xcounter
#

Україна на шляху до Незалежності: широкомасштабна війна рф на яку всі чекали

Українські військові відвойовують передмістя Києва
Українські військові відвойовують передмістя Києва
3649

За 31 рік з часу формального проголошення Незалежності Україна проходить складний шлях становлення, як європейської самостійної та впливової Держави. Це шлях як прихованої, так і відкритої світоглядної боротьби між Україною та імперією де переможцем вийде лише один... І Україна в цій битві приречена на Перемогу

Євроінтеграційні та євроатлантичні кроки стримувалися явним та прихованим спротивом, як всередині країни, так і назовні, та намаганням рф втягнути Україну у свою орбіту. Переломним став 2014 рік, коли Революція Гідності змела проросійського президента, а Росія анексувала Крим і розпочала військову агресію на Донбасі. Лютневий напад Путіна остаточно розрубав усі можливі зв’язки, та додав упевненості у правильності європейського вибору. Сьогодні Україна не лише веде війну на перемогу, але і водночас перебудовує свою армію і оборонну промисловість під стандарти НАТО.

Defense Express до 31-ї річниці з Дня проголошення Незалежності України публікує цикл матеріалів, де ми розглядаємо основні етапи підготовки та ведення рф війни проти України на тлі дослідження протилежно спрямованих трендів – бажання рф зберегти пострадянські можливості оборонного виробництва та поступової всебічної інтеграції України у середовище стандартів НАТО. В частині 1 ми писали про Європейський та Євроатлантичний шлях України. В частині 2 було розглянуто особливості протистояння України та рф у 2014-2021 роках. В частині 3 ми більш детально зупинились на тому, як рф піднімала градус напруження та тому як Україна укріплювала обороноздатність та посилювала потенціалу ЗСУ.

Читайте також: Скільки бронетехніки та артилерії у батальйонних групах РФ біля кордонів України

Сьогодні, в частині 4 згадаємо, як почалась широкомасштабна війна рф з Україною та як тривали її 1 та 2 фази:

Російські війська біля кордону за даними ГУР Міноборони України від 18. 04. 2021 р.

Танки 20-ї загальновійськової армії РФ під час навчань у Воронезькій області Росії, грудень 2021 року, фото з відкритих джерел

На початку 2022 року напруга на українських кордонах посилилася. Супутникові знімки показали, що додаткові підрозділи російських військ, танки, артилерія та літаки з’явилися в кількох місцях, у тому числі поблизу Східної України, в Криму та Білорусі, яка брала участь у спільних навчаннях з рф.

Війська РФ та Білорусі під час навчань "Запад-2021", фото ілюстративне

Було очевидним, що Росія не відмовилась від вирішення головної мети — контролю над Україною та її оборонною промисловістю. За підрахунками американської і української розвідок, на початку 2022-го щонайменше 150 тис. російських військових оточували територію України з трьох сторін.

Про концентрацію ударних підрозділів російських військ на кордонах з Україною у рамках співпраці попереджали розвідки США і Великої Британії, а світові ЗМІ змальовували різні сценарії вторгнення. Називались навіть конкретні дати можливого початку агресії.

На тлі наростаючої загрози західні партери почали активно надання військово-технічної допомоги. В кінці січня 2022-го США надали згоду урядам Литви, Латвії та Естонії на постачання Україні зброї, яку виготовили у США, зокрема, ПТРК «Джавелін» і ЗРК «Стінгер», а Велика Британія надіслала Україні першу партію легкого протитанкового озброєння NLAV. В свою чергу, Туреччина підготувала для передачі Україні чергову партію БПЛА Байрактар.

ЗРК Stinger
ЗРК Stinger

Акцент був зроблений, перш за все, на оборонному озброєнні — протитанкових, протиракетних засобах, стрілецькій зброї та боєприпасах, амуніції, медичних засобах та іншому військовому спорядженні. Не менш важливими були постачання сучасних засобів аеророзвідки та зв’язку.

На території Білорусі 10 лютого розпочався другий етап спільних військових навчань «Союзна рішучість-2022», який за планом, мав тривати до 20 лютого. Готуючись до вторгнення, Путін звинуватив НАТО в загрозі «нашому історичному майбутньому як нації», безпідставно стверджуючи, що країни Альянсу хочуть розв’язати війну в Криму. При цьому керівництво росії цинічно заперечувало наміри щодо нападу на Україну, звинувачуючи Захід і США зокрема, в нагнітанні «антиросійської істерії».

Військові навчання "Союзна рішучість - 2022"

Джо Байден 18 лютого заявив, що переконаний в ухваленні Путіним рішення вторгнутися в Україну і це може статися найближчими днями. 21 лютого 2022 Путін підписав укази про визнання рф «ДНР» та «ЛНР». Західні країни застерігали Росію від такого кроку, вважаючи його агресією, за яку Москва має поплатитись жорсткими санкціями.

