xcounter
#

Про фашизм, рашизм і небезпеку сповзання у стилістику ворога

Про фашизм, рашизм і небезпеку сповзання у стилістику ворога
3806

Російський фашизм – явище далеко не нове і базується воно на державній ідеології імперськості, тобто має підґрунтя для подальшого культивування. Все існує суто московитська специфіка цього явища, яка зветься "рускій мір".

Батьківщиною фашизму традиційно вважається Італія. Зростав він на ниві італійського націоналізму Першої світової війни ("ІІ manifesto dei fasci di combattimento", 1919), а очолив його 1921 року, ставши провідником Національної фашистської партії, один з колишніх лідерів соціалістичного руху Італії Беніто Муссоліні.

Німеччина, 1937 рік. Німцям теж здавалось, що Гітлер – це назавжди. Через 8 років ті з них, хто залишиться живим, будуть присягатися, що "ніколи не підтримувало свого фюрера".

Із соціалістичної шкаралупи проріс і інший політичний різновид "спільного блага, ідеал гармонійного суспільного ладу", який набув назву "націонал-соціалізм" або нацизм. Виразника нацизму – націонал-соціалістичну робітничу партію Німеччини–з 29 липня 1921 року по 30 квітня 1945 року очолював Адольф Гітлер.

Читайте також: Знущання гуманітарним коридором

Ідеї фашизму-нацизму у 20–30-ті роки минулого століття були досить популярні в Європі (можливо, тому зараз їх часто плутають, ненароком чи свідомо, задля технологічної підміни понять). Свого часу, на піку їхнього злету, кожним із цих лідерів захоплювалися європейські та американські громадяни і навіть політики.

Росія. Лужники. 2022 рік.

Не була винятком і червона Росія столітньої давнини. Надто вже ментальний ґрунт там був сприятливий, адже свого часу такі ідеї плекалися на рівні імперії, як, приміром, рух "чорносотенців" (активно діяли у 1905–1914 рр.), "Білий рух" (активна фаза 1918–1923 рр.).

Серед натхненників "білого руху" був філософ і письменник Іван Ільїн, непримиренний борець з комунізмом та один з ідеологів російського месіанізму і фашизму. Саме його праці найчастіше цитує Володимир Путін, який, очевидно, черпає в них великодержавне шовіністичне натхнення.

Тобто російський фашизм – явище далеко не нове і базується воно на державній ідеології імперськості, тобто має підґрунтя для подальшого культивування. Якби на певному історичному етапі два породження базового соціалізму – російського (РСДРП-ВКП(б)-КПРС) і німецького (НСРПН) – не розійшлися у своєму розуміння світової першості та національно-режимних ознак "загального блага" для людства (хоча воно стосувалося радше особистих поглядів обох лідерів – Сталіна та Гітлера), то ідея фашизації могла б набути планетарних можливостей ще 100 років тому.

Через сутичку двох ідеологічних підходів до базового явища фашизму / нацизму в Росії сам термін і вся супутня філософсько-ментальна надбудова набули негативної оцінної конотації і був відкинуті з публічного вжитку.

Без нацизму, але з рашизмом

Однак як явище російський фашизм не зник остаточно. Тривалий час перебуваючи на дні забуття, він пройшов складний шлях відродження. Для цього йому довелося приймати різні форми вираження – від обґрунтування євразійського геополітичного простору в 20-ті роки минулого століття (там були претензії на цивілізаційність) до дугінського неоєвразійства, де агресія проти України є лише першим актом заявленої, як вважає історик Лариса Якубова, "війни континентів і докорінного перегляду глобального світоустрою".

Слід сказати, що російський фашизм весь час змушений був мімікрувати і пристосовуватися до історичних обставин. Та все ж існує суто московитська специфіка цього явища, яка визріла в надрах імперії і згодом вихлюпнулася на геополітичні простори. Ця особливість зветься "рускій мір".

Image 10

Саме його 2014 року принесли в Україну путінські терористи і саме він подавався тоді як національна ідея оновленої Росії. Однак ще однією особливістю "русміра" є те, що він як ідея живе лише за підтримки (фінансування) одержавленого тоталітарного режиму. Без цього він доволі швидко конає. Отже, і російський фашизм житиме лише доти, допоки існуватиме його державне продовження, хоч би в якій формі це не виявлялося.

