Євроінтеграційні та євроатлантичні кроки стримувалися явним та прихованим спротивом, як всередині країни, так і назовні, та намаганням рф втягнути Україну у свою орбіту. Переломним став 2014 рік, коли Революція Гідності змела проросійського президента, а Росія анексувала Крим і розпочала військову агресію на Донбасі. Лютневий напад Путіна остаточно розрубав усі можливі зв’язки, та додав упевненості у правильності європейського вибору. Сьогодні Україна не лише веде війну на перемогу, але і водночас перебудовує свою армію і оборонну промисловість під стандарти НАТО.
Читайте також: Washington Post знову лякає наступом Росії на Україну (нові знімки)
Defense Express до 31-ї річниці з Дня проголошення Незалежності України публікує цикл матеріалів, де ми розглядаємо основні етапи підготовки та ведення рф війни проти України на тлі дослідження протилежно спрямованих трендів – бажання рф зберегти пострадянські можливості оборонного виробництва та поступової всебічної інтеграції України у середовище стандартів НАТО. В частині 1 ми писали про Європейський та Євроатлантичний шлях України. В частині 2 було розглянуто особливості протистояння України та рф у 2014-2021 роках. В частині 3 ми більш детально зупинились на тому, як рф піднімала градус напруження та тому як Україна укріплювала обороноздатність та посилювала потенціалу ЗСУ. В частині 4 ми згадували про те, як почалась широкомасштабна війна рф з Україною та як тривали її 1 та 2 її фази.
В частині 5 поговоримо про допомогу, що ми отримали від партнерів та роль міжнародної підтримки України в її протистоянні з рф.
Попри скептицизм окремих політиків на Заході, Україна не зламалася під шаленим тиском ворога і зуміла мобілізуватися для відсічі агресору. Однак, було зрозуміло, що росія готувалася до війни і в рази переважає в живій силі і техніці. Україна потребувала негайної допомоги від західних партнерів. Практично з початком російської агресії був запущений логістичний цикл з передачі сучасного західного озброєння — спочатку легкого і оборонного, а в останні місяці — важкого і наступального.
З огляду на інтенсивність бойових дій, запаси радянського озброєння та боєприпасів, що були в ЗСУ, швидко танули, і навіть їх поповнення за рахунок поставок з пострадянських країн-членів НАТО проблему вирішити не могло. Постало питання про прискорений перехід української армії на західні зразки зброї, насамперед, артилерійської. Спочатку цей процес не носив системного характеру і керівництву України довелося докласти немало зусиль, щоб кардинально поміняти відношення до поставок з боку західних партнерів, насамперед, членів Північноатлантичного блоку.
Після того, як США дали «зелене світло» для постачання важкої зброї і активно включились у цей процес, прийняли закон про ленд-ліз а Конгрес виділив допомогу у розмірі $40 млрд, потік необхідного західного озброєння поступово збільшувався.
Зустрічі міністрів оборони майже 50 країн світу у форматі «Рамштайн», а віднедавна, і #CopenhagenUkraine, стали відправними точками постачання західного озброєння. І якщо «Рамштайн» передбачає, здебільшого, короткострокову допомогу, то «Копенгаген» націлений на довгострокові проекти фінансової і військової допомоги Україні. Це слугує ще одним важливим сигналом віри в перемогу України і довіри українському військово-політичному керівництву.
Міністерством оборони США створено спеціальний Центр управління, координації постачання та оптимізації доставки військової допомоги Україні в зоні відповідальності Європейського командування американських збройних сил в Німеччині. Це свідчить про упевненість західних партерів у перемозі України, бо ніхто не буде давати зброю армії, яка не здатна нею перемагати ворога. Довіру і партнерство не здатні підірвати пропагандистські вкидання росії про буцімто торгівлю Україною західним озброєнням на «чорному» ринку, які не мають під собою ніякого грунту і є абсолютно абсурдними.
Від початку війни росії проти України західні країни вже надали нам військову допомогу на мільярди доларів. Вона включає різні види озброєння та амуніції, медикаменти, пайки, боєприпаси та багато інших позицій. І якщо на початку вторгнення озброєння було здебільшого легким і оборонним, то в останні місяці Україна отримала і більш потужну зброю, серед яких танки, бронемашини, ствольна та реактивна артилерія, гелікоптери та ударні БПЛА.
Зокрема, Україна отримує від Заходу буксирувані гаубиці M777 зі США, Австралії та Канади, також самохідні Caesar із Франції, Panzerhaubitze 2000 із Німеччини, а також американські M109 та AHS Krab із Польщі та інше озброєння.
