Враховуючи те, що Дональд Трамп підняв питання захоплення США Панамського каналу і не виключив, що для цього буде застосована військова сила, цілком доречно згадати, як майже рівно 35 років тому американські військові вже вторгались у Панаму.
А заяви нового президента США, інавгурація якого запланована на 20 січня, можливо не варто відкидати лише через те, що вони немислимі. І це стосується не лише Панами, а й Гренландії на яку Трамп також кинув оком та навіть Канади. При цьому США вже готували вторгнення до Канади у XX сторіччі й слова про 51 штат можуть бути не жартом.
Читайте також: Скільки дивізій, солдат і техніки може мати 8-а загальновійськова армія РФ, по КП якої вдарили ЗСУ
І на тлі реального досвіду 1989 року, вірогідність "рецидиву" дійсно не нульова. Хоча35 років тому американському вторгненню передувало поступове напруження з середини 1980-х років. Спочатку воно було пов'язане із наркоторгівлею на державному рівні під прикриттям місцевого диктатора Мануеля Нор'єги, а потім й дрейфом Панами до радянського блоку, за що на країну поступово накладались все жорсткіші та жорсткіші санації.
Саме загроза втратити Панамський канал стала головною причиною активних дій. Бо для США він є ключовим стратегічним коридором, будівництво якого велось під егідою міноборони і з 1903 року вся територія каналу була передана до США.
Але зворотний відлік до вторгнення США до Панами запустився у травні 1989 року, коли перемога опозиційної партії Гільєрмо Ендара на парламентських виборах була скасована. У жовтні була невдала спроба повалити режим Нор'єги, після чого, 15 грудня парламент Панами прийняв резолюцію щодо стану війни із США, а на наступний день панамські військові на блокпосту зупинили та вбили двох офіцерів ВМС США. 16 грудня тодішній американський президент Джордж Буш-старший наказав атакувати у Панаму.
Операція, яка отримана назву Just Cause (Вірна справа), розпочалась через чотири дні, 20 грудня. Тобто американські військові просто чекали "зеленого світла" з Білого дому. Бо насправді практичні тренування залучених до операції підрозділів тривали з червня й ця війна мала стати першою війною нового покоління з надвисокою мобільністю та нав'язуванням темпу бойових дій, а також всеохоплюючою повітряною гегемонією.
Загалом у вторгненні брало участь близько 27,7 тисяч військових. Сама операція стала наймасштабнішим повітряним десантом з часів Другої світової і одночасно у небі перебувало до 180 літаків та до 170 вертольотів, що потребувало надвисокої координації.
Більше того, саме під час вторгнення у Панаму США вперше у бою застосували ударні вертольоти AH-64 Apache, стелс-літаки F-117 та навіть автівки HMMWV, а також окуляри нічного бачення ANV1S-6S.
Щодо сил Панами, то мова йшла про близько 12 тисяч регулярних військ фактично без важкого озброєння. Бо на все панамське військо було 30 БТРів та близько 50 гармат та мінометів. А до живої сили формально можливо додати до 9 тисяч "ополчення" та 11 тисяч поліцейських.
Фактично вся операція із вторгнення зайняла близько доби та почалась 01:00 за місцевим часом 20 грудня 1989 року з паралізації радіозв'язку та мовлення літами РЕБ EF-111A, авіаударами по стратегічним об'єктам країни, а також операцій спецпризначенців, на кшталт, знищення особистого літака Мануеля Нор'єги.
Загалом на першому етапі одночасно діяли п'ять груп, які загалом складались з п'яти батальйонів, двох рот, двох груп спецпризначенців та одного танкового взводу. І це враховуючи те, що мова йшла про вторгнення у країну площею 75 тисяч км² та населенням близько 2,5 млн. Але ці дійсно обмежені сили діяли за підтримки авіації, включно зі штурмовиками A-7 та літаючими батареями AC-130H Spectre:
- Atlantic у складі легкого піхотного та десантного батальйонів, які мали взяти під контроль місто Колон на атлантичному узбережжі та ряд гідротехнічних об'єктів Панамского каналу
- Semper Fidelis з двох посилених рот морської піхоти брали під контроль міст Puente de las Américas та авіабазу Ховард
- Pacific з одного батальйону рейнджерів та однієї групи спецпризначенців захоплювали аеропорт Токумен та забезпечували посадку літаків з підрозділами 82-ої повітряно-десантної дивізії
- Red аналогічного складу, яка захоплювала аеродром Ріо-Ато та блокувала місцевий гарнізон панамської армії
- Bayonet у складі одного піхотного батальйону та взводу танків M551 Sheridan морської піхоти мала захопити генштаб панамської армії у столиці Панами на Тихоокеанському узбережжі
Завдяки взяттю контролю над ключовими об'єктами за першу добу було здійснено 164 рейси військово-транспортних літаків (15 - С-5 Galaxy, 103 С-141 Starlifter, 19 С-130 Hercules), які здійснювали десантування повітряним та наземним способом. А за перші дві доби літаками було перекинуто 10,6 тисячі військових.
Сама війна проти регулярних сил фактично завершилась під ранок 20 грудня. Але зі світанком розпочалась партизанська війна, яку вели так звані "батальйони гідності" та місцеве населення. Численні напади змусили Пентагон додатково перекинути до країни з 22 по 24 грудня ще 2,4 тисячі військових.
Для розуміння масштабів опору у ночі 22 грудня американський штаб об'єднаного командування атакували близько 1000 ополченців з легким стрілецьким озброєнням. Їх вдалось розсіяти лише вогнем артилерії та AC-130H Spectre.
У наступні два дні американські військові зробили ряд операцій з вертолітними десантами з метою оточення, блокування та, у випадку відмови здатися, знищенню загонів противника. Ця тактика одразу дала позитивні результати та звела нанівець активність спротиву.
23 грудня американцям стало відомо, що диктатор Мануель Нор'єга сховався у посольстві Ватикану, яке було одразу блоковано. Але Нор'єга відмовився виходити з нього, тому американські військові розставили навколо будівлі динаміки з яких цілодобово грав важкий рок на повну гучність. 3 січня диктатор здався й згодом за рішенням американського суду отримав 40-річне ув'язнення за наркоторгівлю, рекет та відмивання грошей.
До 14 січня американські війська були виведені з Панами. А влада у країні перейшла до Гільєрмо Ендара, який був президентом країни до 1994 року. Загалом втрати США склали 23 вбитих та 325 поранених. Втрати Панами у регулярних силах оцінені у 314 вбитими, 1908 були взяті у полон. Щодо жертв серед місцевого населення, то США оцінили їх у 202 особи, в ООН назвали цифру близько 500, а максимальна оцінка від правозахисних організацій - до 3000.
Варто зазначити, що з цього часу збройні сили Панами не те щоб отримали більшу обороноздатність. Більше того, Панама зараз взагалі немає регулярних збройних сил, вони були розпущені у 1990 році й з 1994 році їх існування заборонено конституцією. Тобто за безпеку країни відповідає лише жандармерія та громадська поліція, загалом близько 27 тисяч осіб, деякі з яких на частковій зайнятості.
Читайте також: США в Гренландії хотіли розмістити 600 ракет Iceman, не кажучи про стратегічну базу "Туле"
