Євроінтеграційні та євроатлантичні кроки стримувалися явним та прихованим спротивом, як всередині країни, так і назовні, та намаганням рф втягнути Україну у свою орбіту. Переломним став 2014 рік, коли Революція Гідності змела проросійського президента, а Росія анексувала Крим і розпочала військову агресію на Донбасі. Лютневий напад Путіна остаточно розрубав усі можливі зв’язки, та додав упевненості у правильності європейського вибору. Сьогодні Україна не лише веде війну на перемогу, але і водночас перебудовує свою армію і оборонну промисловість під стандарти НАТО.
Читайте також: Підсумки саміту НАТО у Мадриді: очікування, результати та як це вплине на Україну
Defense Express до 31-ї річниці з Дня проголошення Незалежності України публікує цикл матеріалів, де ми розглядаємо основні етапи підготовки та ведення рф війни проти України на тлі дослідження протилежно спрямованих трендів – бажання рф зберегти пострадянські можливості оборонного виробництва та поступової всебічної інтеграції України у середовище стандартів НАТО. В частині 1 ми писали про Європейський та Євроатлантичний шлях України. В частині 2 було розглянуто особливості протистояння України та рф у 2014-2021 роках. Сьогодні, в частині 3 більш детально зупинимось на тому, як рф підіймала градус напруження та тому як Україна укріплювала обороноздатність та посилювала потенціал ЗСУ:
Вочевидь, коли Путін зневірився у спробі захопити Україну політичним шляхом, через своїх ставлеників на можливих виборах, а Зеленський не виказував якихось поступок і орієнтувався на Захід, було прийнято рішення про підготовку до збройного вторгнення.
Під виглядом навчань Росія здійснювала перекидання своїх найбільш підготовлених частин та техніки на кордони з Україною. Вже у січні-березні 2021-го армія рф підтягнула свої підрозділи до східних та північних кордонів України, а починаючи з квітня, під прикриттям «перевірки зимового періоду навчання», почала суттєве їх нарощування в Криму. При цьому акцент робився також на важку техніку, артилерію і авіацію. Так, розміщені на аеродромах у Воронезькій, Курській і Тверській областях бомбардувальники під прикриттям винищувачів-перехоплювачів МіГ-31БМ почали відпрацювання наземних цілей.
Починаючи з листопада 2021 року, на кордоні України та росії зосереджуються російські війська, чисельність яких сягала на той час від 115 до 130 тисяч. За даними західних розвідок Росія сконцентрувала біля кордонів України приблизно 70% військового угруповання, яке може здійснити повномасштабне вторгнення на українську територію. Припускалася можливість нападу, в тому числі, з території Білорусі, а її квазі-президент Лукашенко заявив, що в разі конфлікту росії та України його країна буде на боці росіян.
На початку грудня Росія розпочала військові навчання в Південному військовому окрузі, що межує зі східним кордоном України, які проходили одразу на 30 полігонах. Видання Bild з посиланням на джерела у західних розвідках опублікувало мапу, згідно з якою ймовірний напад росії на Україну планується в три етапи на початку 2022 року, з метою захоплення до двох третин території, включаючи Київ.
На тлі скупчення російських військ біля кордонів України 7 грудня 2021 відбулись переговори між президентами США Джо Байденом та росії Володимиром Путіним. Останній заявив, що НАТО робить «небезпечні спроби освоєння» України, а вступ Києва до Альянсу стане для росії «червоною лінією». У свою чергу, Байден відмовився йти на поступки щодо перспективи членства України в НАТО.
Слід зазначити, що в Україні не мали сумнівів, що рано чи пізно, від фактично замороженого конфлікту Росія перейде до більш активних дій, аж до прямої військової агресії. Тому всі 8 років протистояння на Донбасі, влада і військові здійснювали необхідні заходи для укріплення обороноздатності країни та посилення військового потенціалу ЗСУ.