Буле передане й модернізоване радянське озброєння. Так, Польща передала РСЗВ БМ-21, Словенія ЗРК С-300, Чехія РСЗВ RM-70 Vampire. Від початку війни Україна отримала від Польщі, Словенії та Чехії близько 300 танків Т-72, вертольоти Мі-17.
Станом на червень Міноборони України забезпечило постачання до ЗСУ понад 150 артилерійських платформ 155-мм калібру. Запаси снарядів цього калібру вже на 10% переважають запаси снарядів великих калібрів радянського типу, які були станом на 24 лютого 2022 року. При цьому ефективність цих снарядів вища, ніж радянських зразків, тому менший розхід. Одночасно до ЗСУ було поставлено понад півсотні гармат інших значних калібрів. А також снарядів до них, які складають понад 75% обсягу, що був на початку повномасштабного російського вторгнення. Десятки одиниць РСЗВ радянського зразка та десятки тисяч снарядів, сотні мінометів і сотні тисяч пострілів до них укріпили нашу оборону за цей період.
За постачанням до ЗСУ танків та іншої бронетехніки радянського зразка, що сумарно вже рахується на сотні, Міноборони України конкурує за лідерство з російською армією.
Безперечний лідер у підтримці України озброєнням — США. Вашингтон поставив десятки тисяч одиниць протитанкової зброї, близько 70 мільйонів набоїв, понад 100 гаубиць, пів мільйона боєприпасів до них та контрбатарейні радари. А також 20 вертольотів, 16 систем залпового вогню HIMARS, 2 системи ППО NASAMS, протикорабельні системи, високоточні снаряди M982 Excalibur. На днях було поставлено бронеавтомобілі International MaxxPro. Загальна сума військової допомоги Україні з початку війни досягла вже майже $10 млрд.
Важливу роль відіграє і Велика Британія. Офіційно відомо, що Лондон поставив Україні десятки різноманітних бронеавтомобілів, тисячі протитанкових гранатометів, ПТРК NLAW. Серед іншого — ПЗРК Starstreak, ракети Harpoon та Brimstone. Здійснюється постачання гаубиць М109 у калібрі 155 мм та 105 мм гаубиць, також РСЗВ М270, які є важчою версією HIMARS.
Загалом, список країн, які допомагають Україні зброєю, досить великий — це близько 50 держав, що входять до формату «Рамштайн», а тепер і «Копенгаген». Серед лідерів, крім уже зазначених США та Великої Британії — Польща, Франція, Чехія, Словаччина.
Паралельно поставкам озброєння здійснюється навчання українських військових користуванню зброєю західного зразка: сучасною бронетехнікою, далекобійними артилерійськими системами, протикорабельними та протиповітряними системами. Американська армія організує цю підготовку в координації з урядом Німеччини на її території. Ціль полягає в тому, щоб допомогти Україні поступово перейти від зброї радянських часів до сучасної техніки стандартів НАТО. Навчання планується корисним і конструктивним, але також максимально стислим, бо українські військові не мають часу на тривалі навчальні заняття та прагнуть застосувати знання на полі бою.
У Великій Британії провадиться навчання мобілізованих українських військових, до яких долучились Данія, Канада, Нідерланди, Фінляндія, Швеція. У програмі навчання, яка триватиме кілька місяців, буде здійснено вишкіл близько 10 тисяч українських солдатів. Також наших бійців забезпечать усім необхідним спорядженням. Сполучене Королівство вже не вперше навчає українських військових — в рамках операції «Орбітал» з 2015 по 2022 рік навчання пройшли 22 тисячі українців.
Варто окремо відзначити, що військові професіонали Північноатлантичного альянсу висловлюють захоплення силою і мужністю української армії, які вона проявила у війні проти росії. Вважається, що її рівень захисту перевищує середньостатистичний рівень натовської армії. У неформальних і неофіційних розмовах військові НАТО говорять, що за це Україну можна брати в НАТО хоч зараз, але розуміють: головна перепона — в тому, що це політичне питання.
Дійсно, якщо раніше військова техніка в українській армії, у більшості, не відповідала натовським стандартам, то війна змінила багато що. Нині постачаються нові озброєння та військова техніка, яку передають країни-члени і цей процес має закінчитися повною заміною «совкового» озброєння на сучасне західне.
