У РФ з'явились детальні подробиці розгортання виробництва іранських дронів-камікадзе Shahed-136, які містять конкретні цифри та строки, а також загалом розкривають всю "внутрішню кухню"
Ці данні, з опорою на власні джерела та частину злитої презентації проєкту, опублікувала російська опозиційна спільнота "Протокол". Нагадаємо, що виробництво Shahed-136 за планом має бути розгорнуто у так званій особливій економічні зоні промислово-виробничого типу "Алабуга" у Татарстані за Волгою у понад 1000 км від України. Вибір саме цього майданчику з огляду на технологічні процеси створення дронів, як вже писав Defense Express, цілком прагматичний.
Читайте також: Чи є в РФ авіаційна версія "Калібра", яку вони начебто можуть запускати із Су-35 та МиГ-31
Вартість локалізації виробництва Shahed-136
Але вартість реалізації проєкту фінальною метою якого є повністю самостійний випуск дронів Shahed-136, за опублікованими даними, складає більш ніж вагомі суми. Вартість самої угоди з Іраном щодо придбання ліцензії на випуск, навчання, допомогу у налагодженні, комплектуючих на період часткової локалізації виробництва тощо складає 115-130 млрд рублів (до 1,47 млрд доларів). А ціна розгортання самого виробництва у РФ оцінено у 80 млрд рублів (0,9 млрд доларів).
Скільки з цієї суми припадає на відкати та інші корупційні схеми оцінити важко, але справа в тому, що Іран цілком міг назвати будь-яку ціну. Бо Тегеран зараз користується своїм фактично монопольним становищем країни, яка готова постачати озброєння до РФ відкрито.
Водночас навіть попри очевидність співпраці з Іраном для всього світу у самій РФ ця тема примітивно засекречена. У частині документів самі дрони-камікадзе Shahed-136 названі "човнами", а Іран - "Білоруссю".
План локалізації виробництва дронів
Саме опанування виробництва розподілено на декілька етапів. Наразі мова йде лише про його підготовку та навчання вищої ланки фахівців та менеджерів. Паралельно відбуваються робочі наради під час яких іранські виробничі процеси та можливість комплектування адаптуються під російські реалії.
Й на першому етапі мова буде йти лише про збирання дронів з готових комплектуючих, які будуть постачатися з Ірану. А перша задача з локалізації - це виробництво фюзеляжу .Далі розпочнеться процес заміни електроніки, при цьому на думку російських фахівців це не викликає жодних складностей через її примітивність та доступність компонентів на цивільному ринку. Надалі буде локалізовано виробництво двигуна MD 550.
А найскладнішим виявилось виробництво бойової частини. На самому початку цю задачу хотіли вирішити на потужностях "Концерну "Калашников", але домовитись з цим підприємством не вийшло. В результаті було прийнято рішення побудувати виробництво бойових частин у котловані у самій "Алабузі".
Загальний строк повної локалізації виробництва Shahed-136 наразі оцінений у 2-3 роки. При цьому декларується впровадження значного ступеня автоматизації виробничих процесів та план у рази перевищити виробничі можливості самого Ірану.
Залаштунки проєкту "Алабуги"
Але останнє цілком може бути лише "піарною" складовою з метою аргументації витати значних коштів. Бо залаштунки організації ліцензійного виробництва дронів Shahed-136 у РФ зовсім прозаїчні. Справа в тому, що сама промислово-економічна зона "Алабуга" - це окремий гравець російського великого бізнесу.
Створена у 2006 році з вкрай сприятливими умовами для інвесторів, наприклад, податок на прибуток 2% замість 20% та скасування податку на майно взагалі, вона стала головним інвестиційним проєктом Татарстану, на який припадало 74% прямих інвестицій у цей суб'єкт РФ.
"Алабуга" стала доволі зручним майданчиком і базою у РФ для цілого ряду іноземних компаній, включно з американськими 3M та Ford. Паралельно туди вже державою вкладались величезні кошти, часом під вкрай сумнівні речі, наприклад, виробництво піддонів за допомогою роботів Kuka у межах навчального проєкту.
Але з початком повномасштабного вторгнення РФ західні компанії почали виходити з "Алабуги", а заходження китайських підприємств не змогло це компенсувати. Потім почалась мобілізація і почався відтік кадрів, що змусило керівництво "Алабуги" фіктивно наймати працівників та саме їх відправляти у військкомати. І єдиним виходом, який залишався стало отримання "броні" від призову, для чого було необхідно почати виробництво військової продукції.
І після невдалих спроб заманити російських виробників дронів та налагодити співробітництво з китайськими компаніями зрештою вийшли на Іран. При цьому Тегеран поводився доволі примхливо й спочатку хотів всю суму у золоті, але зрештою погодився на розрахунок у доларах, але лише у готівці.
Також Кремль вважав, що сума на розгортання виробництва у 0,9 млрд доларів значно завищена, або просто не мав таких коштів. Й тому з бюджету на "Алабугу" було виділено лише третина - 340 млн доларів (30 млрд рублів). Всю іншу частину суми оплатив банк "ВТБ", який до цього взяв на себе проведення коштів до Ірану. Причину участі саме цього банку у проєкті можливо пояснити тим, що саме "ВТБ" є одним з основних російських інвесторів у "Алабугу".
Майбутнє проєкту "Алабуги"
Опубліковані деталі проєкту запуску виробництва Shahed-136 у РФ насправді цілком демонструють цілий ряд вкрай цікавий моментів. По-перше, це фактично не державна, а приватна ініціатива. При цьому з вкрай прагматичною метою - освоїти максимально можливі кошти та зберегти свій бізнес-актив від занепаду.
По-друге, цей проєкт вже страждає від внутрішньої конкуренції про що говорить відмова "Концерну "Калашніков" брати у ньому участь. При цьому основною причиною легко може бути те, що сам "Калашников", точніше його підрозділ Zala, виробляє власні дрони, включно з дроном-камікадзе "Ланцет" й цілком міг пропонувати свої варіанти аналогів Shahed-136.
Важливим аспектом від якого залежить доля проєкту є фінансування. Справа в тому, що банк "ВТБ" знаходиться під санкціями та у 2022 році зазнав рекордних збитків у межах 760 млрд рублів (8,5 млрд доларів). Тобто при наявності ще більших проблем з грошима для "ВТБ" фінансування проєкту може бути зупинене.
З іншого боку, завдяки просто існуванню цього проєкту, без необхідності його реального виконання, досягається основна мета - забезпечення "броні" для працівників "Алабуги" та освоєння значних державних коштів, особливо коли мова йде про необхідність провести розрахунок готівкою. Тобто цілком можливо, що сам цей проєкт є нічим іншим, як "ширмою" й строки його виконання у 2-3 роки будуть зсуватися вправо, а далі, "або бо шах помре, або ішак здохне".
Але для України краще у цій ситуації все ж таки не сподіватися на будь-які складності у РФ, а вирішити питання чим дістати й такі об'єкти у РФ значно швидше, ніж там розгорнуть виробництво зброї.
Читайте також: Російське ППО проґавило удар по військовому об’єкту поблизу Москви, хоча традиційно "збили всі цілі"
