Попри те, що США мають одну з найрозвинутіших систем протиракетної оборони, яка спирається на Patriot, THAAD, SM-6, SM-3, GMD, а згодом і на Next Generation Interceptor, сама її концепція концептуально застаріла.
Досвіду України у відбитті методичних ракетних та дронових атак РФ, а також удар Ірану по Ізраїлю 14 квітня, демонструє зовсім інші тенденції. Мова йде про масовість, активне використання дронів, крилатих ракет, а також астрономічний дисбаланс витрат на перехоплення із вартістю ворожих засобів. А наявна у США система протиракетної оборони доволі погано може справлятися з таким рівнем загроз, особливо, коли мова йде про затяжну війну.
Читайте також: Польща раптом зацікавилася німецьким "Небесним щитом", хоча має власну Wisla
Про це у доволі детальному матеріалі, із цитуванням заступниці міністра оборони з досліджень та розробок Хайді Шю, помічника міністра оборони США Джона Пламба, а також директора Агенції з протиракетної оборони Хіта Коллінза, пише у доволі детальному матеріалі Breaking Defense. З боку ж Defense Express зосередимось на найголовніших аспектах.
Зокрема ключовим моментом є те, що ворог, на прикладі РФ та Ірану, може використовувати дешеві системи, які виробляються у значній кількості та забезпечують можливість масованої одночасної атаки. Більше того, такі можливості з'являються у проксі-сил, таких як менські хусити. До речі, відбиття їх атак на судноплавство у Червоному морі вже потребує виділення для ВМС США понад 1 млрд доларів на закупівлю ракет.
Також змінились загрози, бо доля дронів стає все більшою, а крилаті ракети превалюють над балістичними. До них додаються аеробалістичні, високошвидкісні, гіперзвукові ракети, а навіть класична "балістика" починає отримувати можливість маневрування, що ускладнює її перехоплення.
Водночас вся система протиракетної оборони у США вибудовувалась за принципом збивати загрози максимально далі та з акцентом на протидію балістичним ракетам. А це означає, що спочатку починає працювати найдорожчий засіб протиракетної оборони, а на останньому етапі - найдешевший.
Ця система дійсно виправдана, коли мова йде про відбиття загрози балістичного озброєння, особливо в умовах спроби ворога використати ядерну зброю. Більше того, вона цілком логічна, якщо згадати, що її паростки починаються за часи Холодної війни у 80-х з програми SDI - Strategic Defense Initiative, стратегічної оборонної ініціативи.
Але те, що концептуально накреслювалось сорок років тому навряд може працювати зараз, коли ураження цілі на дальності у 1000 км можливо дроном вартістю у кількасот тисяч доларів. А балістичні ракети на 2000 км тепер легко з'являються у бойовиків.
Також, у випадку масового застосування дронів та крилатих ракет, така система також концептуальна невірна. Дуже грубо кажучи, спочатку йде запуск зенітних ракет великої дальності які коштують декілька мільйонів за одну, а лише наприкінці працює Phalanx CIWS з вартістю секундної черги до 3,4 тисячі доларів.
На противагу цій системі американські посадовці наводять приклад України. У наших умовах збиття аналогічних загроз у першому ешелоні оборони покладено на мобільні вогневі групи, які мають найменшу вартість знищення цілей, а лише на кінцевому етапі знаходиться найдорожчий Patriot. Тобто українська система побудована на основі виносних постів, які забезпечують значно дешеву вартість перехоплення, в той час, коли найдорожче є засобом "останньої надії".
Таким чином поточна система протиракетної оборони США, як прямо говорять посадовці, потребує можливості формування аналогічної системи на основі виносних ліній оборони, дешевших засобів перехоплення, а також, звісно, активнішу робота зі знищення дронів та ракет ще на землі.
Читайте також: Ізраїль має балістичні ракети Jericho, але чи вдарить ними по Ірану