Варто також розуміти, що отримання Україною нової сучасної і високотехнологічної зброї не лише підвищує взаємосумісність української армії з арміями країн Європи, але і стає потужним сигналом росії. Сьогодні агресор все ще використовує застарілий радянський «мотлох», якого в рази більше того озброєння, що має сьогодні Україна, навіть за підтримки західних партнерів. Не варто очікувати, що в росії скоро закінчиться техніка — на консервації її ще вистачає, а снаряди її ВПК здатен випускати у великих кількостях.
Але навіть та кількість сучасного озброєння, що вже отримала Україна, за кілька тижнів змогла переломити ситуацію на окремих ділянках фронту. На деяких ділянках фронту вже є достатня кількість західного озброєння, зокрема, важкої артилерії. Постачання артилерії посилює здатність ЗСУ тримати далі активну оборону, не чекаючи підходу сил супротивника до лінії зіткнення, а знищуючи їх в тактичній, а, з надходженням HIMARS, і в оперативній глибині. Це дозволяє зберегти життя українських бійців, оскільки знищувати ворожу техніку в контактному бою протитанковими засобами набагато ризикованіше, ніж артилерією на відстані 10 і більше кілометрів.
В останні тижні Україна змінила стратегію за допомогою нової далекобійної зброї, отриманої від західних партнерів, і досягла успіху в уповільненні просування російських військ.
Застосування далекобійної високоточної артилерії дало можливість ЗСУ знищити понад 100 складів з боєприпасами, кілька мостів і командних пунктів, порушити логістику постачання озброєнь і живої сили в райони бойових дій, вести успішну контрбатарейну та протирадіолокаційну боротьбу.
Забезпечена зростаючим арсеналом західної зброї великої дальності та за допомогою партизанів, Україна змогла завдати удару по російським військам глибоко в тилу, порушивши критичні лінії постачання та все частіше завдаючи ударів по цілям, які мають ключове значення для бойового потенціалу РФ.
Нова зброя також змусила росію перебудуватися на полі бою, надавши українській армії деякий перепочинок для ухвалення більш стратегічних рішень. Завдаючи ударів у глибокому тилу ворога, українці виснажують бойовий потенціал противника, сповільнюючи його просування на сході та створюючи нові вразливі місця на Півдні.
Ситуація має кардинально змінитися, коли в Україну надійде необхідна кількість обіцяного західного озброєння. Так, воно надходить все ще повільно і не в таких обсягах, як би нам хотілося, але цей процес йде по наростаючій. Насамперед, мова йде про артилерію та РСЗВ. Вони перевершують радянські та російські зразки за багатьма параметрами і можуть завдавати потужних ударів як по передових позиціях, так і по складах і російських базах в тилу. При накопичення достатньої кількості далекобійних РСЗВ, які надходять від партнерів, серйозно зміниться ситуація і надасть можливість ЗСУ здійснювати контрнаступи на окремих ділянках фронту. Скільки саме допомоги союзників знадобиться для кардинальної зміни ситуації на фронті — сказати складно. Але коли такий момент настане, українська армія зможе відвойовувати окуповані росією території. І все що може зробити рф, щоб зберегти залишки своєї армії — піти у «тактичний відступ», як це було на Київщині, Чернігівщині та Харківщині.
Останній саміт НАТО, формати «Рамштайн» і «Копенгаген» дають підстави сподіватися, що Україна все ж-таки отримає необхідну для переламу ситуації у цій війні на свою користь кількість озброєнь і здобуде перемогу. Успішний перебіг оборонної операції ЗСУ дозволить виграти час до отримання критичних поставок західного озброєння і військової техніки і завершення в найближчий час створення найсильнішої в Європі армії, оснащеної за стандартами НАТО, яка забезпечить перемогу на полі бою і закінчення війни на умовах України і Заходу.
Війни не лише змінюють геополітичні розклади, але є і технологічними рушіями в сфері озброєнь. Сьогодні Україна має унікальний шанс остаточно позбавитися від радянської спадщини, як у військово-технічному сенсі, так і у самих підходах до формування збройних сил і перебудови оборонної галузі під стандарти НАТО. Причому, цей процес унікальний вже тим, що відбувається по ходу війни, коли українська армія перебудовується і перенавчається в бойових умовах. Це болючий і не швидкий, але необхідний і невідворотній процес, якщо ми хочемо перемогти Росію — цей перефарбований у триколор СРСР.
Далі буде....
Читайте також: "Кадирівці" воюватимуть на "реінкарнації" БТР-152, з якої "випотрошили" всю електроніку
