Кореспондентам АрміяІnform вдалось зустрітися у Львові з тризірковим канадським генералом і поставити йому низку актуальних запитань. Отож…
Наша мета – допомогти зберегти мир в Україні і загалом на планеті
– Пане генерале, насамперед, з якою метою Ви прилетіли до України і яким питанням збираєтесь приділити особисту увагу?
Читайте також: Валерій Залужний: "ОК "Північ" пощастило з людьми..."
– Причина мого візиту до вашої країни – відвідини наших військових, які тут перебувають у канадській навчальній тренувальній місії ЮНІФАЄР. І, зокрема, зрозуміти, яка допомога їм потрібна, щоб згодом краще підготувати майбутні ротації.
Зауважу, що це перший мій візит до України. До минулого літа, коли я прийняв командування сухопутними військами, я перебував у відрядженні в Кореї. Тобто, у зовсім іншій частині світу. Тому мені цікава ваша країна. Бо загалом відчуваю глибокий зв’язок з Україною. Там, де я народився і виріс, а це на фермі поблизу міста Вадена, що у провінції Саскачеван, українська мова за популярністю друга після англійської. Адже саме сюди, у західну Канаду, у 20-30 роках минулого століття приїхало багато українців. У нас ваша велика діаспора. До речі, місцевість цієї провінції нагадує Україну. Коли я сюди підлітав, то бачив ті ж поля, рівнини, багато ферм. Було таке враження, що прилетів додому. Тому розумію, що зв’язок між нашими двома країнами дуже міцний та сильний.
– Канада справді давній союзник України. Ми відчуваємо підтримку як уряду країни, так і її мешканців. Чи можете Ви підсумувати, зокрема, військову допомогу Канади Збройним Силам України за 2019 рік?
– На жаль, про фінансову допомогу не можу розповісти докладно. Більше акцентую увагу на військових тренуваннях і навчаннях. І саме для цього я прибув, щоб побачити на власні очі, яку допомогу надають збройні сили Канади вашим військовим. Але можу сказати напевне, що канадські військові передають свій досвід, аби наблизити стандарти українських збройних сил до стандартів НАТО.
– Власне, щодо НАТО. Важливим моментом для України є вступ до Північноатлантичного альянсу. Який Ваш прогноз, коли може відбутися така подія і за яких умов?
– На мій погляд, це політичне рішення і важко про таке дискутувати. З військової точки зору, ми продовжуватимемо тренування ЗС України, аби наблизити їхній рівень до натовських стандартів.
– Які перспективи тренувальної місії ЮНІФАЄР в Україні?
– Маю багатий досвід, бо служив у багатьох країнах. І, зважаючи на всі ці місії й операції, які проводить Канада у світі, в Україні – одна з найважливіших! Через глобалізацію все стає дуже взаємопов’язаним. І події, які стаються в одній частині земної кулі, можуть вплинути на те, що відбувається в іншій. І мати мирну, процвітаючу та стабільну Україну важливо не тільки для Європи. Це має вплив на весь світ! І мета наших військових тут важлива, і, так би мовити, висока – допомогти процвітанню України, а також зберегти мир у ній і загалом на планеті.
На перебіг війни впливає багато політичних чинників
– Що планують канадські інструктори, щоб максимально ефективно допомагати нашій армії?
– Знаю, що місія постійно розвивається залежно від потреб і запитів ЗСУ. Наш уряд підтримує цю місію – її мандат подовжено до березня 2022-го. І гадаю, з великою ймовірністю, її продовжать і надалі. Адже на нещодавніх виборах у Канаді обидві партії – як опозиційна, так і провладна – підтримали це рішення. І ми, звичайно, дбатимемо про вдосконалення цієї місії, відповідно до потреб ваших військових.
– А чи враховується досвід, який канадські військові здобули в Україні, в їхній подальшій службі на батьківщині чи поза нею?
– Так. Ми теж запозичуємо досвід від ваших військових. Наприклад, торік у жовтні, коли я був з подібним візитом у Латвії, де навідував наших військових, то був приємно вражений тим, що наші командири у своїй роботі використовують саме досвід, набутий в Україні.
– Ваші сусіди і партнери по НАТО американці розширюють свій вплив на Схід і доказом цього є присутність американський військ у Польщі. Що з цього приводу думає і як діє Канада?
