техніки для ЗСУ. А Болгарія доволі активно, ще до 24 лютого, активно постачала боєприпаси та артилерійське озброєння, зокрема міномети ЕМ-120.
Щобільше, існує опосередкована інформація, що країна насправді є одним з найбільших постачальників озброєння до України, але робить це не на пряму, про що говорить абсолютно рекордний експорт озброєння до таких країн, як Польща та Румунія.
Але можливо сподіватися, що час підійшов до речей, які потребують саме таких державних рішень. І в цих умовах єдине можливе пояснення офіційної зміни статусу - "кругові постачання", коли за передане озброєння до України Болгарія буде отримувати відповідну компенсацію від інших союзників, в першу чергу США та Німеччини. До речі про це й говорять аргументація рішення надати дозвіл на експорт - оновлення власних збройних сил.
Якщо відкинути питання бронетехніки, хоча й Болгарія й мала станом на 2021 рік, за Military Balance, 90 танків Т-72 та 160 бойових машин піхоти з яких 90 БМП-1 та 70 БМП-23 власної переробки на базі САУ 2С1 "Гвоздика", а також самих цих САУ у кількості 48 одиниць, чи близько 100 МТ-ЛБ, то можливо зосередитись на протиповітряній обороні та авіації. Тим паче, що США ще у березні почали тиснути на Болгарію саме відносно цього питання.
Але, попри наявність у Болгарії 12 одиниць МиГ-29 та декілька МиГ-29УБ, їх стан навряд говорить про можливість їх передачі у стані повноцінної бойових одиниць. Бо Софія прямо зараз активно шукає де б взяти винищувачі в оренду, бо строки експлуатації наявних машин й так на межі, а замовлені F-16 затримуються на декілька років. Водночас, це не означає, що купити ці машини буде неможливо, більше того, Болгарія й сама розраховувала на цей варіант, коли здавалось, що F-16 прибудуть у строк. Але, в якому б стані ці літаки не були, як мінімум, це не тільки борти, але й запчастини та ракетне озброєння.
Водночас ще цікавішим може бути наземний компонент протиповітряної оборони. Й окрім ЗРК "Оса" та доволі застарілих, хоча й боєздатних С-125 та "Куб" чи взагалі С-75, у Софії є дещо значно цікавіше.
Мова, звісно, йде про С-300 у неозвученій кількості, можливо, до восьми ЗРК. Питання його цінності для Повітряних Сил України навіть не варто обговорювати, тим більше, що це відносно "свіжа версія" С-300ПМУ, яка з'явилась лише у 1989 році, як експортна версія комплексу. І й будь-якому випадку, там де ЗРК, там й зенітні ракети.
Але у Болгарії є ЗРК, який, на перший погляд, можливо має ще й більшу цінність зараз. Мова йде про С-200 у кількості, за більшістю джерел, одного дивізіону. Це далекобійний зенітний ракетний комплекс кінця 60-х років, який досі має найголовнішу перевагу - дальність. Він дозволяє знищувати цілі на дальності до 240 км для версії С-200В відносно висотної неманевровної цілі, що робить його просто ідеальним кандидатом для обстрілу таких літаків ДРЛВ як А-50, що активно використовуються РФ.
Але, попри все, С-200 - це надскладний за кількістю машин комплекс, який фактично є стаціонарним та потребує готових стартових позицій та величезної підготовчої роботи для того, щоб поставити його на бойове чергування. Щобільше, його хоча й вкрай потужні РЛС, мають просто титанічні габарити й все це при фактичній одноканальності самого ЗРК.
Саме тому, попри перевагу у дальності, це й стало однією з причин його заміни на мобільний С-300 ще у СРСР.
Саме тому, відносно Болгарії, то питання С-200 навряд доцільно розглядати. А щодо інших ЗРК, то треба пам'ятати, що країна на декілька років взагалі може залишиться без винищувачів. Тобто питання передачі компонентів протиповітряної оборони для Софії, попри наявність ЗРК, може бути вкрай болісним.
Читайте також: Болгарія "лише" за три роки впорається з модернізацією батальйону своїх Т-72
