Проміжні підсумки
- Як Ви особисто оцінюєте роботу Міністерства на сьогоднішній день? Чи вдалося вирішити проблеми, які супроводжували старт роботи Мінстратегпрому?
- Давайте розпочнемо з питань, безпосередньо пов’язаних із організацією роботи Міністерства.
Читайте також: Мінстратегпром відповів "Укроборонпрому" - концерн зриває реалізацію завдань, визначених Президентом
На сьогодні ми отримали приміщення, маємо затверджене Положення про міністерство, штатний розпис та організаційно-штатну структуру. Маємо і затверджений бюджет на 2020 рік, який дозволяє нам оплачувати працю 30% від штатної чисельності працівників, і також - проводити першочергові закупівлі, необхідні для функціонування.
Зараз ми в першу чергу вирішуємо питання функціонування режимно-секретного органу міністерства. Ми уже визначили для нього приміщення у новій будівлі, де буде розташовуватись міністерство та почали сертифікацію цих приміщень спільно з відповідними органами. У цю будівлю співробітники міністерства переїдуть найближчим часом.
Є сили, які протидіють будь-яким спробам серйозного реформування оборонної промисловості України
Ми уже набрали в штат 35 людей, і щодня оголошуємо кадрові конкурси на вакантні посади. До речі, ми маємо дуже великий вибір на вакантні посади. Достатньо сказати, що у нас по одному з конкурсів на 4 посади – близько 200 кандидатів. Люди хочуть працювати в нашому міністерстві, у них є бажання.
Я сподіваюсь, ми зможемо здійснити гарний добір людей. Частина людей у наш штат переводиться поза конкурсом з інших міністерств, у тому числі - з Мінекономіки.
- Я знаю людей із Мінекономіки, і вони говорять про спротив окремих керівників щодо переходу професійних людей в Мінстратегпром. Що, маємо такий собі варіант блокування кадрового насичення Мінстратегпрому?
- Я вам скажу так: для мене не є таємницею, що є певні сили, які протидіють будь-яким спробам серйозного реформування оборонної промисловості України, і спробам створення дійсно дієздатного нашого ОПК.
- Як Ви оцінюєте відносини Мінстратегпрому з концерном "Укроборонпром"? Особливо в контексті реформування підприємств оборонної галузі та самого концерну?
- Досить непросте запитання. Дійсно, у минулій команді "Укроборонпрому" було виконано багато теоретичних напрацювань щодо реформування галузі. Це правда є, це томи напрацювань, проведених аудитів.
Є частина людей, які бачать майбутню реформу "Укроборонпрому" виключно як перехід Концерну в "Оборонні системи України", і що вони просто змінять вивіску.
Але за цей час команда "Укроборонпрому", скажімо так, частково трансформувалася. У мене було бачення, що ті люди, які залишились в складі цієї команди, згодні з тими напрацюваннями з реформи концерну, які були сформульовані раніше і узгоджені з Мінстратегпромом.
Але мабуть, у середині "Укроборонпрому" лишаються сили, яким це не дуже до вподоби. І нерозуміння майбутнього руху вперед є серед і тих людей, які залишилися у складі команди керівництва "Укроборонпромом".
Є частина людей, які бачать майбутню реформу "Укроборонпрому" виключно як перехід Концерну в "Оборонні системи України", і що вони просто змінять вивіску. Але так не буде, буде зовсім інакше.
На мою думку, є негласна компанія протидії зусиллям Мінстратегпрому від певної частини "Укроборонпрому", котра бажала б нічого не змінювати, або ж хоча б затягнути на якомога довший період реформу Концерну.
- Чи є наслідком описаних Вами підходів команди "Укроборонпрому" нинішня ситуація навколо ДП "Антонов"? Я маю на увазі рішення "Укроборонпром" змінити статут ДП "Антонов" без погодження з трудовим колективом підприємства і створити там Наглядову раду.
- Це – приклад абсолютно неузгоджених дій представників "Укроборонпрому", які призвели до збурення ситуації не тільки в колективі, але й в суспільстві взагалі. Неприпустимо вважати, що створення Наглядової ради на ДП "Антонов" є панацеєю від усього. А особливо – у тій формі, як це було виписано у поспіхом зміненому Статуті "Антонова".
Більшість вакансій у Наглядовій раді ДП "Антонов" мали заповнити представники "Укроборонпрому".
На сьогодні ми маємо ситуацію, коли колектив і справді збурений та чекає прийняття якихось рішень. Зараз Кабінет Міністрів знаходиться якраз напередодні прийняття рішення стосовно цієї ситуації. Уряд, зокрема, планує розглянути питання про виведення із складу "Укроборонпрому" шести підприємств авіаційної галузі, з тим, щоб почати їх корпоратизацію та включення в подальшому до державної холдингової компанії "Аерокосмічні системи України", не пов’язаної із "Укроборонпромом".
