ВМС США ввели в експлуатацію свій останній малопомітний прибережний бойовий корабель тримаран класу Independence, USS Pierre (LCS-38). Він був спущений на воду ще у серпні 2024 року, й став дев’ятнадцятим кораблем свого класу.
Сам по собі цей прибережний бойовий корабель має розміри порівняні з корветом, водотоннажність близько 3100 тонн. Озброєння складає 57-мм гармата та ЗРК SeaRAM, а ось основним озброєння мало бути модульним, яке можна було б змінювати за лічені години у порту.
Читайте також: Вперше за 33 роки для Німеччини зробили танк з нуля та кого посилять першими Leopard 2A8
Зокрема це були модулі для протичовнової протимінної та протикорабельної боротьби. Проте ідея модульності виявилась провальною. Справа в тому, що під кожен модуль необхідний був свій окремий екіпаж, людина не може так просто взяти й пересісти умовно з радара для протикорабельної боротьби на сонар для протичовнової чи протимінної.
Возити з собою одразу три екіпажі не вийде, тому залишалось тільки міняти відповідну частину екіпажу в порту, а це могло створювати конфлікти та погіршувало злагодженість.
Але проблеми були не тільки з екіпажем. Для заміни модуля необхідно було на багато більше часу ніж очікувалось, до того ж потрібні були спеціальні крани. Крім цього проблема була і в самих модулях.
Протичовновий модуль так і не змогли реалізувати, тому програму закрили у 2022 році. Протимінний модуль живий, та досі застосовується ,хоча й зазнав деяких змін, від початкових планів.
Протикорабельний модуль також в цілому живий ,але він зазнав ще більших змін. Так спочатку планувалось, що він буде озброєний ракетами Hellfire з вертикальним запуском, а також двома 30-мм автоматичними гарматами, чого вочевидь буде надто мало.
Тому на корабелі з цим модулем тепер додатково встановлюють пускові установки для восьми протикорабельних ракет NSM. Концепцію модульності поховали, бо кораблі тепер ходили з одними визначеними модулями, які тепер не планується міняти.
Крім проблем з модулями, проблеми існувати й з самим кораблем. Так він має корпус виготовлений з алюмінію, коли кораблі такого розміру зазвичай виготовляють з більш міцних та важких металів.
Тому в корпусі на деяких кораблях серії почали з’являтись тріщини в зонах високої навантаженості. Також корпус через алюміній сильно піддавався гальванічній корозії. Були проблеми й з рушійною установкою, зокрема часті відмови двигунів та проблеми з водометами, що вимагало постійного ремонту.
Також варто зазначити, що через виконання корпусу з алюмінію, який плавиться при нижчих температурах, корабель загалом має менше шансів на виживання після влучання.
Загалом з 19 побудованих кораблів, перші 2 вже було виведено з експлуатації у 2021 та 2022 році, хоча прослужили вони тільки близько 10 років, коли їх ресурс мав бути 25 років. Але тут варто наголосити, що їх використовували для експериментів та відпрацювання конструкції.
Вони постійно проходили через значні навантаження, зміни та тести. І коли у ВМС США постало питання проводити їх модернізацію та ремонт, чи відправити на консервацію, то вони обрали другий варіант, бо вартість вийшла занадто великою.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що кораблі класу Independence виявились доволі проблемними, а ідея модульності так взагалі майже повністю провалилась.
Читайте також: Для Європи буде антиросійська версія дешевої крилатої ракети Barracuda 500M з удвічі більшою БЧ
