Міноборони України зацікавили літаки дальнього радіолокаційного виявлення: що будемо купувати?

Міноборони України зацікавили літаки дальнього радіолокаційного виявлення: що будемо купувати?
3584

З приходом нового керівництва в Міноборони України вкотре ініційовано обговорення проблематики літаків дальнього радіолокаційного виявлення (ДРЛВ) та управління. Що, таки будемо купувати?

Ця тема виникає з періодичністю десь раз на п’ять років. При цьому питання, які виносяться на порядок денний, залишаються стабільно незмінними.

Чи є потреба у закупівлі чи розробці літаків ДРЛВ для Збройних Сил? Чи можлива кооперація зі світовими лідерами у виробництві таких систем? Або, може, повністю ігнорувати напрямок, пов'язаний з отими "аваксами", і обійтися тільки наземною радіолокаційною компонентою - де все може бути своїм. Що краще?

Читайте також: Український радар 90К6Е готують для інозамовника
АВАКС НАТО
Система дальнього радіолокаційного виявлення і управління АВА́КС НАТО призначена для своєчасного виявлення і впізнання повітряних і надводних цілей, наведення на них своїх бойових літаків і видачі даних про обстановку на наземні, повітряні та корабельні пункти управління, а також для управління бойовими діями тактичної авіації.

На сторінках журналу Defense Express неодноразово публікувалися аналітичні матеріали з цих питань. Тому пропоную конспективний виклад деяких ключових посилів. Так, вони ґрунтуються на використанні фактажу з попередніх років, але хіба по суті щось змінилось? Отже, вперед – в минуле.

Своє "Ярило"

Літаки раннього повітряного попередження і управління стали невід'ємною частиною війни у повітрі. Їх роль як "радіолокаційного сторожа" з часом розширилася до функцій раннього попередження про повітряну атаку і контролю повітряного простору, а з недавнього часу - і управління повітряним простором над районом проведення бойових дій.

Сьогодні розробками технологій в цій галузі активно займаються підприємства Швеції, США, Китаю, Індії, Ізраїлю, Росії.

Ан-71
Проєкт експериментального літака ДРЛВ Ан-71

В Україні є певні проектно-конструкторського напрацювання, отримані при розробці експериментального літака ДРЛВ Ан-71. Але при цьому в арсеналі української армії поки немає жодної машини ДРЛВ.

Ан-71
Літак ДРЛВ Ан-71 у авіамузеії у Києві

Перша спроба створити вітчизняний літак ДРЛВ в Україні була здійснена на початку 1990-х рр. У 1992-1994 рр. на підприємствах Мінмашпрому України розроблявся проект "Ярило", метою якого було створення літака ДРЛВ на базі вітчизняного літака.

У арсеналі української армії поки немає жодного літака ДРЛВ

Розробка була заснована на досвіді підприємства "Квант" зі створення РЛС розвідки надводних цілей. Втілити проект не вдалося через низку причин, основними з яких були відсутність відповідного носія, недостатній досвід вітчизняних підприємств по розробці систем такого класу, ухвалення невдалих і неапробованих рішень, нестача коштів і розвал кооперації в масштабі СРСР в таких складних областях, як авіабудівництво і радіоелектроніка.

У результаті було прийнято рішення про закриття роботи після захисту ескізного проекту у 1994 р.

Заграница нам поможет…

У 2009 р. шведська компанія SAAB запропонувала українській стороні в особі Міноборони та АНТК ім.Антонова розглянути варіанти використання своєї системи ДРЛВ EriEye.

На відміну від більшості літакових оглядово-пошукових РЛС з антенами, що обертаються всередині великого дискового обтікача, встановленого над фюзеляжем, SAAB пропонувала систему з нерухомим локатором з фазованою антенною решіткою (ФАР).

ДРЛО Украина SAAB
SAAB пропонувала систему з нерухомим локатором з фазованою антенною решіткою (ФАР)

Сканування навколишнього простору забезпечується електронним управлінням променя діаграми направленості антени. Радіус огляду локатора EriEye в горизонтальній площині сягає 1500 км з кожної зі сторін. Дальність виявлення для різних об'єктів становить: 450 км для великих літаків, 370 км для кораблів, 350 км для літаків винищувальної авіації і 150 км для крилатих ракет.

Об'єкти, що знаходяться за межами головного радіусу огляду, потрапляють у зону дії бічних пелюсток локатора, хоча дальність виявлення в даному випадку буде дещо меншою.

