Генерал-майор у відставці, колишній начальник Центрального бронетанкового управління ЗСУ Юрій Мельник спеціально для Defense Express розповів про бронетанкову компоненту українського війська.
Розлоге та детальне інтерв'ю охопило танки, БМП та БТРи, тому через її обсяг розбита на дві частини. В першій - мова піде про Т-64БМ2 та модернізації Т-64 взагалі, "Оплот", проекти "Краб" та "Бастіон" не тільки з точки зору бойових можливостей, а й спроможностей українського оборонно-промислового комплексу.
Читайте також: Морпіхи ВМСУ тренуються громити десант РФ за допомогою танків Т-80
Танк, який нам потрібен - це "Оплот". На сьогодні це сучасна потужна машина. "Оплот" краще за останні модернізації Т-64, включно з Т-64БМ2 з двигуном 6ТД, за всіма параметрами. Це машина зовсім іншого рівня, хоча необхідний момент старту його виробництва вже пройшов.
На все повинен бути свій час і цей час повинен бути обмежений. Якщо, наприклад, 5-6 років тому ми сказали б собі "нам потрібен "Оплот", то він повинен бути готовим. І повинно було йти переозброєння на нього, а паралельно - розроблятися його модернізація.
Коли ми говоримо про шифр "Бастіон", імпортозаміщення "Оплоту", то його розробку необхідно пришвидшувати. Якщо всі компоненти ми не можемо виготовляти в Україні, то необхідно закуповувати у партнерів. Але ця машина повинна з’явитись. А потім вже думати про його модернізацію або нову машину.
Це потрібно для того, щоб зберегти потенціал нашого оборонно-промислового комплексу. Він має отримати фінансування, щоб дати результат, а не згадувати про проекти ХКБМ, які були ще десятиріччя тому - "Нота", "Бунтар", "Молот" з виносним озброєнням.
Якщо проект "Бастіон" не буде завершений, то років вже через п’ять ми будемо вимушені оголосити тендер на закупівлю іноземного танка.
І тоді в Україну приїдуть німці, американці, французи, турки, корейці… покажуть свої зразки, ми оберемо один з них, а гроші підуть до них. Така загроза є. Тому і треба якомога швидше отримувати свою машину, виробляти її і вкладати гроші у нову вітчизняну розробку.
Можливо взагалі необхідно було йти іншим шляхом. На мою думку, існував варіант з перетворенням Т-80УД, яких в нас є обмежена кількість, на Т-84, який, по суті мало чим відрізняється від "Оплоту".
Цей варіант дав би можливість підготувати підприємства до виробництва "Оплотів". Підприємства змогли б пройти цей шлях, бо у Т-84 у порівнянні з Т-80УД нова башта та її комплектація, трансмісійне відділення, реверсні коробки, захист, включно, нарешті змогли б інтегрувати активний захист. І тоді ми б могли отримати і Т-84 і підготовлене виробництво для "Оплотів".
Бо під час доведення Т-80УД до виду Т-84 вдалось відпрацювати всі тонкі місця, з кооперацією підприємств, комплектацією, посиленням виробничих можливостей, в тому числі і коштом державного бюджету.
Але, на жаль, цей варіант ми не змогли реалізувати через фінансові причини. Окрім того, були питання із "Заводом ім. Малишева", який мав забезпечити виробництво нової сварно-катаної башти. Підприємство хотіло отримати одразу всі кошти на три роки вперед та не погоджувалось на поетапне фінансування. Тобто ми виходили за можливості бюджету та ще і під держгарантіями.
Але цей процес вдалось реалізувати під час роботи над Т-64БМ2. Ми фактично підготували виробництво "Краба".
І щодо будь-якої модернізації Т-64 та "Бастіона", то ми повинні виходити із економічної складової. Чи можемо ми зараз, наприклад, закупити новий танк у кількості 200 одиниць для двох танкових бригад у п’ятирічний термін? Ні не можемо. [ред. вартість "Оплота" зараз становить близько 5 млн доларів, а 200 машин за п’ять років - це темп виробництва один танк за 9 днів та один млрд доларів].
Тобто необхідно, щоб процес модернізації існуючих машин і виробництва нового танка йшов паралельно. І це важливо з точки зору формування резерву бойових машин. З точку зору підвищення бойових спроможностей підрозділу.
На тому ж Т-64БМ2 ми прибрали всі слабкі місця Т-64, в першу чергу - двигун. 5ТДФ вже ніхто не виробляє, тому перейшли на 6ТД, який більш потужний і дає кращі маневрові характеристики й залишили той високий захист, який був відпрацьований на "Булаті".
На ньому вже тепловізійний приціл для ефективних дій у ночі. Саме на ньому - цифрова радіостанція Harris прив’язана до навігаційної системи від "Орізон-Навігації" і командир танку отримує шифрованим каналом розташування своїх та ворожих підрозділів.
Єдине що залишилось невирішеним на Т-64БМ2 - незалежний енергоагрегат. І, враховуючи те, що робота над "Крабом" продовжується, можливо він буде встановлений на ньому. І взагалі, дослідна експлуатація Т-64БМ2 у складі роти дасть додатковий досвід, який буде втілено у "Крабі".
І з самого початку так і планувалось, щоб довести всі Т-64: Б, Б1, БВ, так звані, хоча це невірно, "зразка 2017 року", які насправді є просто інтеграцією всіх новинок у Т-64БВ. [ред. Т-64БВ зразка 2017 року - умовна назва для суспільства, яку було введено "Укроборонпромом"], до виду Т-64БМ2. Який вже мав перетворитися на "Краб", як єдину уніфіковану платформу - завершальну модернізацію Т-64 взагалі.
Не треба забувати, що оборонні підприємства відіграють функцію виконавців мобілізаційних нарядів. Якщо зараз не розміщувати на них замовлення, не фінансувати, то хто у випадку повномасштабної агресії буде ремонтувати техніку, якщо заводчани поїхали кудись у Польщу "на полуницю"?
Тому необхідно підтримувати заводи, давати замовлення на ту техніку, яка необхідна для Збройних Сил України, бо це підняття бойового потенціалу підрозділів. Кажуть, "ой щось не те зробили...". Якщо є фінансування - все буде зроблено, і проекти з Т-64БМ2, БМП-1ТС показали, що так воно і є. Зараз завдання виконано перші партії у складі рот, а не взводів чи окремих одиниць, вже у військах і йде процес прийняття їх на озброєння.
Читайте також: РФ оголосила дату пусків балістичних та крилатих ракет у рамках навчань поблизу України
