xcounter
#

У питанні реальної оцінки БМП-3 крапку поставили у США ще 15 років тому й завдяки Україні

БМП-3
БМП-3
19089

Питання реальної оцінки бронювання БМП-3 неодноразово викликали запеклі дискусії, але насправді крапку у цьому у США поставили ще у 90-х, а потім й у 2000-х роках

Після того, як у США був помічений російський Т-90 на полігоні Юма в Аризоні (Yuma Proving Ground), який є найбільшим випробувальним полігоном американської армії, увага до російської техніки у США прикута доволі сильна.

Й коли на фото візиту делегації конгресменів США на полігон була помічена БМП-3 одразу з'явилось припущення, що зараз американська армія її детально розбере до гвинтика, обстріляє та взагалі максимально оцініть з усіх сторін.

Читайте також: Чи справді у рашистів біля Сирії зараз тільки один фрегат на 16 "Калібрів", і чи забрали інші кораблі та ракети для нових обстрілів України

Але справа в тому, що з величезною долею вірогідності, на фото не БМП-3, яка була взята у якості трофея ЗСУ й передана до США. А це машина ще радянського виробництва, про що вказує старий інфрачервоний прожектор над 100-мм гарматою замість системи "Содема" з іншим інфрачервоним лазерним прожектором.

БМП-3
Стара та нова версія БМП-3 з додатковим комплектом бронювання

І саме БМП-3 у старій версії у США для їх оцінки продала Україна орієнтовно у 2008-2009 роках у кількості двох одиниць. Тому на фото, скоріш за все, саме одна з цих машин. Як мінімум навряд Пентагону могла знадобитися вже вивчена БМП-3, а не її оновлена версія, які також неодноразово у справному стані захоплювались ЗСУ, як мінімум й абсолютно публічно - ще рік тому. Хоча це не виключає те, що нові версії машини звісно були направлені до союзників для їх вивчення.

Тому насправді оцінка у США БМП-3 з усією можливою уважністю була проведена значно раніше ніж зараз. Й більше того, попри всі крики росіян про "анлоговнєтность" цієї машини, взагалі не викликала жодної реакції.

Зокрема рашисти дуже полюбляють в описі БМП-3 зазначати, що її лобова броня тримає 30-мм. Водночас сама концептуальна схема бронювання машини з алюмінієвим корпусом добре відома:

Бронювання БМП-3
1 - верхня лобова деталь (18 мм АБТ-102); 2 - виличний лист (60 мм АБТ-102); 3 - лобова проекція башти (16 мм БТ-70ІІІ + 70 мм повітряний зазор + 50 мм АБТ-102); 4 - дах башти (18 мм АБТ-102); 5 кормова частина башти (43 мм АБТ-102); 6 - дах (15 мм АБТ-102); 7 - корма (13 мм АБТ-102); 8 - днище (10 мм АМГ-6); 9 - борт (43 мм АБТ-102) 10 - лист ніші (15 мм АБТ-102): 11 - нижній борт (43 мм АБТ-102); 12 – нижня лобова деталь (10 мм БТ-70Ш + 70 мм повітряний зазор + 60 мм АБТ-102); 13 – середня лобова деталь (10 мм БТ-70Ш + 70 мм повітряний зазор + 12 мм БТ-70Ш + 60 мм АБТ-102) - джерело БТВТ.

Але за постійно тиражованою тезою щодо захисту від 30-мм у лобовій проекції насправді криється зовсім інше формулювання "паспортних" характеристик: "лобові деталі корпусу та башти в межах традиційних кутів безпечного маневрування - від каліберного бронебійного снаряда 30-мм гармати з дальності 300 м".

Тобто мова йде про каліберні 30-мм боєприпаси, а це, в першу чергу 3УБР6 з бронепробиттям у 20 мм під кутом 60 градусів від нормалі на дистанції 700 метрів.

3УБР6
3УБР6

Й у кращому випадку БМП-3, за рахунок рознесеного бронювання, де у ролі переднього екрану на нижній лобовій деталі застосовано водовідбивний щиток, мова йде про захист від таких боєприпасів. Й бронювання проти застарілого 3УБР6, попри те, що у СРСР вже існували розробки підкаліберних бронебійних 30-мм снарядів доволі дивне концептуальне рішення. Особливо, коли у США основним бронебійним боєприпасом бойових машин піхоти за часи створення БМП-3 були саме підкаліберні 25-мм M791 APDS-T.

Але насправді пояснюється доволі просто за ТТЗ 80-х - БМП-3 мала були машиною, яка не просто плаває, а повинна була пристосована до десантування з літаків. Тобто вона мала бути єдиною для сухопутних військ, повітряно-десантних та морської піхоти. Й зрозуміло, що поєднати часом діаметральні протилежні вимоги - просто неможливо.

Знищена БМП-3

Й після появи БМП-3 у США не виникло жодної паніки, не було прийнято рішення щодо підвищення калібрів, а вже у 90-х, з огляду на перспективні, а не наявні радянські БМП, введено новий 25-мм БОПС M919 APFSDS-T. А він вже гарантує знищення об'єктивно всіх перспективних машин такого класу на всіх реальних дистанціях бою. Й за неофіційними оцінками, має пробиття у 100 мм на дальності 2,1 км.

Зрештою, якби у СРСР дійсно створили БМП з бронею проти 30-мм снарядів й вклались у масу машини у 18,7 тонни, коли західні машини з відповідним класом захисту чомусь мають вагу понад 30 тонн, то й реакція декілька десятиріч тому була б кардинально іншою. Бо це означало повний провал тодішніх розробок.

Наприклад німецький Marder 1A3, для якого задекларований захист від 30-мм автоматичних гармат радянського зразка у лобовій проекції, вага становить 33,5 т. M2A2 Bradley з аналогічним захистом - 30,5 тонн.

Marder 1A3
Marder 1A3 - німці одразу не стали експериментувати й зробили БМП зі стальної броні (фото: Bundeswehr)

При цьому американський Bradley також має корпус з алюмінієвих сплавів, які використані у БМП-3, й причиною їх використання була саме спроба зробити бойові машини амфібійними. Але в М2 Bradley перших версій захист був лише від 14,5-мм бронебійних снарядів й маса машини становила 22,7 тонни, що й дозволяло долати водні перешкоди уплав, хоча вже цілком умовно.

М2 Bradley амфібійність
Перші М2 Bradley могли плавати, або скоріше не тонути за рахунок додаткових засобів

Й лише додача нового пакету бронювання у Bradley, що разом з іншими оновленнями підняли вагу на 8 тонн, дозволила говорити про протиснарядний захист. Тобто якби виявилось, що можливо створити БМП із захистом від 30-мм снарядів з вагою до 20 тонн, а це на цілих 30% менше ніж це вийшло з використанням сучасних західних технологій, то тоді б у США дійсно була б просто паніка.

Читайте також: Скільки коштує високоточний APKWS і на скільки адекватний цінник у порівнянні з іншим озброєнням