Об’єкт 477А "Боксер-Молот" або ж просто "Молот" не був повністю новим танком, його компонування та низка інших рішень були запозичені в Об’єкта 477. У 1989-1993 роках було випущено як мінімум 10 прототипів і дослідних зразків "Молота", три з яких – в остаточному варіанті. До сьогодні в Україні збереглося як мінімум шість прототипів, один-два з яких в остаточній версії.
Основою відмінністю Об’єкта 477 стало застосування на ньому нової 152-мм гармати ЛП-83 і нової системи заряджання з можливістю роздільного заряджання і використання боєприпасів сумарною довжиною до 1800 мм.
Читайте також: Снаряди для українського секретного танка "Нота" намагались знищити: кому це було потрібно
На "Молоті" повністю замінили автомат заряджання – між командиром і навідником встановили барабан на 10 снарядів, заряджання гармати з використанням нового автомата тривало всього 4 секунди. Основний боєкомплект розташували у двох автоматизованих сховищах, зліва і справа від механіка-водія, місце якого перенесли на середину корпусу.
Додатково снаряди зберігалися на стелажах у бойовому відділенні. Сумарно боєкомплект становив 34 постріли. Перевагою цієї схеми була можливість (після досягнення співвісності сховищ) одночасного й швидкого поповнення боєкомплекту в барабані підбаштового автомата заряджання. Недоліком вважалося відсутність ізоляції боєкомплекту від екіпажа.
Бронювання машини теж зазнало змін. Товщину захисту бронемодуля в лобовій частині збільшили до 1300 мм, але дещо зменшили товщину захисту бортів – до 150 мм, а для забезпечення достатнього захисту збільшили товщину балістичних фартухів до 130 мм. Для "Молота" розробили нову реактивну броню, яка спочатку мала б базуватися на системі "Контакт-5".
Для збереження заданих параметрів по масі близько 55-57 тонн у конструкціях танка вирішили використовувати компоненти з титану. З використанням титану були виготовлені окремі модулі, елементи корпуса, вхідні люки, модульне бронювання башти та її цитадель.
Ще більше удосконалень, якщо порівнювати з "Боксером", отримала система управління вогнем. Планувалося доповнити її системою розпізнавання "свій-чужий", системою інерційної навігації й ГЛОНАСС, здатністю дистанційного управління машиною в конкретних ситуаціях, розвинену апаратуру автосупроводження й автоматичного обміну даними про виявлені цілі із зазначенням порядку їх знищення в масштабах танкового взводу чи роти. Командирів рот пропонували оснащувати засобами для цілевказування для своєї артилерії та авіації.
Планувалося об’єднати систему обміну даними з авіаційними, включаючи гелікоптери Ка-50 і літаки Су-25. Крім того, на танк хотіли встановити РЛС для виявлення і цілевказування за важких атмосферних умов, однак перші ж випробування завершилися невдало. Загалом СУВ у "скороченій" версій, встановлена на машинах першої серії Об’єкта 477А, працювала справно, хоча до самого розвалу СРСР роботи зі створення панорамного прицільного пристрою з тепловізором, лазерним дальноміром і автотракером для командира танка так і не закінчили.
Але тоді ж існувала спрощена, тимчасова версія цього приладу, без лазерного далекоміра, автотракера і тепловізора. Також не було створено канал наведення для протитанкових керованих ракет, які вистрілювалися через ствол гармати. У якийсь момент від цього навіть хотіли відмовитися через те, що кумулятивна головка 152-мм калібру не гарантує пробиття лобової броні танка М1 Abrams.
Щодо двигуна, то тут розробники розглядали варіанти встановлення дизельного 6ТД-2, який знаходився у стадії розробки або ж газотурбінного двигуна ГТД-1250. Необхідна потужність силового агрегата оцінювалася у 1500-1650 к. с., хоча на більшість прототипів встановили дослідні зразки дизельних двигунів 6ТД з форсованою потужністю до 1200 к.с.