Шведська компанія SAAB Microwave Systems пропонувала встановити систему EriEye на ту повітряну платформу, яку українська сторона вважатиме оптимальною. Спочатку як варіант українська сторона пропонувала літак Ан-140.

У ході переговорів також заявлялося, що модифікація Ан-140 у версії літака ДРЛВ буде цікава країнам, які прийняли на озброєння Ан-140 у якості військово-транспортного, протичовнового або морського патрульного літака або експлуатують його у цивільній авіації.

Дальність виявлення типових цілей з літака за допомогою локатора EriEye

Але переговори між Міноборони, АНТК ім. Антонова і SAAB Microwave Systems не увінчалися успіхом. Наше Міноборони заявило, що тема ДРЛВ вкрай цікава для української сторони, але через фінансові обмеження цей проект буде відкладений на пізніший термін.

Спроба № 2

У 2012 р. була зроблена спроба активувати переговори на тему ДРЛВ. У переговори включилися представники SAAB у Східній Європі, зокрема, директор SAAB Technologies Poland Sp. z o.o Aндерс Бернтссон. Він заявив агентству Defense Express, що на переговорах йде про співпрацю з компанією "Антонов" з точки зору використання одного з типів літаків Антонова в якості платформи для системи ДРЛВ, створеної на основі системи Erieye виробництва SAAB.

За оцінками SAAB, Україні необхідно від двох до чотирьох літаків ДРЛВ.

Також на переговорах було заявлено, що, хоча Україна виробляє цілий ряд РЛС, українські підприємства не мають досвіду створення радарів для авіаційних систем ДРЛВ.

Ан-140
Як платформу для літака ДРЛВ Україна пропонувала шведам Ан-140. Фото: Vivan755

"Тому, за нашими оцінками, - заявив Aндерс Бернтссон, - кооперація SAAB і України в створенні системи ДРЛВ на основі системи Erieye - дійсно ідеальне рішення для української сторони. Йдеться про можливість передачі технологій і ноу-хау українським підприємствам. Тобто на основі системи Erieye, SAAB і українська промисловість спільними зусиллями може створити систему, яка необхідна саме Збройним силам України.

SAAB має досвід аналогічної роботи з іншими країнами і, в тому числі, інтеграції системи Erieye на різні типи літаків. У зв'язку з тим, що літаки Антонова мають специфічну компоновку з верхнім розташуванням крила, це вимагає окремого опрацювання питання розміщення радара. Оскільки, крила самі по собі можуть створювати певні перешкоди або додаткові вібрації для радара".

При цьому представники SAAB заявили, що "шведський уряд дуже чутливо ставиться до питання військово-технічного співробітництва з країнами, в яких відзначаються проблеми з демократією. Тому можливі проблеми саме з точки зору прийняття політичних рішень для початку співпраці з Україною".

Найбільший інтерес для України може становити робота зі шведською компанією SAAB

Подальші контакти з SAAB були заморожені. Хоча у тому ж 2012 році начальник департаменту Міноборони з розробок і закупівель озброєнь Андрій Артющенко заявив: "Наше основне завдання - створення літака ДРЛВ. У нас є чудові платформи. Це і Ан-140, і Ан-148 і Ан-158. Але необхідно опрацювати питання номенклатури спеціальної апаратури і засобів, які будуть на ньому встановлені. І тут є перспективи для співпраці з Росією".

Але переговори з Росією з цієї проблематики - на тлі загального похолодання взаємин Москви і Києва - не почалися. Що було далі - ви знаєте ...

Авакс А-50 Ил-76
Російський літак ДРЛВ та управліня А-50 на базі Іл-76

Ремарки по ходу

1. На даному етапі при створенні рухомого компонента системи радіолокаційної розвідки з використанням літаків ДРЛВ можуть розглядаються три варіанти дій:

• закупівля літаків ДРЛВ у країн-виробників;

• розробка та виробництво власних ДРЛВ;

• закупівля тільки бортових радіолокаційних станцій (БРЛС) і їх встановленя на свої повітряні платформи.

2. Для забезпечення безпровального виявлення і супроводу середньошвидкісних і маловисотних цілей над земною поверхнею в межах зони з радіусом 250-300 км необхідне одночасне чергування не менше двох літаків ДРЛВ, які здійснюють політ в зоні баражування на зустрічних курсах. Для створення суцільної маловисотної зони виявлення одночасно на двох напрямках потрібна кількість літаків ДРЛВ з урахуванням готовності техніки та необхідного резервування має становити шість одиниць.

