Польське оборонне підприємство Huta Stalowa Wola (HSW) S.A завершило весь цикл випробувань колісної машини-мінного загороджувача під індексом Baobab-K, робота над якою тривала 4 роки. Ця подія відкриває шлях до початку серійного виробництва цієї машини, пише польський портал Defence24.
Автори видання застерігають, що початкові обсяги виробництва цієї машини можуть виявитись вкрай обмеженими. Якщо спочатку мова була про те, що початковий контракт передбачатиме виробництво мінімум 30 "Баобабів" негайно, то тепер – максимум 15 машин цього типу, а виробництво може стартувати аж в 2024 році.
Читайте також: Звідки "матеріалізувались" радянські зенітки С-60, і де найактивніше їх використовують ЗСУ
Але навіть в такому "куцому" вигляді це уже буде суттєвим досягненням для польського ОПК. Бо, наприклад, за 1997-2019 роки армія Польщі отримала лише близько 10 мінних загороджувачів Kroton на шасі МТ-ЛБ, хоча першопочатково планувалось мінімум 80 таких машин.
Польський мінний загороджувач Baobab-K заслуговує на увагу завдяки своїм видатним характеристикам, про які уже розповідав Defense Express.
Ця машина має шість пускових модулів на 20 стволів, в кожен з яких можна зарядити по 5 мін, загалом – 600 мін. Щоб відстріляти ці міни на поле розміром 1800 метрів на 90 метрів, системі потрібно лише 22 хвилини, для повної перезарядки – лише 30 хвилин. Екіпаж – всього 2 особи. Детальніше про схему роботи цієї машини може розповісти ось це відео:
Очевидно, що якби за певних умов Збройним Силам України вдалось би хоча б у найближчій перспективі отримати польські мінні загороджувачі Baobab-K, очевидно, це б дозволило збільшити темпи утилізації рашистів.
Тим більш, як розповідало Defense Express в одній із своїх публікацій, ЗСУ на Півдні активно використовують протитанкові міни німецького виробництва AT2, які виставляються ймовірно за допомогою систем M270 із використанням відповідного типу реактивних снарядів. І ці міни дають свій внесок у прискорення військ рашистів на Херсонському плацдармі.
Читайте також: Як Польща йшла до "пересадки" із Мі-24 на Apache, і чи зможе Україна повторити такий шлях
