Уряд Великої Британії все ж таки профінансує спільну з Японією та Італією програму Global Combat Air Programme (GCAP) зі створення винищувача шостого покоління Tempest у необхідних обсягах і встановлені строки, попри загрозу відкласти фінансування десь на 2030-ті роки.
Очікується, що спільна компанія Edgewing отримає перший міжнародний контракт вже найближчі тижні, до кінця червня, про що пише Janes. Таке рішення було прийнято на тлі зустрічі прем'єр-міністрів Великої Британії та Японії Кіра Стармера та Санае Такаїті, яка днями пройшла у Лондоні.
Читайте також: Коли всі намагаються знайти для ударних вертольотів місце на полі бою, в Італії йдуть перемовини щодо закупівлі чергових AW249
З боку Defense Express зазначимо, що у спільній декларації урядів обох країн щодо співробітництва проєкту GCAP присвячено один з 16 пунктів. В ньому закріплено, що GCAP є каталізатором оборонної співпраці, яку сторони мають намір активно поглиблювати.
Але до цього Лондон у квітні зміг "нашкребти" грошей лише на 3 місяці розробки GCAP - 686 млн фунтів (787 млн євро). При цьому реальні витрати на цю розробку вимірюються у десятках мільярдах євро, зокрема лише Італія закладає на GCAP 18,6 млрд євро. А її внесок має складати лише рівнозначну третину, разом з Японією та Великою Британією.
Водночас рішення Лондона повноцінно профінансувати розробку Tempest було ухвалене на тлі рішення Джона Гілі піти у відставку з посади міністра оборони. У відкритому листі до прем’єр-міністра Британії Кіра Стармера від 11 червня він висловив протест через недостатнє фінансування оборони, що загрожує обороноздатності країни. Тому політичний демарш профільного міністра дійсно міг стати ще одним каталізатором.
Зрештою наразі GCAP став єдиним європейським проєктом створення винищувача шостого покоління після остаточного розвалу французько-німецького-іспанського FCAS. При цьому в італійському Leonardo вже підтвердили готовність розглянути можливість приєднання до проєкту німецької промисловості, якщо це не посуне строки введення Tempest в експлуатацію у 2035 році.
Зрештою розширення кола учасників програми GCAP й так є цілком очікуваним процесом. Свою зацікавленість вже озвучували у Польщі та Канаді, при цьому для Оттави це буде "зрада" США з 1946 року. А чим більше коло учасників - тим менший фінансовий тягар витрат на розробку винищувача на кожного учасника. Але за це доводиться "платити" участю інших країн у виробництві компонентів літака та відкриттям доступу до технологій.
Хоча загалом приклад F-35 та Eurofighter цілком демонструє, що знайти баланс у такому проєкті цілком можливо. Водночас в Італії вже активно критикують британців якраз за відмову ділитися технологіями, тому окрім питання фінансування реальним випробуванням проєкту буде готовність до відкритої співпраці всіх учасників та готовність йти на компроміси.
Читайте також: "Бумбокс" та "Пательня" під Прагою, як українські РЕБи садили дрони на очах у спецслужб Чехії