Слово "рашизм" на сьогодні перевершує навіть "фашизм"

Тому ми можемо говорити про існування в нинішній путінській "ерефії" різних проявів російського фашизму, а також про наявність ще багатьох явищ, що супроводжують ксенофобську політику різноманітних сил впливу в сучасній московистській неоімперії.

Секретар РНБО Олексій Данілов нещодавно заявив, що апарат РНБО готує словник, в якому будуть запропоновані терміни, зокрема пов’язані із нинішньою агресією проти України. На його думку, "слово "рашизм" на сьогодні перевершує навіть "фашизм".

Складання такого словника є абсолютно на часі (хоча він мав би існувати останні 8 років). І очевидно, що рашизм як термін і явище посяде в ньому чільне місце. Однак масове застосування цього слова вітчизняними ЗМІ наводить на думку, що ми можемо зіткнутися з черговою інформаційною компанійщиною.

Так, сьогодні актуальність використання цього терміна емоційно підтримується суспільством, в чому немає жодних протиріч між явищем і його трактуванням. Застереження викликає перспектива заповнення нашого сприйняття досить різнофакторної агресії путінської Росії проти України спрощеними поняттями, витоки яких губляться в минулому.

Порівняння сучасних подій із минулими, проведення історичниханалогій, та версійних аксіоматичних трактувань є досить комфортним з позиції лінійного виміру і догматичної статичностідосить складних сучасних явищ.

Однак навряд чи такий підхід можна вважати правильним і таким, що допоможенам осмислити сучасність та сформувати суспільно-державну перспективу розвитку й геостратегічного домінування.

Тут жили мирні люди...
Тут жили мирно люди, доки до них не дотягнувся рашизм

Немає сумніву, що фахівцям апарату РНБО до снаги виконати поставлені завдання, надто, якщо до роботи будуть долучені вчені та громадські активісти. У зв’язку з цим хотілося б висловити свою позицію. Так, те ж поняття рашизму доцільно було б розглядати не через призму етнічної складової (є все ж таки роздвоєність між "рускімі" і "росіянами"), а як корпоративно-кластерне виявлення імперської державності, як ментальний наратив ситуативного поняття "політичний рускій".

З нинішнім політичним режимом РФ переплетене таке явище сучасності, як глобальний гібридний тероризм.

Доцільно нинішній політичний режим бачити через часовий відтинок, пов’язаний із монопольною діяльністю нинішнього очільника Кремля. Він створив систему і навіть геостратегічний простір, де цивілізаційне право у всіх глолокальних масштабах відсутнє. Тому варто чітко окреслити, що таке путінська росія, путінізм тощо.

З нинішнім політичним режимом РФ переплетене таке явище сучасності, як глобальний гібридний тероризм. Тут одразу постає питання гібридно-месіанських агресій, які одвічно продукує Московія, і до цього складника поневолення протягом всього історичного часу привертали увагу наші видатні діячі (від Д. Донцова й Є. Маланюка до І. Дзюби).

Зараз у публічному просторі "ліпиться" термін "Вітчизняна війна" з різними варіаціями. Це знову ж таки відгонить радянським минулим, використання цього сполучення затягує нас у СРСР, з одного боку, і зменшує велич подвигу українців у нинішньому планетарному двобої з агресором, з другого.

Чому не зафіксувати нинішні події як Українську цивілізаційну війну (Ukraine civilization war)?

Ми зараз захищаємо не лише Україну і навіть не Європу, про що твердять керівники держави, провідні політики, громадські діячі і пересічні громадяни. Ми захищаємо цивілізаційне майбутнє планети від неоварварства, котре, на жаль, все ще має шанси на знекровлення демократії. То ж чому не зафіксувати нинішні події як Українську цивілізаційну війну (Ukraine civilization war)?

Ми захищаємо цивілізаційне майбутнє планети від неоварварства

Зараз Україна має шанс стати провідником демократії в цивілізаційне майбуття планети. Такий шанс є вельми рідкісним і випадає не кожному народові. Та нам його надано. Це виклик ідентифікації права на життя української нації. То ж маємо його реалізувати.

Валерій Король, Григорій Любовець, ГО "Центр комунікаційно-контентної безпеки"

Читайте також: Етноцид як зброя російської агресії