- Чи є у Вас інформація, хто побажав увійти в Наглядову раду ДП "Антонов", створену "Укроборонпромом"?
- Мені відомо, що більшість вакансій у цій Наглядовій раді мали заповнити представники "Укроборонпрому". Можу сказати більше: виявилась ситуація, що, починаючи із серпня, ДП "Антонов" перевів на рахунки "Укроборонпрому" майже 100 мільйонів гривень, а до цього ще 50 млн грн!
І це за умови критичної ситуації в самому "Антонові" та авіаційній галузі вцілому. У минулі роки такі трансфери були від 23 до 37 мільйонів гривень за рік, не більше.
Ті гроші, які ДП "Антонов" переказав на рахунок "Укроборонпрому", можна було б використати для підтримки того ж Харківського авіазаводу. Є за що боротись. І є супротив.
Скільки зараз різних "експертів" маніпулюють тим, що це начебто Мінстратегпром на "потоки" хоче сісти. Вочевидь, нашим опонентам є за що боротися. Тобто реальність є кардинально іншою.
- Чи зможе керівництво "Укроборонпрому" повторити і по іншим держпідприємствам ті самі дії, що воно вчинило із "Антоновим"? Наприклад – щодо ДП "Зоря Машпроект"?
- Я думаю, що ми найближчим часом визначимося, яким шляхом ми будемо йти. Але якщо і далі будуть такі казуси, як із ДП "Антонов", то цілком можливо, що Кабмін буде приймати відповідне рішення.
- Нещодавно відбулась зміна голови Державного космічного агентства. Як я розумію, це було пов’язано з тим, що за тривалий проміжок часу так і не було визначено перспективи розвитку ДКАУ. Чи є у Вас сподівання, що при новому керівнику процес трансформації ДКАУ відбуватиметься швидше?
- Безперечно. Заміна керівника ДКАУ відбулась тому, що не було досягнуто конкретних результатів у роботі. Я хотів придивитися до людини, дати шанс. Ми мали декілька зустрічей. Але за цей час нічого принципово не змінилося, концепцію розвитку ДКАУ ми не отримали, конкретних пропозицій по вирішенню поточних проблем я також не побачив. Тому Кабінет Міністрів і прийняв кадрове рішення.
Сподіваюсь, що ми зможемо в поточних умовах знайти гідну кандидатуру, яка б очолила цю державну структуру.
Державне оборонне замовлення: виклики та ризики
- Днями Секретар РНБО заявив про необхідність прискорення виконання ДОЗ-2020, та визначення пріоритетів на ДОЗ-2021. Йшлося про "пробуксовку" з боку Мінекономрозвитку та Міноборони. Як на даному етапі, при усіх обмеженнях, можна прискорити процес виконання ДОЗ-2020?
- Ми були учасниками цієї серйозної наради, що відбувалась у стінах апарату Ради національної безпеки та оборони. Ми повністю підтримуємо стурбованість, яка є в Секретаря РНБО. Тож ми діємо, не чекаючи повної передачі функцій щодо Державного оборонного замовлення від Мінекономіки до Мінстратегпрому. Діємо, використовуючи секретно-режимний орган Кабінету Міністрів.
Попри те, що на сьогодні ДОЗ ще належить до компетенції МЕРТ, Мінстратегпром не може бути осторонь існуючих проблемних питань. Я провів нараду щодо стану виконання ДОЗ-2020 і заслухав доповіді замовників. Деталі заходу не підлягають розголошенню.
Під час наради я звернув увагу на незадовільний стан виконання ДОЗ-2020 через затримки з укладанням контрактів, неповним авансуванням та несвоєчасним постачання оплаченої продукції.
Зважаючи на таку ситуацію, наголосив на необхідності вжиття державними замовниками невідкладних заходів, які мають забезпечити безумовне виконання завдань ДОЗ та ефективне використання коштів держбюджету, спрямованих на фінансування потреб оборони та безпеки.
- Чи будуть кадрові та організаційні висновки за результатами цих нарад про ДОЗ-2020? Адже не можна ігнорувати факти невиконання ДОЗу.
- Звісно, що все має бути проаналізовано. І ті, хто допустили у цьому році таку вакханалію, мають понести відповідальність.
Гроші вирішують все
- Яка виглядає загальна картина з фінансами для "оборонки" на наступний рік?
