"Велике українське лихо генерала Валерія Герасимова / General Valery Gerasimov’s Great Ukrainian Disaster". Таку назву має нова аналітика від Пітера Лейтона про російську армію, війну в Україні та про нові жахигенерала Валерія Герасимова.
Читайте також: Українській опір армії РФ дивує американських генералів: комп'ютерне моделювання війни не врахувало силу духу воїнів
Начальник російського Генерального штабу генерал Валерій Герасимов у 2013 році написав відому статтю, після якої захоплення Росією Криму в 2014 році розглядалося як інструкція для повалення урядів у сусідніх країнах.
Схема така: Росія використовує соціальні мережі та приховане втручання, щоб настроїти населення країн проти власного уряду, застосовує економічні заходи, щоб зробити ці країни бідними, і, звісно, вдається до дипломатичного тиску, щоб обмежити коло друзів у противника. І після такого довгого та затяжного процесу невелика російська сила вторгнення переходить у наступ, надихаючи місцеве населення піднятися та здійснити переворот і привести до влади поступливого лідера.
У теорії все виглядало добре, і багато хто по всьому світу купився на таку доктрину.
Здається, Путін і Герасимов поняття не мають, що насправді відбувається в Україні. І зверніть увагу, символічно, що Віталій Герасимов, російський генерал зі схожим прізвищем, нещодавно загинув у боях в Україні... (Див. наш матеріал Ліквідовані генерали та командири армії РФ в Україні (перелік, оновлюється)
Герасимов з його доктриною активної оборони привів російську армію до широкомасштабної наступальної операції в Україні, яку захищають високомотивовані солдати.
Російська армія не має логістичних систем для постачання паливом, боєприпасами та продовольством, які необхідні її наступаючим механізованим силам.
Не дивно, що моральний дух армії Росії є зростаючою проблемою. Нарешті, сила вторгнення занадто мала, близько 200 тисяч осіб, щоб підпорядкувати собі країну з населенням у 44 мільйони розлючених людей.
Сьогоднішня російська армія не призначена для боротьби у такому форматі вторгнення – вона занадто мала, не оснащена належним чином, погано навчена і їй не вистачає волі до боротьби.
Неправильна війна, неправильна армія, не той час, але це все одно створює проблеми для України.
Але не варто обманюватися і слід пам'ятати про загрози, які існують.
По-перше, активна оборона Герасимова робить ставку на вогневу міць, щоб знищувати військові сили та економічну інфраструктуру країни-противника. Ця вогнева міць складається з тактичної ядерної зброї, авіаційних бомбардувань, ракет, артилерії та касетних боєприпасів.
Використання такої вогневої потужності проти міст і критичної цивільної інфраструктури виглядає як єдиний шлях Росії до певної форми військової перемоги. Нині як приклад цього - облога Маріуполя: 500 тисяч людей оточені, без світла, без води, з постійними обстрілами для руйнування житлових кварталів.
Це може принести обмежену перемогу Росії, але залишає по собі випалену пустелю і суперечить законам збройного конфлікту. ( Дивись наш матеріал Ліквідовані генерали та командири армії РФ в Україні)
По-друге, створюючи таку пустелю, армія Герасимова залишить позаду зруйновану Україну. Зусилля на відновлення будуть величезними. Російські активи арештовані по всьому світу. Навряд чи вони будуть повернуті назад Росії після закінчення війни. Скоріш за все, вони будуть використані для відновлення руйнувань, які спричинила Росія.
По-третє, активна оборонна доктрина Герасимова, як бачимо, допускає атаку на критичну інфраструктуру в Україні, включаючи атомні електростанції. У своїй стратегії випаленого поля Росія може спробувати закрити захоплені нею ядерні реактори таким чином, щоб уникнути їх повторного запуску через радіаційні проблеми.
По-четверте, Росія продовжує використовувати наступальну війну в соціальних мережах. Російська кіберпідтримка зараз швидко переходить у проведення кампаній задля формування ненависті до біженців. Як і раніше з сирійцями, українські біженці будуть активно зображуватися російськими кібертролями та ботами як злочинці та терористи. Росія прагне створити соціальний розбрат у країнах, які їх приймають.
По-п’яте, зростає занепокоєння щодо російських диверсійних операцій, які поширюються за межі України на країни НАТО, які підтримують опір Україні. Західні лідери постійно заявляють, що якщо Росія атакує НАТО, альянс атакує у відповідь. Це, схоже, спрямоване на стримування російських диверсійних операцій, але це може не спрацювати.
Нарешті, лінії фронту по ходу стабілізуються. Незважаючи на це, очікується, що російські війська будуть просуватися вперед у намаганні оточити Київ, Харків, Чернігів та інші великі міста, щоб потім вдатися до тактики випаленої землі, аби домогтися капітуляції. Втім, це все ще залишає незавойованими величезні території України, включаючи Львів, який може стати столицею неокупованої України до закінчення війни.
Разом з цим є ризик катастрофи у продовольчій безпеці.
Окупаційні держави повинні забезпечити постачання продовольства підконтрольним їм цивільним особам. Російські солдати, однак, грабують супермаркети, оскільки їхні запаси закінчуються, і вони голодують. Росія повинна буде почати і продовжувати годувати мільйони мирних жителів, які перебуватимуть під її контролем. Здається малоймовірним, що Росія це зможе, а може, й не захоче.
Крім того, незайняті частини України потребуватимуть сторонньої допомоги. НАТО, можливо, доведеться створити основні транзитні маршрути постачання продовольства вглиб України. Сподіваюся, вони будуть діяти під прикриттям дозволу ООН, але для цього потрібна підтримка Росії в Раді Безпеки.
Якщо ж ні, то для надання допомоги, можливо, доведеться використовувати військову силу та запровадження заборонених для польотів зону у повітрі. Більше того, ця масштабна гуманітарна проблема триватиме й після закінчення війни...
Від редакції Defense Express.
Попри значну кількість подібних прогнозів щодо майбутнього - найближчого чи трохи віддаленого, саме Україна зараз на першому рубежі війни з новим рашизмом. Це світоглядна війна з агресором, у якій Україна потребує максимальної підтримки і допомоги все сьогодні. І чим швидше і масштабніше це буде зроблено, тим менше проблем і складнощів у звиклої до ситого життя Европи буде завтра.
Читайте також: Філіп Карбер: "Тільки диявол знає, який подальший план обере Путін"