Нарощування міці української армії було пов’язане, в першу чергу, з активним співробітництвом з західними партнерами у різних напрямках військової сфери. Так, з метою адаптації ЗСУ до стандартів НАТО на території України діяли чотири тренувальні іноземні місії: «Об’єднана багатонаціональна група з підготовки — Україна», Тренувальна місія ЗС Канади UNIFIER, Операція ЗС Великої Британії та Королівства Данії ORBITAL, тренувальна місія ЗС Литовської Республіки LMTG-U. Кожна з цих місій зробила свій унікальний внесок у справу підготовки українського війська та обороноздатності країни. Також окремі підрозділи та частини ЗСУ брали участь у заходах в рамках Концепції оперативних можливостей програми НАТО «Партнерство заради миру».
Сумісно з західними партерами також було проведено низку навчань для різних родів військ ЗСУ. Це, зокрема, стратегічні навчання «Непохитна стійкість-2017», «Sea Breeze-2017», «Світла Лавина-2018», «Чисте небо-2018», «Cossack Mace 2021», спільні військові навчання з країнами НАТО «Rapid Trident-2021» та інші.
В цей період взаємодія України з НАТО піднялась до найвищого рівня. 12 червня 2020 року Північноатлантичний Альянс визнав Україну партнером із розширеними можливостями. Програма розширила можливості секторальної взаємосумісності України з НАТО у кількох напрямках — логістиці, зв’язку, управлінні військовими підрозділами, обміні розвідувальними даними. Завдяки статусу партнера НАТО Україна отримала змогу брати участь у плануванні операцій, отримала ширший доступ до навчань, вивчення передового досвіду та пріоритетної сертифікації сил і засобів. Особливі можливості було відкрито для України в сфері обміну розвідувальними даними з країнами-союзницями, що дозволили отримувати дані оперативно – це відіграло важливу роль, як перед початком широкої агресії рф проти України, так і в ході її відбиття.
В рамках реалізації Стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу особлива увага була приділена розробці та впровадженню ракетних програм для підвищення бойового потенціалу ЗСУ як на суші, так і в морських акваторіях. Зокрема, конструкторами ДП «Луч» у співпраці з іншими державними і приватними підприємствами оборонно-промислового комплексу України розроблено комплекс крилатих ракет «Нептун» для ураження морських цілей.
Розроблено нові ракетні системи залпового вогню середньої дальності «Вільха», оперативно-тактичний комплекс «Сапсан», ракети середньої дальності класу «повітря-повітря» Р-27.
Проведено модернізацію ракетного комплексу «Точка-У», системи залпового вогню БМ-21У «Верба», радянських комплексів ППО С-300 і ЗРК «Бук». ЗСУ та НГУ долучили до списку озброєнь нові снайперські та штурмові гвинтівки, пістолети, гранатомети, ПТРК, бронетехніку, більшість з яких — українського виробництва. Йшло активне оснащення армії ПТРК «Стугна» і «Корсар» виробництва КБ «Луч», та броньованою технікою — БТР-3 і БТР-4 українського виробництва. Все переоснащення відбувалося відповідно до стандартів НАТО.
У 2019 рокі «Укрспецекспорт» підписав угоду з турецькою компанією Baykar Makina про постачання для української армії ударних турецьких дронів Bayraktar TB2.
Угода стала частиною заходів із розширення військово-технічного співробітництва між Україною та Туреччиною відповідно до стратегічного курсу України до НАТО та його стандартів. Також, сумісно з Великою Британією реалізовувався проект розвитку ВМС України вартістю £1,7 млрд, а розмір спільних військових програм з Францією склав €1,3 млрд.
Здійснювалася активна взаємодія з західними партерами в галузі розвідки. У 2019 році було підписано Меморандум про взаєморозуміння у сфері розвідувальної діяльності. Він передбачає, зокрема, підготовку спільних розвідувальних оцінок щодо дій країни-агресора представниками ГУР МО та НАТО. У червні 2020-го Україна стала учасником Програми розширених можливостей НАТО, що передбачає, у тому числі поглиблений і швидкий обмін розвідданими з країнами членами НАТО. Пізніше це дуже стало в нагоді...
Далі буде...
Читайте також: У США зробили основні висновки щодо реальної боєздатності армії РФ на суші, на морі та у повітрі