24 лютого Росія напала на Україну по всій довжині спільного кордону, а також із території Білорусі й окупованого Криму.

Як уже відомо сьогодні, плани Путіна залишились незмінними — захоплення контролю над усією Україною, але уже військовим шляхом, через «бліцкриг», або ж, у випадку сильного спротиву (що майже не передбачалось) — відродження проекту 2014 року «Новоросія», щоб відрізати Україну від Чорного моря та пробити сухопутний коридор до окупованого Криму. Але все пішло зовсім не так, як намічали у агресора, і справдилася відома російська приказка: «гладко было на бумаге, да забыли про овраги».

Армія росії обстріляла прикордонні застави, завдала удари з повітря по понад 40 об'єктах військової інфраструктури майже усіх регіонів України та в столиці. Російські частини почали перетинати кордон Україну з півночі в Білорусі та на півдні з Криму. Розпочався рух танкових колон і живої сили вглиб держави. У своєму виступі з цього приводу Путін назвав такі дії «спецоперацією» з метою «демілітаризації і денацифікації України».

Разом з Росією війну проти України фактично почала вести і Білорусь, попри те, що її армія прямої участі в нападі не брала. Однак, з прикордонних районів Білорусі по українській території завдавались ракетні удари, з військових аеродромів здійснювались вильоти російської бойової авіації для завдання ракетно-бомбових ударів, відбувалась передислокація військ рф та їх матеріально-технічне забезпечення.

ЗСУ, Нацгвардія, Нацполіція, прикордонні війська та сили територіальної оборони з перших годин війни почали чинити запеклий опір окупантам. В Україні оголосили воєнний стан і загальну мобілізацію. Президент Володимир Зеленський заявив: «Українці на своїй землі і нікому її не віддадуть».

Перші години і дні були надзвичайно важкими. Переважаючі сили ворога рвалися на столицю маршовими танковими колонами по кілька десятків одиниць, десантні підрозділи намагалися захопити аеродроми в Василькові та Гостомелі, а на півдні, не зустрівши серйозного опору, росіяни за кілька годин досягли Херсона.

Гостомельський аеродром у Київській області / cfts.org.ua

Але на північно-східному напрямку, завдяки опору ЗСУ та інших збройних формувань, вже в перші дні армія рф зазнала значних втрат у живій силі та техніці. Зустрівши значно сильнішу, ніж очікувалось, відсіч, російські війська втратили організаційний і силовий потенціал, що, відразу відбилося на їх бойовому дусі, викликало проблеми з логістикою боєприпасів, пального та продовольства. За даними командування ЗСУ, лише протягом першої доби агресії проти України орієнтовні втрати російських окупантів склали до 130 броньованих машин, понад 30 танків, п'ять літаків та шість гелікоптерів. В перші дні війни світові ЗМІ облетіли жахливі фото спаленої російської техніки, загиблих солдат та збитих літаків, відеоматеріали про допит полонених бійців та збитих льотчиків.

Вже через кілька днів стало зрозуміло, що плани Путіна про швидке захоплення столиці і повалення Уряду України, або його втечу, провалилися. ЗСУ, накопичивши бойовий досвід за 8 років фактичної війни з Росією на Донбасі, отримавши необхідну сучасну зброю та амуніцію від західних партерів, а також навчання від інструкторів, змогли дати достойну відсіч агресору. Цивільне населення, попри сподівання Путіна, не вийшло зустрічати «визволителів» з квітами, а згуртувалося в підтримці влади і ЗСУ. Попри масовані обстріли Харкова Чернігова, Сум, Києва та інших прифронтових міст України, бойовий дух українців і національна ідентичність лише зміцнилися на тлі невдач окупантів.

Зупинка та знищення численних колон окупантів під Києвом, Черніговом, Сумами стала можлива завдяки використанню сучасного високоточного легкого протитанкового та протиповітряного озброєння, безпілотників та постійного постачання ЗСУ оперативною розвідувальною інформацією про пересування противника з боку західних партерів.

Російські війська тижнями бомбили Чернігів / фото: Віталій Носач / РБК-Україна

Вже на третій день війни російські війська були виснажені запеклим опором ЗСУ. Несподіваною як для росії, так і для Заходу, стала позиція президента України Володимира Зеленського, який відмовився евакуюватися з Києва. В наступні дні Україна отримала підтримку від ЄС і НАТО, а проти росії почалося впровадження важких фінансових санкцій. Поштовхом до цього став вражаючий опір України та умілі дії ЗСУ, які не очікувалися не лише Росією, але і Заходом.

