Через те, що у японського Mitsubishi F-2 з'явились шанси вперше піти на експорт, бо Філіппіни шукають повноцінні багатофункціональні винищувачі не за всі гроші світу та бажано швидко, варто згадати про цей дуже цікавий літак. Який одні вважають версією F-16, на основі якого він створений, а інші - фактично самостійною машиною. Але головне те, що у японців дійсно вийшло краще ніж в американців.
У 80-х роках японські конструктори почали самостійні роботи зі створення власного сучасного багатофункціонального винищувача JFX, до якого японські військові висунули важливу вимогу - бойовий радіус з 4 протикорабельними ракетами мав бути 450 морських миль (724 км). Але у Mitsubishiвсе одно підглядали у європейців, бо проєкт під назвою JF-210 був схожий на дводвигунний Gripen на стероїдах.
Читайте також: Чи буде потрібна хоч комусь фінська САУ ARVE, яка щойно пройшла вогневі випробування
Об'єм задач при малих строках, разом із невпевненістю міноборони Японії у можливості власних розробників, або, за іншими джерелами, тиск з боку США, призвів до пошуку готових рішень з можливістю їх адаптації та закриття власних робіт. Серед варіантів був Panavia Tornado, F/A-18 та F-16, останній з яких й був обраний для спільного японсько-американського проєкту.
Домовленість про початок робіт була підписана у листопаді 1988 році за якою США передавало технології на F-16 та отримувала 45% долю у проєкті. Але, як у США, так і Японії ця домовленість нещадно критикувалась.
Американські розробники боялись витоку технологій та створення своїми руками потужного конкурента. У Конгресі наполягали на тому, що японці мають купляти американські винищувачі з правом часткової локалізації, як завжди робили до цього з F-15, F-4 та F-104.
Японці - бідкались на драконівські умови домовленості, яка у ратифікованій фінальній версії 1989 року передбачала вільний доступ американців до всього, що зроблять японські розробники. А от японці мали платити за будь-які американські рішення та погодитись із обмеженням доступу до програмного забезпечення літака, включно з системою керування озброєнням. І на такі умови пішли, в тому числі, щоб не злити Вашингтон. Хоча доля американців й знизилась до 40%.
За основу був взятий F-16C Block 40, а напрям робіт - нереалізований проєкт F-16 Agile Falcon, що передбачав створення збільшеної на 25% версії літака з оновленнями бортового оснащення та модернізацією двигуна.
Але цей проєкт був дуже сильно перероблений за рахунок використання нових композиційних матеріалів та структурних рішень, завдяки чому літак став легшим, а аеродинаміка літака перерахована з введенням інтегральної структури. 95% креслень для японського F-2 відрізнялись від похідного F-16. Більше того, у літаку використані радіопоглинальні матеріали.
Окрім майже нового фюзеляжу, була створена нова електродистанційна система управління. Загалом більша частина бортового оснащення літака була замінена, включно з новою РЛС з АФАР J/APG-1, першою у світі для бойового літака (F-22 з AN/APG-77 полетів на 2 роки пізніше).
У проєкт окрім Mitsubishi та Lockheed Martin були включено "весь цвіт" ОПК обох країн: Honeywell, Raytheon, Kawasaki, Fuji та інші. Роботи над цією машиною йшли доволі швидко, у березні 1990 року була сформована командна розробників, у липні 1992 була готова реальна масштабна модель. 7 жовтня 1995 року перший прототип піднявся у небо, а через 68 днів - другий. Хоча бюджет програми й виріс (лише) на 50%.
У липні 1996 року було прийнято рішення щодо початку серійного виробництва, а перший літак був зданий у вересні 2000 року. Загалом було замовлено 98 літаків, разом з 4 прототипами, останній був готовий у вересні 2011 року. Хоча спочатку планувалось замовити 141 винищувач.
Загалом F-2 вийшов важчим за формально похідний F-16C Block 40 - злітна вага 22,1 тонни проти 19,2 тонни, при потужнішому двигуні - до 131 кН на форсажі проти 127 кН, а також більшим бойовим радіусом - 833 км проти 550 км. Водночас різниця у технологічному оснащенні на голову вища у F-2, а за деякими елементами американський F-16 зміг наздогнати японський літак лише у версії F-16 Block 60 зі встановленням нової РЛС з АФАР AN/APG-80, який почали постачати у 2003 році.
Для повітряних сил Японії Mitsubishi F-2, який з моменту появи на озброєнні проходить регулярні модернізації, як і передбачалось має доволі сильну протикорабельну направленість. Під нього інтегровані всі японські протикорабельні ракети: АСМ-1, АСМ-2 та надзвукова АСМ-3, остання з яких з'явилась у 2016 році. У оновленій версії ASM-3A має дальність 300-400 км.
Для знищення повітряних цілей до F-2 інтегровані японські ракети малої дальності ААМ-3 та AAM-5, а також середньої дальності ААМ-4, яка хоч і схожа на AIM-120, але відрізняється від американської не менша ніж F-2 від F-16.
На останок зазначимо, що заміна F-2 (і не лише його) вже у розробці - це спільний проєкт Великої Британії, Італії та Японії - винищувач шостого покоління Tempest, який розробляє новостворене об'єднання Edgewing.
Читайте також: Українські ракето-дрони "Пекло" полетіли по рашистах: є перше підтвердження та результат (відео)