Eriey Saab
Приклади покриття території України літаками ДРЛВ та управління з комплексом Eriey

3. При орієнтації на закупівлю закордонних систем можуть розглядатися виробники чотирьох країн. Це США, Ізраїль, Швеція і Китай. Політична передбачуваність дій партнерів є вкрай важливою у започаткуванні і реалізації складних проектів з доступом до чутливої інформації та технологій.

Досвід Швеції. Кількість наземних РЛС.

Найбільший інтерес для України може становити робота зі шведською компанією SAAB. Літаки ДРЛВ та управління з комплексом Erieye різих поколінь від шведської компанії SAAB нині стоять на озброєнні ВПС Швеції, Греції, Бразилії, Мексики, Саудівської Аравії, Пакистану і Таїланду.

4. Ціна питання. Для розуміння: у 2015 році Об’єднані Арабські Емірати уклали зі шведською групою SААВ AB контракт вартістю $1,27 млрд на поставку двох авіаційних комплексів ДРЛВ і управління SRSS (GlobalEye) на базі літака Bombardier Global 6000, а у 2017 р. підписали додатковий контракт на поставку третього.

Перший з трьох замовлених літаків комплексу дальнього радіолокаційного виявлення та управління GlobalEye був переданий ОАЕ 29 квітня 2020 року.

GlobalEye
Перший з трьох замовлених літаків комплексу ДРЛВ та управління GlobalEye для ОАЕ

5. При аналізі важливою є оцінка витрат на технічне обслуговування систем ДРЛВ, на додаток до закупівельної вартості. Виявляється, що витрати на технічне обслуговування на протязі п’яти років можна порівняти з їх контрактною ціною.

Так, Саудівська Аравія закупила в середині 1980-х рр. п'ять американських літаків типу Е3 за ціною $ 250 млн. (в цінах середини 1980-х рр.) за одиницю. У процесі їх експлуатації за десять років витратила ще $1,8 млрд. Тобто витрати на експлуатацію одного літака ДРЛВ протягом п'яти років склали близько $ 180 млн. Також наводились і такі дані: при закупівлі авіаційного комплексу ДРЛВ типу Е3А середня вартість експлуатації одного літака з урахуванням наземного технічного комплексу забезпечення протягом п'яти років склала близько $ 430 млн. Ціні – тодішні, але співвідношення – стале.

Boeing 737 AEW&C
ДРЛВ Boeing 737 AEW&C Wegetai - для Астралії

Австралія укладала з американським авіабудівним концерном Boeing контракт на технічне обслуговування чотирьох літаків ДРЛВ Boeing 737AEW & C Wegetail за $735 млн. У перерахунку на один літак ДРЛВ на п'ять років це становило близько $180 млн. Так само - це тодішні ціни.

До цих витрат необхідно додати витрати на розробку наземного обладнання для прийому інформації з борту літака ДРЛВ на наземних командних пунктах, якщо йдеться ВСУ.

6. При орієнтації на розробку власного авіаційного комплексу ДРЛВ спочатку потрібно створити технології виготовлення БРЛС такого класу. На прикладі оцінки досвіду провідних країн світу (Великобританії, Індії, Ізраїлю), можна стверджувати, що розробка власної БРЛС може обійтися в суму не меншу, ніж вартість контракту на закупівлю готового авіаційного комплексу ДРЛВ в складі трьох-чотирьох літаків.

EL/M-2075 Phalcon
EL/M-2075 Phalcon. Ізраїльский літак ДРЛВ з РЛС-системами від компанії IAI для Чілі

Також слід брати до уваги обмеження щодо постачання до України певної елементної бази, яка буде необхідною для створення РЛС з високими параметрами щодо надійності, енергоспоживання та габаритів.

7. З урахуванням наявного в Україні потенціалу, бази з виробництва та обслуговування транспортних літаків, можлива кооперація розробника авіаційного комплексу ДРЛВ з замовником, яка дозволить виконати частину замовлення на національних підприємствах і знизити вартість готової системи. Але це не більше ніж теоретичне посилання. Адже в Україні поки немає прикладів вирішення складних технологічних завдань у співпраці з розробниками та виробниками складних систем озброєнь та військової техніки з провідних країн.

