Автори американського порталу War on the Rocks висловили свою думку, чому США мають проблеми з нарощенням виробництва 155-мм снарядів зокрема для потреб ЗСУ у війні проти рашистів, і як ці проблеми можна вирішити.
Вони заходять в історичну ретроспективу, за якої проблеми із запасами для артилерії в армії США почались орієнтовно ще у 1970-х роках. В рамках операції Nickel Grass в 1973 році американці поставили Ізраїлю техніки, артилерії та боєприпасів загалом на 22 тисячі тонн, а потім не потурбувались про інвестиції для поповнення витрачених запасів. І навіть в 1980-х роках відзначалась проблема, що "існуючі бюджетні обмеження не дозволяють адекватно обслуговувати та поповнювати наявні запаси боєприпасів".
Читайте також: США роблять за рік від 300 до 900 стволів гармат зокрема для ЗСУ, і це "схоже на виробництво літаків"
Після перемоги в операції "Буря в пустелі" у 1991 році та перемоги над "Талібаном" в 2001 році у Афганістані в американських військових виникло "запаморочення від успіхів" та ілюзія, що в сучасній війні їм вдасться перемагати без значних запасів "класичних" боєприпасів до артилерії.
На цьому тлі останні три десятки років Пентагон в плані накопичення снарядів до артилерії займався по суті двома речами – поступово віддавав управління боєприпасною галуззю в руки приватних гравців, та формулював стратегії національної безпеки, в рамках якої не було потрібно накопичувати БК для артилерії.
В підсумку американці отримали ситуацію, коли перехід державних арсеналів "в протекторат" приватних гравців не дало бажаного результату – якщо управляюча компанія змінюється кожні декілька років, а стабільних замовлень на снаряди нема, то й нема прямого інтересу постійно вкладати в модернізацію виробництва.
Армія США до лютого 2022 року була переконана, що в сучасній війні можна виграти лише завдяки вищій аніж у ворога організації, а "швидкострільність" артилерії насправді значення не має. Але з контакт з реальністю боїв ЗСУ проти рашистів, схоже, створив для американських військових такий шок, із якого вийти доволі складно. і це має своє значення в контексті підготовки США до можливої війни проти Китаю за Тайвань.
Свої рекомендації по вирішенню проблеми автори War on the Rocks розподіляють за такими сегментами.
Для приватних компаній, які виготовляють саме високоточні боєприпаси для артилерії – спростити для них експортні процедури, щоб попит на такі види снарядів був стабільно високим.
Для державних підрядників, які виготовляють "класичні" боєприпаси – не тільки збільшувати затрати на модернізацію виробничого обладнання, але й наперед проводити обрахунки, які збитки може призводити простій обладнання. І взяти під державний контроль не тільки саме виробництво снарядів, але й субпідрядників також, які постачають необхідні витратні матеріали.
Читайте також: Як виглядає виробництво 155-мм снарядів в США для ЗСУ, і чи можна прискорити
