Україна почала отримувати справжній потік озброєння, який йде від країн-союзниць. Кожен день офіційні особи іноземних держав повідомляють про відправлення нових партій допомоги.
Водночас, судячи з коментарів під такими публікаціями, у деяких читачів виникає певне розчарування від змісту допомоги. Особливо, коли очікується одне, а надають зовсім інше.
Читайте також: Вирахувано приблизні координати де на дні лежить ракетний крейсер "Москва"
Наприклад, наприкінці березня до парламенту Норвегії звернувся Президент України з проханням допомогти зброєю і назвав доволі конкретний зразок - зенітний ракетний комплекс NASAMS. Це ЗРК, за оцінкою самого Командування Повітряних Сил є найбажанішим варіантом для ЗСУ.
Більше того, необхідність в ньому зростає з кожним днем через зменшення ракет для ЗРК "Бук-М1", який є фактичною основою української ППО. І можливості NASAMS - це повноцінне закриття зони до 40 км та можливість дістати будь-який літак чи крилату ракету.
Проте через понад два тижні після запиту щодо NASAMS міністр оборони країни заявив, що Норвегія відправила сотню комплексів Mistral, який має максимальну дальність вогню до 6 км. Це аналогічно можливостям ПЗРК, які, на відміну від Mistral не потребують станка для запуску.
Можливо одразу почати критикувати Норвегію, яка могла надіслати краще озброєння, але перед цим треба усвідомити наступні фактори:
- це безоплатна допомога - подарунок
- зайвих NASAMS на складах вона не тримає
- сама Норвегія має спільний кордон з РФ
І у випадку гіпотетичного конфлікту, коли РФ вирішить атакувати країни НАТО на всіх напрямках, протистояти норвежці будуть силами 23-тисячної регулярної армії, з якої сухопутних військ - 8,4 тисячі осіб.
Але крім Норвегії NASAMS стоїть на озброєнні інших країн… Так, зокрема Фінляндії та Литви, які взагалі у "першому ряду партера". Тобто у теорії мова може йти виключно про виготовлення нових комплексів спеціально для України. Але технологічні цикли виготовлення NASAMS вимірюються не в днях, а у місяцях, якщо не в роках.
Ну то норвежці, а що стосовно німців з їх потужною армією… На всі 62-тисячні сухопутні війська Німеччини є 121 одиниця САУ PzH 2000 - трохи менше ніж на 7 дивізіонів. 120-мм мінометів - 100 одиниць, з них 30 самохідні. Додаємо ще 41 одиницю РСЗВ M270 MLRS і ось і вся артилерія цілого Бундесверу, відповідно до Military Balance.
Танків у німців більше - 245 одиниць Leopard 2, більшість з яких у версії A5/A6. Для розуміння порядку цифр, у ЗСУ перед вторгненням РФ у строю, згідно з відкритими джерелами, було понад 850 танків.
Саме тому і збираються спеціально для України зі складів знімати Leopard 1A5, який до речі, стояв на озброєнні аж до 2010 року. Разом із БМП Маrder, яка досі залишається у строю Бундесверу.
Абсолютно з аналогічних причин Нідерланди відправляють у вигляді допомоги гусеничні бронетранспортери YPR-765, модернізацію М113. Дійсно в них є одна з кращих БМП у світі - CV9035NL, але їх 117 одиниць. На два механізовані батальйони ЗСУ десь вистачить.
До банальних проблем із кількістю додається несумісність калібрів, відсутність західного озброєння у ЗСУ, навчених використовувати сучасну натівську зброю бійців, через що, зокрема з'явилась необхідність проводити експрес-навчання. Можливо пофантазувати, наприклад, якби у війську була власна 155-мм артилерія, то питання де взяти снаряди, особливо високоточні для тотальної переваги у контрбатарейній боротьбі, взагалі не стояло.
Звісно можливо просити віддати все, зняти останню сорочку й ображатися, якщо це ніхто не зробив. Але чи буде це справедливо… Країни ЄС допомагають Україні тільки тим озброєнням і у тій кількості передача якого не становитиме критичної загрози для їх обороноздатності. Це просте правило існування в умовах, коли 2022 рік всіма фарбами нагадує 1939.
Водночас у світі залишається ще один "донор" озброєння - США, який дійсно має доволі потужні склади зберігання озброєння - США. І краще вірити у реалістичну передачу значної кількості M1097 Avenger, ніж у абстрактний Patriot.
А окрім того, тримати у голові правила, якими з початку російського вторгнення слідують країни-союзники при передачі зброї на практиці:
- масова, щоб її передача не становила загрозу обороноздатності
- не потребувала довготривалого навчання військових (тривалість курсів - декілька тижнів)
- не була вкрай залежною від сумісності зі стандартами НАТО до озброєння
- або - вже не потрібна своїй армії
Якщо слідувати цим правилам, то можливо, наприклад, очікувати ті ж САУ PzH 2000 не від Німеччини, а від Нідерландів, бо близько 40 одиниць PzH 2000 в неї зберігаються на складі.
Хочеться сподіватися, що з цих правил будуть виключення. І навіть не виключення, а вони виявляться хибними. Особливо, якщо командування НАТО проведе детальний аудит та перерозподіл наявного озброєння та на повну запустить потужності оборонно-промислового комплексу. Наприклад, як це оголосила Німеччина, яка через лічені дні після початку рашиського вторгнення в Україну вдвічі наростила оборонний бюджет до 100 млрд євро на рік.
Читайте також: Долетіли запчастини до бойових літаків: Україна зможе відновлювати пошкоджені машини (оновлено)