Низка країн, серед яких США, Велика Британія, Польща, Чехія, Туреччина, країни Балтії вже через кілька днів оголосили про надання Україні різного роду оборонного озброєння, в першу чергу, протитанкового, а також амуніції, засобів зв’язку та розвідки. В подальшому, по мірі затягування війни та зростання довіри до рівня опору України агресору, військова допомога почала різко зростати. Опір, який чинили ЗСУ вже з перших днів війни, змусив багатьох змінити своє ставлення до українського війська та України в цілому. Багато військових експертів відзначають гнучку систему командування в українській армії, уміння застосовувати сучасні засоби ведення війни, а також наявність таких засобів у її арсеналі.

Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний. Фото: Генштаб ЗСУ

Вже в перших числах березня, фактично через тиждень після початку війни, українські війська на окремих напрямках почали перехоплювати ініціативу в російських окупантів. Зокрема ворожий наступ припинився на Волинському, Чорнобильському, Чернігівському напрямках. Фактично, російсько-окупаційні війська не досягнули успіху майже на всіх напрямках, на яких здійснювали просування вперед. Розосередження на великій території та відрив від тилів, відсутність пального, зв’язку та боєприпасів зробили більшість батальйонно-тактичних груп противника вразливими мішенями для української артилерії та авіації, особливо для Байрактарів. Мобільні групи ЗСУ використовуючи особливості місцевості та дані розвідки практично в реальному часі, наносили нищівні удари ворогу, залишаючись практично не ураженими. Росіяни стали перед вибором — нарощувати плацдарм на Київщині, який вже «задихався» через брак палива та боєприпасів, чи відступати.

Наші військові оглядають знищений танк ворога, ілюстративне фото з відкритих джерел

Між тим, протягом березня Україні вдалося завдати нищівних ударів по угрупованнях військ окупантів на тимчасово зайнятих територіях, а на окремих напрямках — перейти у контрнаступ. Не в силах проводити подальший наступ на всій протяжності фронту, наприкінці березня окупанти збільшили повітряні атаки на сховища пального, критичну інфраструктуру, транспортні вузли, щоб ускладнити українцям логістичне забезпечення, створити гуманітарну кризу та перешкодити доставку допомоги із Заходу.

Олександр Сирський, Defense Express
Міністр оборони України Олексій Резніков (ліворуч) та Командувач Сухопутних військ ЗС України – Командувач оборони Києва генерал-полковник Олександр Сирський (у центрі) під час перевірки рубежів Києва, березень 2022

В останні дні березня під натиском ЗСУ та через неможливість продовжувати подальший наступ, війська рф відійшли від Києва, зосередившись на східному напрямку.

Як показав перший місць війни, українська армія намагається протистояти російським силам за допомогою гнучкої тактики, завдаючи радше точних ударів по найважливіших цілях, ніж масованих. Все це стало можливим завдяки використанню сучасного технологічного оснащення та розвідданих про диспозицію та переміщення російських військ, наданих західними партнерами.

Після досягнення успіху під Києвом, Україна вкотре звернулася до західних партнерів про надання реактивної і ствольної артилерії, високоточних боєприпасів, сучасної бронетехніки та протиповітряних комплексів, безпілотників, протикорабельних ракет. Крім того, українським ВПС необхідні бойові літаки та гелікоптери.

Міністр оборони України Олексій Резніков, Defense Express
Міністр оборони України Олексій Резніков

І слід відзначити, віра в Україну, в її ЗСУ та здатність перемогти агресора спрацювало на об’єднання зусиль Заходу для надання нам військової, фінансової та гуманітарної. Якщо спочатку як НАТО, так і Захід в цілому, обмежувався лише наданням легкої зброї та амуніції, то у квітні ситуація змінилася. На заклик президента Зеленського, Україні стали передавати модернізоване радянське озброєння, яке було у країнах НАТО, зокрема, танки, БМП, гаубиці, зенітні установки тощо. Також низка країн (Великобританія, Австралія та ін.) передали сучасні бронеавтомобілі, засоби зв’язку, міномети, кулемети, гвинтівки та набої до них.

Ірпінь під Києвом, 1 квітня 2022 року. REUTERS/Гліб Гараніч

ЗСУ вибили військових росії з Київщини, Чернігівщини, Сумщини. Витісняють їх із Харківщини та Херсонщини. Але основна битва розгорнулася на Донбасі. Путін і його посіпаки переконують тепер свій «лохторат», що з самого початку так звана «спецоперація» мала на меті «звільнення» саме Донбасу і тепер все йде по плану. Путін перекинув підрозділи з-під Києва, Чернігова, Сум на Схід і намагається нарощеними силами «продавити» оборону ЗСУ. Очевидно, що Росія хоче загарбати якомога більше території і вже потім почати торг шляхом переговорів.