- Не можу сказати, що я задоволений наявним проектом бюджету на 2021 рік. Ми як Міністерство не встигли увійти в бюджетний процес. Коли ми тільки отримали Положення про Міністерство, лишався тільки тиждень часу до подачі проекту держбюджету від Кабміну в парламент. Тому ми встигли тільки зафіксувати кошторис на утримання апарату міністерства.
Ті, хто допустили у цьому році вакханалію з ДОЗ, мають понести відповідальність
І також – зафіксувати, що бюджетна програма Мінекономіки по реформуванню ОПК переходить під контроль та у відання Мінстратегпрому. Обсяг цієї програми залишиться на рівні минулорічних двох з половиною мільярдів гривень.
На жаль, нам не вдалось добитись грошей на програму розвитку авіаційної промисловості, близько п’яти мільярдів гривень. Хоча саму Концепцію програми розвитку авіаційної промисловості Кабмін уже схвалив на своєму засіданні. Ми закінчуємо розробку остаточного тексту самої Програми з розвитку авіапрому, будемо її розсилати зацікавленим відомствам на погодження.
Нема поки в бюджеті коштів на розвиток Агенції оборонних технологій, хоча її створення – теж у наших планах на наступний рік. Ще, правда, у нас є шанс перед другим читанням бюджету. Низка депутатів нас підтримують. Також ми працюємо і з Мінфіном.
Ставка на зброю. Свою чи чужу?
- Підходи до переоснащення нашого війська знову стають приводом для дискусій серед політиків, експертів та урядовців різного рівня. Як приклад, Міноборони займає позицію, що їм нова зброя та техніка потрібна вже зараз, а не "на післязавтра", бо саме МОУ відповідальне за оборону країни. У цьому контексті йдеться про необхідність закупівлі або постачання за програмами тих чи зразків закордонної зброї.
Проте виникає пересторога, що закупівля імпортної техніки лише вимиває гроші з економіки України. Як тут знайти порозуміння, щоб наша оборонна промисловість не вважала, що її ігнорують?
- Там, де ми дійсно не можемо закрити нагальні потреби Збройних Сил, можна вести розмову про термінову закупівлю імпортної техніки, щоб в короткі строки закрити нагальні потреби. А так, в першу чергу, маємо бути орієнтовані на власний оборонно-промисловий комплекс, на його можливості забезпечувати потреби Збройних Сил України.
- Міноборони діє в рамках чинних програм, документів та вимог і спирається на заявки Генерального штабу. Такі тези зазвичай можна почути від високих очільників оборонного відомства.
З іншого боку, наші оборонні програми є настільки широкими, що будь-яке рішення щодо закупівлі не буде суперечити пріоритетам. Бо їх просто забагато. Але грошей завжди менше, аніж забаганок. І без тіснішої взаємодії між з Міноборони та Генеральним штабом просто не обійтись...
- Я абсолютно згоден, що перелік пріоритетів має бути вичерпним. У найближчий час ми плануємо провести окрему зустріч щодо пріоритетів ДОЗу-2021, і чітко їх визначити.
До речі, я днями відвідаю зону ООС, там матиму нагоду поспілкуватись із представниками Генерального штабу, Командуванням ООС, командирами та заступниками командирів бригад, щоб на місці побачити: що ми маємо із озброєнь, які є питання до озброєння у наших військовослужбовців, які його безпосередньо використовують, яким чином вони бачать покращення і в логістиці, в забезпеченні запчастинами, в ремонті, і так далі. Море питань.
Ми так зможемо ближче зрозуміти один одного, тут маю на увазі – промисловість та Генеральний штаб, і завдання для один одного.
А після цього у мене запланована безпосередня зустріч із Головнокомандуючим ЗС України Русланом Хомчаком, щоб обговорити питання стосовно ДОЗ-2021.
Треба виробити нормальний вектор правильного руху
Безперечно, є Державна програма розвитку озброєнь та військової техніки, і є потреби Генерального штабу в озброєнні. Зрештою, саме Генеральний штаб формує потреби в озброєнні. Звісно, Міноборони та Генштаб мають сісти за стіл, привести свої погляди до якогось спільного знаменника. І потім - спільно подавати свої пропозиції в Кабінет Міністрів, зокрема в Мінстратегпром, для формування ДОЗу-2021.
Я готовий сідати за стіл разом із Головнокомандувачем Збройними силами, з Міністром оборони та його заступниками, щоб ми виробили нормальний вектор правильного руху.
"Крім нас самих, ніхто нам не допоможе..."
- Хочу поставити дещо провокативне питання. Чи немає у Вас відчуття, що технологічно розвинені держави дивляться на нас скоріше як на країну, що у розвитку своїх збройових чи оборонно-промислових проєктів не має виходити за певні рамки?
