Повітряні сили Пакистану у ході масштабного повітряного бою, в якому загалом брало участь близько 125 літаків, записали на свій рахунок до п'яти індійських винищувачів. Але більшість західних джерел вважають, що мова йде про два збитих, хоча наразі підтверджено збиття лише одного Rafale.
При цьому нібито за всі збиті індійські літаки відповідають пілоти винищувачів J-10 китайського виробництва, які, вочевидь, були озброєнні далекобійними ракетами PL-15. Ці винищувачі Пакистан у доволі обмеженій кількості замовив у Китаю у 2021 році, а вперше використав у бою для удару по наземних цілях у січні 2024 року під час обміну ударами з Іраном по прикордонних районах.
Читайте також: Проти мін, дронів та куль: бойовий досвід застосування бронемашин GYURZA від "УКР АРМО ТЕХ"
Але зараз мова йде про дебют у повноцінних повітряних боях, при цьому, скоріш за все, дійсно з феноменальним успіхом.
Російсько-ізраїльське коріння J-10
Створення J-10 у Китаї офіційно розпочалось у 1986 році з присвоєнням кодової назви "Проєкт №10" та задачею створити новий легкий винищувач із перспективою замінити J-6 (МиГ-19), J-7 (МиГ-21) та Q-5 (глибока переробка J-6 в ударний літак-штурмовик).
Але задача створити винищувач власними силами виявилась непідйомною для китайського ОПК й почався пошук "консультантів". І, за більшістю джерел, одним з них у 1988 році став Ізраїль, який тоді скасував на стадії льотних випробувань власний винищувач Lavi від Israel Aircraft Industries.
Водночас передача технічної документації та інша "консультаційна" участь Ізраїлю у створенні J-10 досі не підтверджена. Але 90-ті роки стали часом дуже тісної оборонної співпраці Тель-Авіву та Пекіну, свідченням чого є робота над китайським літаком ДРЛВ Shaanxi KJ-2000.
Зазначимо, що Lavi виступав у класі сучасних легких винищувачів, з оглядом на F-16. Але використовував дуже популярну тоді аеродинамічну схему "качка", як на Rafale, Eurofighter чи Gripen. І мова навряд йшла про повне копіювання, на відміну від передачі ключових технічних рішень.
Але як і ізраїльтяни не розробили власний двигун (використали версію F100 від F-16), так і китайці пішли шукати іноземний варіант до РФ й встановили АЛ-31Ф від Су-27. З ним літак і піднявся вперше в небо 23 березня 1998 року.
За російськими джерелами, РФ також на перших етапах постачала основну авіоніку до літака, включно з бортовим радіолокаційним комплексом "Жемчуг" - модернізований "Жук" від Су-27. Це також можливо пояснити дуже жорсткою позицію США щодо ізраїльського співробітництва з Китаєм, яке було мінімізовано або дійсно припинено.
Китаїзація: J-10B та J-10C
Винищувач, який отримав індекс J-10A, був введений в експлуатацію у 2006 році. Але вже тоді йшла активна робота над його модернізацією та заміною російських компонентів на китайські по всім ключовим напрямам.
Проміжним варіантом став J-10B, перші кадри з яким з'явились у 2009 році. В ньому вже була замінена РЛС на нову вже китайського виробництва та додана електрооптична система пошуку цілі.
Змінена геометрія носового обтічника та повністю перероблений повітрозабірник для кращої малопомітності, додана система дозапаравки у повітрі. Попри намір замінити російські двигуни на власні WS-10, на цьому етапі це реалізувати не вдалось.
А от завершення використання російських комплектуючих відбулось на рівні J-10C, який встав у стрій у 2018 році. Ця версія отримала доведений до відповідного рівня надійності двигун WS-10B. Також радар був замінений на новітній, з АФАР зі значно ширшими можливостями, а також глобально оновлені вся бортова електроніка.
До літака був інтегрований весь набір китайського авіаційного тактичного озброєння, включно із далекобійною ракетою "повітря-повітря" PL-15, а також високоточного озброєння для ударів по наземних цілях.
Пакистанські J-10CE
Саме у такому, вже повністю китайському вигляді, цей літак й пішов на експорт до Пакистану, який цікавився ним ще з середини 2000-х років. Наприкінці 2021 року Ісламабад оголосив про закупівлю 25 машину в експортній версії J-10CE без оголошення ціни. Постачання літаків було дуже швидким, вже у березні 2022 року перша партія з 6 винищувачів прибула до Пакистану.
І загалом J-10C є доволі зрілим представником 4+ покоління, що пройшов дуже значний шлях. І є чудовою ілюстрацією розвитку китайської авіаційної промисловості, яка опанувала нові можливості через залучення "консультантів" та готових рішень, до копіювання, адаптації та інтеграції вже власних розробок.
В результаті J-10C це легкий винищувач із максимальною злітною вагою у 19,2 тонни та розмахом крила у 9,8 метра. Він має один двигун WS-10B з тягою у 144 кН на форсажі. Бойовий радіус літака визначений у 550 км.
Головним озброєнням є ракети "повітря-повітря" ближнього бою PL-10 дальністю до 20 км, PL-15 з дальністю, за китайськими джерелами, понад 200 км. Для ураження наземних цілей інтегровані високоточні бомби з лазерним наведенням, далекобійні плануючі бомби, а також протирадіолокаційні та протикорабельні ракети.
Читайте також: Зробити 100-кг крилату ракету на 640 км та запускати з літака по РФ звучить цікаво, але чи варто