Однак позиція України, та й більшості країн Заходу полягає у тому, щоб не тільки не дати росії перемогти у цій війні, але і зробити так, щоб вона ще довго не могла творити подібне.

Зважаючи на це та йдучи назустріч вимогам України, 26 квітня 2022 року на базі Повітряних сил США «Рамштайн» у Німеччині відбулися переговори міністрів оборони понад 40 країн світу. Їх метою була синхронізації та прискорення надання військової зброї Україні для протистояння російському повномасштабному вторгненню та обговорення питань підтримки України після закінчення війни.

Серед публічно оголошених рішень відзначилися передача ФРН 50 ЗСУ «Гепард» та навчання українських військових, БПЛА, і протитанкових мін. Канада заявила про передачу Україні БТР та гаубиць М777, Велика Британія — ракети Brimstone й нову систему ППО малої дальності, Данія — ПКР «Harpoon» та пускові установки до них, Чехія — гелікоптери, танки і ракетні системи, а Італія і Греція — артилерійські системи.

Гаубиці M777
Гаубиці M777

Але чи не головною подією в контексті допомоги Україні стало підписання президентом Байденом в символічну для Путіна дату — 9 травня, Закону про ленд-ліз. Його сенс, якщо дуже коротко: Україна буде отримувати стільки допомоги, скільки потрібно для перемоги, бо її поразка проти рф стане загрозою всьому цивілізованого світу.

Джо Байден підписує закон про ленд-ліз, 9 травня 2022 року (Фото:REUTERS/Kevin Lamarque)

Закон має усунути бюрократичні перешкоди на шляху постачання військової допомоги Україні. Він надає президенту США розширені повноваження щодо укладання угоди з урядом України щодо постачання озброєння для захисту від російської агресії. Як зазначає видання Politico, ухвалення закону говорить про два факти. По-перше, США та союзники в Європі вважають, що російське вторгнення є екзистенційною загрозою ліберальному порядку, раз вдаються до такої екстраординарної міри. По-друге, західний світ вірить у перемогу України над російськими окупантами.

Друга, віртуальна зустріч міністрів оборони, яку назвали Рамштайн-2 відбулася 23 травня, і до неї доєдналося ще 6 країн. Вона була розділена на три сесії: оновлення інформації щодо розвитку бойових дій, обговорення поставок зброї й обладнання в Україну та виконання пріоритетних потреб України. За словами голови Об'єднаного комітету начальників штабів ЗС США генерала Марка Міллі, головне завдання переговорів — синхронізація та координація військової допомоги Києву. Тож можна з упевненістю стверджувати, що на підтримку України в світі сформувалася антипутінська міжнародна коаліція на чолі з ведучими країнами Заходу. Всі ці події і заходи направлені на поступове ослаблення росії і перемогу України.

Україна отримала унікальний шанс по ходу війни переналаштовуватися з радянського та пострадянського озброєння на озброєння за стандартами НАТО, що дасть її безсумнівну перевагу на полі бою. І хоча нове і сучасне озброєння не надходитиме одномоментно, а поступово, з цим доводиться миритись, бо такі реалії сьогодення.

Як би там не було, але Україна має потужних союзників, які володіють сучасним високотехнологічним озброєнням, яке вже готові поставляти задля перемоги над Росією. Це має якісно підвищити спроможності ЗСУ та посилити обороноздатність України.

В той же час, Росія через санкції та експортний контроль фактично втратила доступ до західних технологій, що не дає її можливості поповнювати парк новітнього озброєння. Натомість рф вимушена знімати з консервації техніку радянський часів, таку, як танки Т-60, та старі ракети типу Х-23, щоб здобути чисельну та вогневу перевагу над ЗСУ. Такі «конвульсії» свідчать про наявність серйозних проблем у російській оборонній промисловості, що з часом призведе до витіснення росії з міжнародного ринку озброєння.

Сьогодні, вочевидь, розгортається третій етап війни – Битва за Південь України, яка має призвести до поступового звільнення усіх окпованих рф Українських територій. Перший етап закінчився відходом росіян з-під Києва, Сум та Чернігова. Після цього розпочався другий етап, коли армія рф зосередилася на Донеччині. Але і він добіг кінця: наступ на Донбасі захлинувся, ВСУ відтіснили ворога від Харкова і активно тиснуть ворога на правому березі Дніпра у напрямку на Херсон.

Загалом, битва за Донбас — це перемелювання залишків кращих російських підрозділів та сучасної техніки, який продовжується і в ході Битви за Південь України.

Цей процес росіянам уже зупинити не під силу, оскільки якість їх людських і технічних резервів з кожним днем, на відміну від України, лише знижується...

Далі буде...

Читайте також: Які машини потрібні ЗСУ, щоб остаточно перевести артилерію на "рейки" стандартів НАТО
ТЕГИ Війна