- У мене є відчуття, що, крім нас самих, ніхто нам не допоможе. У нас є партнери, які нам допомагають, і ми їм безперечно вдячні. Але це – допомога, яка не може бути критичною для нас.
Ми повинні своє середовище створити самі, і тоді ми зможемо самі заявляти, на якому рівні технологічного розвитку ми хочемо бути. Ринкова економіка вимагає конкуренції, і ніхто з конкурентів створювати її собі не буде. Подивіться, наприклад, на авіацію. Хто із глобальних гравців залишився на світовому авіаринку? Лише Airbus та Boeing.
Ми у цьому світі повинні знаходити себе і відстоювати. Поки у нас є база для розвитку, шанси у нас залишаються.
- Коли ми говоримо про контакти чи проєкти з Великою Британією, США,Францією, Туреччиною чи іншими державами, яка модель співпраці у оборонно-промисловій царині, на вашу думку, є найбільш оптимальною? Аби не стати ринком збуту і розшрити власні компетенції. Наприклад, зазвичай доводиться чути про спільні підприємства...
- Я би менше говорив про спільні підприємства. Мова повинна йти про обмін акціями, викуп акцій. Умовно: є українське підприємство, і частину його акцій викупили ті ж британці. І це не означає "спільне підприємство", це означає, що є компанія, котра має декількох власників.
На даний момент при нашій ситуації мову краще вести так. Хочуть входити на наш ринок? Будь ласка, але – з місцевою складовою виробництва.
Наприклад, ті самі ж британці пропонують виробництво ракетних катерів. Знаю, що ми маємо власні українські напрацювання по темі виробництва ракетних катерів. Тут треба все оцінити й зважити. Який рівень місцевої складової, за яких умов ті самі катери будуть вироблятись у нас в Миколаєві чи десь ще, скільки часу та витрат займе цей процес – треба просто все оцінити і прийняти правильне рішення.
- Чи є країна, що для Вас може слугувати прикладом цілеспрямованого розвитку оборонно-промислового комплексу?
- Я вражений послідовністю Туреччини, тим, як у цій країні вибудовували свій ОПК. Там же нічого суттєвого не було від самого початку, ще років 30 тому. Але у них була чітка позиція президента та уряду країни, що збройні сили країни мають бути максимально озброєні власною технікою. І зараз у потужних турецьких оборонно-промислових компаній 50-70% портфелю замовлень – саме від збройних сил країни.
Але я не кажу, що нам турецький досвід потрібно відтворювати буквально. Давайте почнемо з того, чим відрізняються їх оборонні підприємства: виробничі потужності - вони компактні, розташовані за межами міст, і туди заведені відповідні технології та кошти, і все функціонує на ринкових засадах. Нам треба переймати кращі практики та рішення.
- Ви – людина, що має довіру Президента, і можете заходити до нього напряму, без посередників. У Вас є відчуття, що глава держави опікується проблематикою ОПК, і хоче створити розвинену оборонну промисловість Україні?
- У мене є таке переконання, що Володимир Олександрович щиро вболіває, аби в Україні було створено дієздатний оборонно-промисловий комплекс. Він в першу чергу переживає за високотехнологічні галузі – ракетно-космічну, авіаційну, щоб Україна мала власні ракети-носії легкого класу, і щоб наша країна мала власну національну авіакомпанію на літаках "Антонова". Він дійсно за це переживає.
- Чи питає він у Вас "коли будуть результати"? І що Ви самі вкладаєте в це поняття - "результат"?
- Президент постійно мене питає про результати роботи. Я йому регулярно доповідаю про хід створення Мінстратегпрому, про процес "матеріалізації" із "паперової" структури у дієздатний орган.
Що є відчутним результатом? Прийняті закони, зрозумілі для усієї оборонної галузі, нормативні акти Кабміну, які імплементують ці закони. Прозора процедура виходу нашого оборонного бізнесу на участь у державних замовленнях. І звісно – зразки техніки та озброєння, які ми бачитимемо в наших бригадах та батальйонах.
- А чи є у вас гарантія від Президента, своєрідна "золота картка", яка зберігає за вами посаду, наприклад, у разі зміни Кабміну?
- Ні, нема у мене ніякої "золотої картки". Я буду працювати стільки часу, поки Президент бачитиме необхідність моєї роботи на цій посаді, звичайно – в складі чинного Кабміну. Тому одне з наших завданнь – максимально швидко створити таку функціональну базу, яка б мінімально залежала від політичних коливань.
Розпитував Сергій Згурець, Defense Express
Читайте також: Олександр Миронюк, заступник Міністра оборони України - про ДОЗ-2020, очікування "Нептуна", британські катери та інші аспекти переозброєння війська
