Україна нарешті отримала довгоочікувані винищувачі F-16. Але враховуючи те, що однієї назви зброї завжди мало для перелому, а на перше місце виходить кількість, вкрай важливий саме цей параметр.
Хоча і обіцяно 79 машин, але з дуже розтягнутими постачаннями, аж до 2028 року, коли Бельгія передасть свої останні машини. Більше того, на першому етапі Україна навряд може розраховувати більше ніж на 10-20 літаків.
Читайте також: Українські далекобійні дрони отримали ідеальну БЧ з повітряним підривом: ГУР додав деталей атаки авіабази "Оленья"
Але якщо уявити, що Україні одразу б передали всі 79 чи навіть 128 багатофункціональних винищувачів, які є нагальною потребою, про що заявив український президент Володимир Зеленський, то це не означає, що Повітряні сили отримали б таку саму кількість боєздатних винищувачів. І це не парадокс.
По-перше, існує потреба у пілотах для Повітряних сил України, які пройшли навчання та отримали сертифікат пілота F-16 - мінімум 79 льотчиків. А насправді у рази більше для можливості роботи позмінно та адекватного відпочинку. Яка пропускна спроможність центрів навчання вже відома - новостворений центр підготовки у Румунії нещодавно випустив першу групу з 7 пілотів, які навчались 8 місяців.
І з лютого цього року це буде єдиний центр підготовки пілотів F-16 у Європі. При цьому об'єктивно Бухарест сам страждає від браку пілотів, бо має комплект лише на 17 літаків, які були куплені у 2013 році у Португалії, а зараз румунські повітряні сили посилюються одразу 32 F-16 від Норвегії.
Пропустимо тотожну проблему навчання технічного персоналу. Хоча насправді, виключно у теорії, при дуже серозному бажанні та всебічному сприянні, питання людського ресурсу можливо вирішити шляхом іноземних добровольців та/або приватним військовим компаніям.
Але залишається питання обслуговування та озброєння цих машин. Бо з цим також не все гладко. Зокрема у США вже просувається позиція, що європейські партнери по НАТО мають закуповувати у США озброєння для українських F-16.
До цього ще треба додати необхідний об'єм запасних частин, двигунів, вузлів та агрегатів, які необхідні для ремонту літаків. А разом із ним пропускну спроможність авіаційних ремонтних підприємств, бо обслуговувати та відновлювати машини, які експлуатуються у бойових умовах необхідно значно частіше ніж у під час "паркетної" служби у мирні часи.
Але уявимо, що і ця проблема подолана. Тому залишається питання де розмістити ці 79 F-16 в Україні. При цьому так, щоб не зробити для ворога подарунок і не поставити їх щільно один до одного на одній авіабазі. Тобто необхідно десь 6-7 авіабаз на яких винищувачі не лише будуть розосереджені, а й знаходитись у захищених укриттях. До речі, кількість укриттів повинна бути значно більшою за кількість літаків.
Також кожну цю авіабазу необхідно прикрити комплексом типу Patrtiot, а бажано двома. А також іншими ЗРК, для того, щоб мати можливість відбити ворожі далекобійні атаки з усього, що є у російському арсеналі, від гіперзвукових ракет до Shahed-ів. Необхідно забезпечити РЕБ та ефективну боротьбу із розвідувальними БПЛА. Тобто мова повинна йти і про ще 6-14 Patrtiot, ще більше ЗРК типу NASAMS та багато чого іншого з фахівцями, які вміють ефективно це використовувати.
Саме тому, попри поверхневе уявлення у тому, що головна проблема це брак самих винищувачів F-16, це комплекс дійсно глобальних проблем, які лавиною йдуть одна за одною. Але головне те, що вони будуть поступово та планомірно вирішені.
Читайте також: Деталі допомоги озброєнням від США: чи скоротилась, на скільки вистачить та чи дійсно все так погано
