Те що Україна веде розробку зенітного ракетного комплексу великої дальності з можливістю знищення цілей, що знаходяться за 100 км, було офіційно оголошено ще у рік тому. Але тепер стало відомо, що мова йде про систему протиповітряної оборони стратегічного рівня, до розробки якої країнам ЄС запропоновано долучитись.
Саме таку класифікацію використав міністр закордонних справ України Андрій Сибіга під час свого виступу на Раді міністрів ЄС, сьогодні, 14 квітня. І з боку Defense Express зазначимо, що системи протиповітряної оборони стратегічного рівня це термін, під яким, наприклад, американський Raytheon позначає такі системи, як SM-6 із дальністю знищення цілей до 370 км, а також SM-3, які призначені для екзоатмосфреного перехоплення балістичних ракет.
Читайте також: Індонезія, яка відмовилась виплатити Кореї 1,4 млрд доларів за KF-21, зацікавилась турецьким винищувачем KAAN
Тобто потенційно, мова може йти про розробку ЗРК, що буде вдвічі потужнішим за Patriot, якщо відштовхуватись від можливостей SM-6. Хоча до таких систем також часом можуть віднести й Patriot, але й такий рівень означає розробку далекобійної системи, яка перевищує SAMP/T за дальністю. До того ж, декілька днів тому міністр з питань стратегічних галузей промисловості Герман Сметанін підтвердив, що український ОПК наразі працює над власним аналогом Patriot. Тому у цій ситуації можливо краще виходити з найменшого.
На якій стадії знаходиться українська розробка звісно невідомо. Але розмови про неї вже не перший рік, а з 2022 року їй об'єктивно міг бути наданий найвищій пріоритет. Тому її поява в арсеналі ЗСУ може стати відомою лише по факту, як, наприклад, з "Довгим Нептуном".
Водночас для європейських країн заклик інвестувати у розробку одразу можливо окреслити з точку зору реальних інтересів оборонної промисловості європейських країн, бо не варто забувати, що оборонний бізнес, це в першу чергу - бізнес. Зокрема, навряд цей заклик України може бути дієво опрацьований Францією та Італією, які зараз намагаються доробити нову версію свого SAMP/T NG. І слід враховувати, що виробництвом ракет Aster до цього комплексу займається MBDA, якою володіє Airbus, BAE Systems та Leonardo.
Навряд варто очікувати величезну зацікавленість від країн, які вже придивились або дрейфують до ізраїльських систем. Наприклад, Німеччина вже замовила Arrow 3, а спільні німецько-ізраїльські оборонні проєкти лише множаться, чому прикладом є спроба воскресити навіть ще один аналог APKWS. Навряд варто й звертатись до країн, які масштабно вклались в американський Patriot, як Польща, що хоче витратити 15 млрд доларів на додаткові ЗРК.
Натомість партнерів можливо та, напевно, треба шукати у країнах Європи, які мають не лише гроші, але й власні напрацювання у сфері ППО. Наприклад, можливо припустити, що шведському Saab, який має власні сучасні РЛС включно з Giraffe 4A, але лише ПЗРК RBS-70, певні пропозиції стануть цікаві. Навіть враховуючи те, що Швеція закупила чотири батареї Patriot обмеженого складу (по 3 пускових) та лише 200 ракет за 1,3 млрд доларів.
Можливо й норвезькому Kongsberg, очільник якого повідомив про намір інтегрувати до ЗРК NASAMS українські ракети, також може бути цікавим перехід від ЗРК малої та середньої дальності на новий рівень та можливості. Особливо враховуючи те, що у самої Норвегії немає систем великої дальності не говорячи про стратегічний рівень. А от спільний кордон з РФ є.
Читайте також: Іспанці пишуть, що в них вироблятимуть українські машини "Джура" та "Козак" від НВП "Практика"
