У РФ почали вихвалятися тим що значно посилили протиповітряну оборону своїх десантних кораблів шляхом встановлення на них "автономного бойового модуля зенітного ракетного комплексу "Тор-М2КМ". Зокрема про це повідомила російська державна агенція ТАСС.
Саме це рішення не є новим, але раніше прикручування "Торів" ланцюгами до палуби було помічено лише на патрульних кораблях проекту 22160 літом минулого року. Але тепер справа дійшла й до "угрупування десантних сил ВМФ РФ у Чорному морі".
Читайте також: Компанія з Франції хоче купити виробника компонентів до винищувача Eurofighter, але Італія проти
Скоріш за все мова йде про встановлення цих ЗРК на великі десантні кораблі, хоча навіть просто взяти й поставити "Тор" на палубу у реальності й не так просто. І єдиним безпроблемним варіантом є лише його розміщення на новому великому десантному кораблі проєкту 11711 "Петр Моргунов" (приписаний до Північного флоту РФ, у Чорне море був заведений перед повномасштабним вторгненням).
Лише у нього є вертолітний майданчик на кормі, який й дозволяє без додаткових проблем встановити сухопутний ЗРК.
Але у будь-якому випадку виникає питання секторності огляду та наведення ракет. Вона буде обмежена надбудовою й збити з нього ціль, яка заходить з носової частини корабля, буде неможливо.
Ще більші складності можуть виникнути при спробі встановити "Тор" на найбільш поширений тип великих десантних кораблів у РФ - проєкт 775. Вільний простір на палубі цього корабля вкрай обмежений, а розмістити ЗРК, якщо й можливо, то лише у районі носа. Не виключено, що ціною пускових установок "Град".
Відносно ж застарілих ВДК проєкту 1171 "Тапир", то розміщення ЗРК на них скоріш за все взагалі унеможливлено без демонтажу кранового оснащення.
Але найголовнішим питанням є не технічні складності, а причина навіщо РФ взагалі намагається посилити протиповітряну оборону свої великих десантних кораблів. Звісно опускаючи те, що традиційна ППО на таких кораблях ще за часи СРСР зводилась до зенітної артилерії та ПЗРК і ситуація аналогічна навіть на новіших, проєкту 11711.
Бо такий додатковий захист потрібен російським десантним кораблям лише коли вони знаходяться у морі. Бо наразі далекобійні протикорабельні можливості України обмежені лише використанням крилатих ракет Storm Shadow/SCALP, які технічно можуть уражати кораблі лише у портах. Але там вони прикриті наземними засобами ППО й додатковий "Тор" на самому кораблі об'єктивно складніше рішення, ніж той самий ЗРК просто на пірсі.
Таким чином, з одного боку, намір встановити на ВДК "Тори" може бути елементом підготовки РФ до спроби використати великі десантні кораблі для своєї головної задачі - висадки десанту. Якраз це, в умовах наявності у ЗСУ берегових ракетних комплексів потребуватиме, як мінімум, посилення захисту від протикорабельних ракет.
Але чи можуть у Міноборони РФ розглядати такий сценарій - доволі важке питання. Зрештою ворог не зміг реалізувати морський десант навіть у перші дні вторгнення. Хоча спеціально для цього завів у Чорне море додаткові ВДК з Балтійського та Північного флотів, збільшивши свої десантні можливості вдвічі.
Інший варіант: у Москві обрахували ситуацію, коли ВДК будуть змушені заходити у зону дії українських протикорабельних можливостей для виконання транспортних, а не десантних операцій. Але за поточною конфігурацією лінії фронту це виглядає певною мірою оптимістичним для України, бо їх маршрути наразі знаходяться поза зоною дії наявних в Україні протикорабельних ракет. Навіть з урахуванням того, що очікувані F-16 будуть мати у своєму арсеналі й протикорабельні Harpoon, що значно збільшить зону пуску.
Й на фоні цього можливо лише зробити вкрай обережне припущення, що у РФ оцінюють шанси отримання ЗСУ значно далекобійніших протикорабельних ракет. А єдиним кандидатом на цю роль вбачається американська AGM-158C LRASM з оціненою дальністю дії у 900 км. Хоча взагалі навіть й натяку на можливість їх передачі до України немає.
Читайте також: Нова РЛС LTAMDS, яка усуває головний недолік Patriot, успішно вийшла на фінішні випробування
