Одним із найважливіших результатів зустрічі у форматі G7 для України можливо вважати, рішення щодо надання ліцензій на виробництво озброєння.
Розгляд надання ліцензій прописаний у спільній заяві "Великої Сімки": США, Канади, Німеччини, Італії, Великої Британії, Японії та ЄС. Також є неофіційне уточнення, що пріоритет наданий системам протиповітряної оборони та далекобійним засобам ураження.
Читайте також: Українська "Марта" виявилася схожою на "Богдану 4.0" САУ, яку Німеччина профінансувала понад 6 місяців тому
Водночас будь-яке налагодження виробництва сучасного озброєння це процес, який займає значний час і чим складніший зразок та чим менше власного досвіду, тим більше часу на це потрібно.
Саме тому, якщо є очікування на отримання ліцензій на виробництво, наприклад, ракет до Patriot, треба зважити на те, що у Японії на локалізацію збирання ракет PAC 3 пішло два роки з моменту укладання твердої угоди. А Німеччина має побудувати лінію з виробництва ракет PAC 2 GEM-T у вересні цього року, також через два роки з початку робіт.
Також слід розуміти, що американські компанії та Вашингтон скоріше продемонструють консервативну позицію щодо доступу до своїх технологій. Наприклад, якщо продовжувати тему із Patriot, досвід Польщі є чудовим показником, коли надається доступ лише до малозначних компонентів, наприклад елементів транспортно-пускового контейнера, а процес опанування виробництва мікродвигунів розтягується на сім років.
Натомість європейські країни та компанії демонструють відкриту конструктивну позицію на основі співпраці. І цей процес вже йде і без рішення G7, наприклад, пан'європейський ракетний конгломерат MBDA співпрацюватиме з ДККБ "Луч" над "Нептун 2". Тобто це рішення країн "Великої Сімки" може стати акселератором вже запущених процесів.
При цьому для України актуальнішим дійсно може бути, наприклад, локалізація виробництва головок самонаведення для зенітних ракет, які збираються використати у антибалістичній ракеті FP-7.x від Fire Point. Тим паче, що німецькі компоненти мають бути використані в цій українській антибалістичній системі.
Або технологія виробництва високоенергійного твердого палива, яке дозволить додати ракеті дальності чи збільшити бойову частину. Або технології поперечного керування від Aster 30, яка дозволяє реалізувати технологію кінетичного перехоплення завдяки надманевреності.
Щодо далекобійних систем, то наразі у Європі єдина країна, яка має власні крилаті ракети наземного базування із дальністю понад 1 тисяча кілометрів - Україна. Саме тому, мова може йти якраз про компоненти, а не про готові засоби. Тобто також про системи самонаведення, двигуни, технології малопомітності тощо.
Тобто для України цікавішим варіантом буде інтеграція необхідних компонентів до наявних та перспективних зразків озброєння, які знаходиться на перетині нагальних потреб, доступності технології та власних компетенцій.
З боку Defense Express закликаємо доєднатися до збору на те, що вже працює: "Єдинозбір" від "Фонду Притули" на дрони-перехоплювачі.
Читайте також: Європейський аналог Tomahawk, LCM, досі не отримав замовлення, хоча потреба у крилатій ракеті очевидна