– Присутність Канади вже є в Латвії. Мені здається, що в самій Україні маємо найбільшу присутність наших військ, якщо порівнювати з іншими державами.
– Багато українців задумуються: скільки ще триватиме війна з Росією, яка затягнулася на шість років. Що з цього приводу думаєте Ви?
– На жаль, дуже важко спрогнозувати, скільки ця війна триватиме. Не впевнений, що хтось може це передбачити. Все залежить від багатьох чинників, чимало з яких є політичними. Ми робимо все можливе, щоб якось допомогти нашим партнерам українцям у цій ситуації.
– Хоча Ви і вперше в Україні, але, напевне, відстежуєте розвиток нашої армії. Чи можете Ви як професійний військовий оцінити нинішній її стан?
– Те, що бачу, це її постійний розвиток, удосконалення, навчання, що відповідає сучасним реаліям. Сподіваюся побачити більше і мати більше інформації з цього питання, подорожуючи Україною.
– Щиро дякуємо за розмову!
Віталій СТЕЧИШИН
Олександр ПОРОНЮК
КОРОТКО ПРО СПІВРОЗМОВНИКА:
Генерал-лейтенант Уейн Д. Ейр (Wayne D. EYRE) народився в 1966 році. У 12 років став кадетом.
Освіта:
1984-1986 рр. – Королівський військовий коледж (Британська Колумбія, Канада);
1986-1988 рр. – Королівський військовий коледж Канади, бакалавр наук (м. Кінгстон, провінція Онтаріо);
2001-2002 рр. – Командно-штабний коледж Університету морської піхоти (м. Куантіко, штат Віргінія, США);
2002-2003 рр. – Школа підвищення кваліфікації Університету морської піхоти, магістр оперативних наук (м. Куантіко, штат Віргінія, США);
2011-2012 рр. – Військовий коледж СВ ЗС США, магістр стратегічних наук (м. Карлайл, штат Пенсильванія, США);
Проходження військової служби:
з 1988 року:
командир
стрілецького взводу, командир розвідувального взводу 2-го батальйону
Канадського полку легкої піхоти принцеси Патриції (м. Едмонтон,
провінція Альберта). У цей же час перебував у складі таких місій:
командир розвідувального взводу у складі Сил ООН на Кіпрі,
командир розвідувального взводу у складі миротворчої місії ООН в Хорватії (1993 р.),
командир роти управління батальйону в рамках стабілізаційних сил НАТО в Боснії (2000 р.);
1998-2001 рр.
командир роти Канадського полку легкої піхоти принцеси Патриції (м. Едмонтон, провінція Альберта);
2003-2004 рр.
начальник секції директорату оборонного аналізу генерального директорату зі стратегічного планування (м. Оттава);
2004-2007 рр.
командний офіцер батальйону Канадського полку легкої піхоти принцеси Патриції (м. Едмонтон, провінція Альберта);
2007 рік
командний офіцер оперативної групи радників та зв’язку 1-ї бригади 205-го корпусу Національної армії Афганістану (Кандагар);
2008-2009 рр.
у складі оперативного відділу (J3) Командування експедиційних сил Канади (м. Оттава);
2009-2011 рр.
командир 2-ї канадської механізованої бригадної групи
(м. Петавава, провінція Онтаріо); 2011-2012 рр. Військовий коледж СВ ЗС США (м. Карлайл, штат Пенсильванія, США); 2012-2014 рр. заступник командувача (за обміном) 18-го повітрянодесантного корпусу ЗС США (Форт-Брегг, Північна Кароліна, США); 2014 рік командувач, Тренувальна місія НАТО у Республіці Афганістан; 2014-2016 рр. командир 3-ї Канадської дивізії СВ ЗС Канади (м. Едмонтон, провінція Альберта); 2016-2018 рр. заступник командувача Командування військового персоналу (м. Оттава); 2018-2019 рр. заступник командувача Командування ООН у Кореї; з 12.07.2019 р – і донині Командувач Сухопутних військ ЗС Канади. Офіційно до виконання службових обов’язків приступив 20.08.2019 року.
Читайте також: Андрій Загороднюк: "З погляду безпеки "Мінські угоди" нам підходять"
