xcounter
#

Скільки часу та грошей знадобиться, щоб самостійно розробити ударний гвинтокрил на заміну Мі-24

20641
Індійські ударні гвинтокрили LCH Prachand, ілюстративне фото з відкритих джерел
Індійські ударні гвинтокрили LCH Prachand, ілюстративне фото з відкритих джерел

І якого рівня потужності має бути держава, щоб було достатньо часу та грошей для робіт по власній ударній машині

Військово-повітряні сили Індії в понеділок 3 жовтня 2022 року отримали від аерокосмічної корпорації HAL перші 4 серійні ударні гвинтокрили типу LCH Prachand, які увійшли до складу 143-ої вертолітної ескадрильї.

Серійне виробництво цих машин стартувало у березні 2022 року. Зараз індійська промисловість виготовляє першу партію в 15 вертольотів LCH Prachand, яка коштує 39 мільярдів індійських рупій, або ж еквівалент 478 мільйонів доларів за поточним курсом. Про це пише польський портал Defence24.

Читайте також: Як Польща йшла до "пересадки" із Мі-24 на Apache, і чи зможе Україна повторити такий шлях
Індійські ударні гвинтокрили LCH Prachand, ілюстративне фото з відкритих джерел

На даний момент уряд Індії планує, що всього HAL виготовить 160 гвинтокрилів LCH Prachand, із яких 65 машиндля військово-повітряних сил та 95 машин для армійської авіації. Плановий темп серійного виробництва – 30 гвинтокрилів на рік з тим, щоб впоратись із поставкою всіх 160 ударних вертольотів за 8 років.

Індія пишається, що Prachand – перший ударний гвинтокрил власної розробки та виробництва. І що ця бойова машина здатна діяти як і в умовах високогір’я, так і в умовах пустельного клімату. Заявлене бойове навантаження – 1,7 тонн. Номенклатура озброєння – 20-мм автоматична гармата, некеровані реактивні снаряди калібру 70 мм, протитанкові керовані ракети та ракети "повітря-повітря" малої дальності.

Максимальна злітна маса – 5,5 тонн, крейсерська швидкість польоту – 260 км/год, дальність польоту – до 550 км.

Індійські ударні гвинтокрили LCH Prachand, ілюстративне фото з відкритих джерел

Нюанс в тому, що для реалізації програми ударного гвинтокрила LCH Prachand Індії знадобилось більше 20 років. За підсумками Каргільської війни 1999 року індійські військові вирішили, що гвинтокрили Мі-24 та Мі-17 радянського та російського виробництва не задовольняють їх вимоги щодо ведення бойових дій у гірській місцевості, і що їм потрібна інша машина. Безпосередні роботи за програмою LCH Prachand стартували лише в 2006 році.

Перший прототип піднявся у повітря в 2010 році. Але весь цикл випробувань із усіма подальшими доробками зайняв майже 10 років. Зокрема, лише в 2016 році індійські конструктори таки зуміли "приручити" свій LCH Prachand для польотів у гірській місцевості. А перший повністю комплектний "дослідний" екземпляр цього вертольота ВПС Індії отримали лише наприкінці 2021 року.

Індійські ударні гвинтокрили LCH Prachand, ілюстративне фото з відкритих джерел

Але мабуть найцікавіше у цій історії – Індія не поспішає розкривати, якою була реальна сума затрат на розробку та початок виробництва гвинтокрила LCH Prachand. Ймовірно, це вказує на те, що сума витрат виявилась надмірною навіть для самої Індії, що не шкодує грошей на розвиток вітчизняного ОПК, і яка в 2020 році мала оборонний бюджет близько 60 мільярдів доларів.

За даними The Miitary Balance 2021 рік, в строю ВПС Індії досі служать 17 гвинтокрилів типу Ми-25/Ми-35, майже 200 вертольотів типу Мі-17 різних модифікацій. І також – 22 ударні гелікоптери типу AH-64E Apache Guardian.

Ми-35 ВПС Індії, фото з відкритих джерел
Читайте також: Чи можливо перетворити навчально-бойовий FA-50 на повноцінний винищувач та навіщо він Польщі