Строки початку навчання українських пілотів F-16 та технічного персоналу почали зсуватися. Вони мали стартувати вже у червні, але як повідомив в ефірі телемарафону міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, цього не сталось.
Й таким чином, разом із відстроченням навчального процесу зсуваються й строки отримання машин Україною. І якщо раніше мова йшла про початок 2024 року, то тепер він активно рухається вправо.
Читайте також: Вдалий рейд бійців ССО у тил рашистів: знайдено одразу три РСЗВ, які "арта" ЗСУ перетворила на металобрухт
Над тим, щоб почати навчання якомога швидше активно офіційний Київ активно працює, при цьому очільник МЗС зазначив, що мова не йде про будь-які політичні аспекти. Справа в тому, що організація процесу навчання дуже складна й потребує координації.
Й насправді проблема з навчання пілотів та техніків не є якоюсь унікальною. І з нею вже зустрілись деякі країни НАТО. Наприклад буквально у грудні 2022 року у Румунії бідкались на те, що не можуть знайти місця для навчання своїх пілотів на F-16.
Нагадаємо, що Румунія змогла "вирвати" по вкрай смачній ціні у 388 млн доларів одразу 32 винищувачі F-16 у Норвегії, повітряні сили якої пересідають на F-35. До речі стан та рівень модернізації цих машин в цілому відповідає тим, на які може розраховувати України у випадку передачі бортів від Нідерландів та Данії.
"Проблема в тому, що для пілотів на ці літаки ми виборюємо місця для навчання. Це не проста річ. У нас є гроші, але необхідно знайти місця у льотних школах, де їх зможуть навчити. В цьому проблема", - повідомив вже екс-очільник оборонного румунського відомства Василе Динку.
Зазначимо, що Бухарест має 17 винищувачів F-16, які до речі також у вживаному стані були куплені у Португалії, яка їх також купила вже вживаними. І лише на ці літаки є відповідна кількість пілотів та техніків й тому мова йде про дійсно значне розширення особового складу. Тобто навіть маючи самі машини та гроші цілком можливо зіткнутися й з такою проблемою.
При цьому вона торкається не лише Румунії та України, а всіх інших поточних та майбутніх експлуатантів цього літака, кожен з яких зараз вимушений активно "працювати ліктями" для того, щоб навчити саме своїх пілотів. Й звісно вона не з'явилась лише зараз, а просто посилилась, бо саме брак пропускної спроможності державних навчальних центрів призвів до того, що це стало бізнесом для приватних компаній.
Зокрема навіть повітряні сили США активно долучають ці компанії до тренувального процесу й канадська компанія Top Aces у 2020 році, яка має свій власний флот одразу з 29 колишніх ізраїльських F-16 отримала контракт на 175 млн доларів для того, щоб відігравати роль "агресорів" - умовного противника у повітряних боях.
Також відома приватна компанія Draken International, яка якраз хотіла викупити у Нідерландів її F-16, які тепер призначені для України. Але до цього вона змогла викупити 12 винищувачів у вже згаданій Норвегії. Багато інших компаній, попри те, що не мають саме F-16, надають послуги базової підготовки на учбово-тренувальних літаках, забезпечують тренування на тренажерах бойових машин тощо.
І звісно деякі країни віддали частину програми підготовки льотного та технічного складу на аутсорс. І зараз підготовка пілотів на винищувачах - це дійсно доволі складний клубок з міжнародних, безпекових, фінансових аспектів часом за участю приватних компаній. Але все це означає лише те, що "працювати ліктями" доведеться активніше й звісно не лише Україні, а й іншим країнам, які обіцяли розпочати навчання пілотів самостійно.
Читайте також: Як РФ розгортає виробництво Shahed-136: проєкт "Алабуга" у цифрах, строках та важливих деталях