Танк мав би отримати автоматичну семиступеневу трансмісію, об’єднану з двигуном у вигляді power-pack, але до розвалу СРСР роботи у цьому напрямку так і не розпочалися. Мобільність машини навіть у версії з 1200-сильним дизельним двигуном оцінювалася як дуже висока.
Прототипи Об’єкта 477А на початку 90-х років успішно пройшли випробування. Було прийнято рішення виготовити 50 передсерійних танків, але після розвалу СРСР майбутнє проєкту залишилося під питанням.
Подальші роботи продовжили в рамках СНД з майже відсутнім фінансуванням робіт. Харківські конструктори сподівалися на створення на базі Об’єкта 477 спільного українсько-російського танка. Але визначальним фактором була позиція російської сторони.
Разом з тим, у Москві вирішили продовжити подальшу роботу разом з Україною над об’єктом 477А. Невідомо, що це було насправді: бажання зберегти кооперацію в рамках СНД, мати "запасний" проєкт чи ймовірність того, що в розвитку "Молота" бачили новий танк четвертого покоління для України та Росії.
Модифікований проєкт отримав позначення Об’єкт 477 "Нота". Про цей танк відомо небагато і є всього одне фото не дуже високої якості. "Нота" отримала на озброєння 152-мм гармату 2А83, а також спрощену та пристосовану версію системи управління вогнем.
У 1994-2000 роках було виготовлено три прототипи – ймовірно, перероблені зі зразків Об’єкта 477А. Водночас продовжувалися випробування першого "Молота" – останні стрільби відбулися у 2000 роках. Разом з тим, внаслідок зміни геополітичної ситуації та посилення "Уралвагонзаводу" як впливового центру оборони, пов’язаного з Борисом Єльциним, у 2001 році було прийнято рішення припинити всі спільні з Україною роботи в галузі бронетехніки.
На це також вплинула і поява на УВЗ двох прототипів танка Об’єкт 195 (у 1995-2003 роках). Попри те, що Об’єкт 195 майже в усьому програвав Об’єкту 477А "Нота", він мав дві переваги. Першою була його конструктивна схема, коли весь екіпаж розташовувався у передній частині корпусу, а башта була дистанційно керованою. Це забезпечувало як зниження маси танка, так і зменшувало ризики для екіпажа у випадку пробиття броні – на відміну від "Молота" й "Ноти".
Другою перевагою Об’єкта була офіційна підтримка. Як для російських генералів, так і для промисловості "Нота" була чужим закордонним проєктом, який загрожував власним дослідним розробкам у галузі бронетехніки. Тому, незалежно від переваг Об’єкта 477А1, у Москві прийняли рішення про припинення співробітництва з ХЗТМ (Завод ім. Малишева) і ХКБМ ім. Морозова.
На завершальному етапі у 1988-2001 роках було виготовлено 11 досі секретних прототипів й дослідних зразків харківського танка нового покоління у двох варіантах: Об’єкт 477А "Молот" і Об’єкт 477А1 "Нота".
Ці два танки стали останніми настільки високотехнологічними машинами, створеними в СРСР, а згодом і в СНД. Рекордне товсте бронювання, сучасна конструктивна схема, непогана мобільність та висока вогнева потужність – ці танки були найкращі серед всього того, що вдалося створити іншим бронетанковим КБ.
Посилання на першу частину матеріалу: про Об’єкт 450.
Посилання на другу частину матеріалу: про Об’єкт 490
Посилання на третю частину матеріалу: про Об’єкт 477
Примітка. При підготовці "танкових" матеріалів про радянсько-українські розробки минулого ми провели аналіз та інтегрували інформацію з різних книжок, журналів (закордонних та вітчизняних), використали публікації та матеріали низки профільних авторських та інтернет-ресурсів (https://andrei-bt.livejournal.com, http://armor.kiev.ua, http://paralay.iboards.ru), що відображено у журнальній публікації.
доступна передплатникам
Щоб отримати доступ, необхідно зареєструватись на сайті та обрати варіант передплати.
РЕЄСТРАЦІЯ
