Наразі лише одна країна у світі має локалізоване виробництво зенітних ракет до Patriot, всі інші - Німеччина та Польща, лише на шляху до цього. Саме тому, на тлі спроб офіційного Києва домовитись із Вашингтоном щодо аналогічних можливостей, саме приклад Японії варто взяти до уваги.
А почалось все для Токіо ще у грудні 1984 року, коли було прийнято рішення замінити застарілі ЗРК Nike на новітні тоді Patriot, які сили самооборони почали отримувати з 1989. Постачання 24 бойових батарей (fire unit), кожна з яких має по п'ять пускових та одній РЛС, тривало по 1996 рік, а на бойовому чергуванні японські Patriot з 1993 року.
Читайте також: У Швейцарії не вщухає скандал через закупівлю F-35, але до чого тут Gripen E, який провалився у 2010-х
У 2003 році міноборони Японії, з огляду на ракетні загрози з боку КНДР, приймає рішення щодо часткового переходу на новітню версію Patriot PAC 3, з оновленням двох з п'яти пускових у кожному комплексі. А однією з умов було локалізація виробництва ракет, тоді CRI, у Японії про що зрештою було домовлено лише через два роки на рівні міжурядового меморандуму, який оформився у договір між Lockheed Martin та Mitsubishi Heavy Industries у 2006 році.
Протягом ще двох років йшла передача технологій, навчання фахівців і вже 17 вересня 2008 року на полігоні у США була відстріляна ракета, яка була зібрана у японському Такетойо. Формально від моменту опрацювання такого сценарію до досягнення політичної волі пройшло два роки, ще рік знадобився на укладання твердої угоди між компаніями, а ще два пішло на реалізацію. Загалом п'ять років.
При цьому у самій Японії ці ракети були дуже швидко, бо КНДР тоді активно розвивало свою ракету програму. Більше того така співпраця із США не з'явилась просто так, та навіть спиралась не лише на масштабні оборонні закупівлі японців. У 1998 році над Японією промчала північнокорейська ракета Taepodong-1, яка стала каталізатором активної співпраці Токіо та Вашингтона у питанні створенні систем протиракетної оборони, що була оформлена окремою угодою вже через рік.
Японія замовила американську систему Aegis для своїх ракетних есмінців Kongō (кожен з яких коштував по 1,5-2 млрд доларів), а також почала фінансувати й брати участь у розробці Standard Missile-3 (SM-3). Японські розробники працювали над новим 21-дюймовим твердопаливним реактивним двигуном, носовим обтікачем, елементами головки самонаведення. А у 2006 році ця робота остаточно сформувалась у створення SM-3 Block IIA з вагомою участю Mitsubishi Heavy Industries.
Саме тому робота над локалізацію зенітних ракет до Patriot PAC 3 у Японії не є окремим епізодом, а відбувалась на тлі прямої участі японської оборонної промисловості у створенні Standard Missile-3 (SM-3). А також загалом дуже тісної співпраці японського та американського ОПК, прикладом якої можливо навести винищувач F-2, який створювався за драконівських умов з боку США.
Також важливо розуміти, що Японія навіть зараз не збирає вже нову ракету PAC-3 MSE повністю, виробляючи лише частину компонентів самостійно та здійснюючи фінальне складання. Наприклад, у доволі обмеженому виробництві близько 30 ракет на рік, у Mitsubishi залежать від постачання активних головок самонаведення від Boeing.
З боку Defense Express закликаємо доєднатися до збору на те, що працює: "Єдинозбір" від "Фонду Притули" на дрони-перехоплювачі.
Читайте також: Як нова українська модернізація БРДМ-2М перетворила радянський броньовик на роботизований БТР та евакуаційну машину