РЛС Erieye
Літакі з РЛС типу Erieye: рубежі ухвалення рішень

8. Розробка комплексу ДРЛВ літакового типу власними силами є доцільною лише у разі, якщо вона буде створюватися як система з високим експортним потенціалом - відносно недорога, побудована з використанням перспективних конструктивних рішень, технологічна, продуктивна і високонадійна.

Інакше варіант формування угруповання ДРЛВ з літаків національної розробки за сукупністю витрат протягом життєвого циклу може виявитися менш привабливим у порівнянні з варіантом створення угруповання за рахунок літаків з РЛС типу Erieye.

Saab
Складові системи літаків з РЛС типу Erieye

Адже виробництво складних систем ОВТ економічно доцільно у разі, якщо потенційний обсяг експорту перевищує внутрішнє споживання як мінімум удвічі.

9. Варіант закупівлі бортової РЛС в інших країн - виробників авіаційних комплексів ДРЛВ і оснащення нею вітчизняного літака транспортної авіації пов’язане зі значними витратами на інтеграцію бортового локатора і літака-носія.

Інтеграційні можливості системи на базі літаків з РЛС типу Erieye

При вартості самої РЛС орієнтовно $60-80 млн (як мінімум), витрати на інтеграцію бортового локатора і літака носія можуть досягати 80% вартості готового літака ДРЛВ.

Так, вартість робіт з інтеграції ізраїльського комплексу "Phalcon" з російською платформою на базі Іл-76 склала близько $250 млн. Ситуація ускладнюється відсутністю серійних авіаплатформ на ДП "Антонов", які можна було б оперативно адаптувати під такий комплекс.

При цьому залишається актуальним питання розробки або закупівлі наземного обладнання для прийому інформації з борту ДРЛВ на наземні командні пункти. Що додатково здорожчує проєкт.

10. Ставка тільки на наземну компоненту. А якщо про ДРЛВ забути і зробити ставку на утримання і розвиток наземних радіолокаційних систем – на основі лише рухомих компонентів, наприклад, у складі мобільних підрозділів радіотехнічних військ?

80К6КС1
На підприємстві "Іскра" розроблено і виготовлено дослідний зразок нової перспективної радіолокаційної станції 80К6КС1

Для озброєння мобільних радіотехнічних підрозділів можуть використовуватися трьохкоординатні РЛС (типу 36Д6М, або нова лінійка станцій виробництва "Іскри"), або симбіоз у складі модернізованих двохкоординатних РЛС П-18 і модернізованих рухомих радіолокаційний висотомірів ПРВ-16. Із засобами зв'язку та автоматизації

Для створення суцільного маловисотного радіолокаційного поля над земною поверхнею у зоні з радіусом 250-300 км буде потрібно 12-14 мобільних радіотехнічних підрозділів. Для створення маловисотного радіолокаційного поля в двох зонах потреба в мобільних радіотехнічних підрозділах складе 24-28 одиниць.

Досвід Швеції. Чому літаки ДРЛВ краще, ніж наземні РЛС - за кількісними параметрами

При цьому час розгортання мережі мобільних радіотехнічних підрозділів, з урахуванням часу передислокації їх з місць постійного базування на певні позиції, і часу приведення у готовність до бойового застосування при оснащенні їх зазначеними радіолокаційними засобами буде в чотири-п'ять разів більше, ніж час приведення в готовність літаків ДРЛВ. Це - значний недолік такого рішення.

З іншого боку, загальна вартість витрат на зазначену систему з урахуванням експлуатації може бути нижчою, ніж витрати на розробку чи закупівлю літаків ДРЛВ. А стійкість від засобів ураження противника "розпорошеної" наземної РЛС-компоненти вище, ніж у літаків ДРЛВ, які будуть пріоритетною ціллю у ході збройного конфлікту з такою країною, як Росія.

11. Окрема тема - закупівля та експлуатація прив'язних аеростатних систем у якості носів РЛС для створення низьковисотного радіолокаційного поля.

* * *

В ідеалі, звісно, добре мати і те, і те, і те. Але реальність формується не бажаннями, а товщиною бюджетного гаманця.

Тож в умовах невизначеності щодо вибору оптимальної стратегії, попередній рецепт, на жаль, банальний. Ще раз детально оцінити можливості та наслідки різних шляхів та способів покращення оцінки ситуації на полі бою та управління військами в умовах бойових дій з потужним противником. І саме через цю призму формувати стратегії переозброєння.

Читайте також: Су-24МР: надзвукова розвідка Повітряних сил України