Об’єкт 490 "Бунтар" - між майбутнім та реальністю: українські танки нового покоління (частина 2)

14578
Одне з рішень, розроблене і перевірене на "Бунтарі", через 25 років використали… для захисту лобової частини українського танка БМ "Булат"... Фото: Українська правда
Одне з рішень, розроблене і перевірене на "Бунтарі", через 25 років використали… для захисту лобової частини українського танка БМ "Булат"... Фото: Українська правда

Defense Express продовжує публікацію серії матеріалів про українські танки нового покоління. У першій частині (посилання на неї – трохи нижче) ми розповідали про авангардистський Об’єкт 450, роботи над яким були зупинені у 1974 році через те, що розробникам не вдалося забезпечити нормальні умови функціонування системи наведення зброї. На черзі – не менш цікавий Об’єкт 490 "Бунтар"...

Початок чергової дослідної роботи зі створення танка нового покоління припав на 1977 рік, але формально розвиток концепції "Бунтаря" (так назвали цей проєкт) датується 1980 роком. Під цією назвою ховаються два зовсім різних проєкти – Об’єкт 490 і Об’єкт 490А.

Перший з них, Об’єкт 490, був авангардистським танком з екіпажем усього з… двох осіб, які розташовувалися у башті. Передня частина корпусу мала легке бронювання, за яким знаходився паливний бак, а вже за ним – основне бронювання корпусу. Командир та механік-водій розташовувалися зліва та справа від казенної частини 125-мм гармати 2А66.

Читайте також: Передбачення або Т-74: українські танки нового покоління (частина 1)
Об’єкт 490А Бунтар
Розробники не полишали надії створити двохекіпажний танк...

Снаряди перших пострілів зберігалися в автоматі заряджання у задній частині башти. Основна боєукладка розташовувалася всередині корпусу, у спеціальному ізольованому відділенні між баштою та моторним відсіком.

Для того, щоб полегшити життя екіпажа, машина повинна була мати багато різних сенсорів, зокрема три незалежних панорамних приціли (з них два з ІЧ апаратурою), камери спостереження у передній частині танка (для управління машиною) та дві радіолокаційні системи – одна на щоглі з шістьма антенами, а друга – у передній частині та на боковій стінці башти.




Танк
Етапи розвитку основних танків з 1966 року і по сьогодні

Йшлося також і про можливість напівавтономного руху танка за даними РЛС та обмін інформацією про цілі й загрози з іншими машинами. Система управління вогнем передбачала можливість автоматичного виявлення, класифікації, стеження та позначення виявлених цілей.

Для того часу це було справжнім футуризмом. Навіть сьогодні, у ХХІ сторіччі, невідомо, чи є можливість створення настільки "крутої" машини з екіпажем, який складається всього з двох осіб. У 1980 році це було фантастикою, на що натякали й низка конструкторів ХКБМ ім. Морозова.

У зв’язку з цим у березні 1982 року в КБ прийняли рішення переглянути основні вимоги та створити технічно реальний в тодішніх радянських умовах проєкт. Так з’явився Об’єкт 490А "Бунтар".

У новій розробці вирішили повернутися до екіпажа з трьох осіб, щоправда, в умовах іншої конструктивної схеми. Завдяки комп’ютерному моделюванню та численним випробуванням вже на початку 80-х років виявилося, що найбільшу живучість та значне зниження маси танка забезпечує конструктивна схема, за якою екіпаж розташовується в передній частині корпусу, за ним – дистанційно керована башта, і в кормовій частині – моторне відділення з двигуном.

Об’єкт 490А Бунтар
Поздовжній розріз Об’єкта 490А. Зверніть увагу на багатошарове бронювання корпусу й башти

У деяких розробках, наприклад, ленінградського КБ, під дистанційно керованою баштою розташували боєукладку, в інших КБ (наприклад, у харківському) боєкомплект спробували ізолювати від башти та відділення екіпажа і розташовували його у спеціальному відсіку перед моторним відділенням.

Безекіпажну та дистанційно керовану башту визнали оптимальним варіантом, однак реалізувати таке рішення на той час було технічно нереально. Зрештою, у КБ в Ленінграді та в Нижньому Тагілі відклали розробку проєктів таких танків до створення надійних дистанційно керованих башт.

Але в ХКБМ ім. Морозова обрали інший шлях. Там вирішили створити низькопрофільну екіпажну башту танка. Таким чином конструктори намагалися вирішити питання підвищення обізнаності екіпажа щодо навколишньої обстановки й створення надійної системи управління вогнем з оптичними каналами.

Аналогічне рішення розглядали у ФРН під час вивчення перспектив створення нового танка на заміну Leopard 2 ще у 1978 році (в рамках програми Kpz 90). Такий же варіант вивчали й у Франції під час створення заміни для танка АМХ-30 у 1978-1982 роках.

Об’єкт 490А

З шести варіантів два (ТС2 і ТС3) мали традиційне компонування, ще два були з низькопрофільними екіпажними баштами (AS12 i AS22) і два – з дистанційно керованими баштами й розташуванням екіпажа у передній частині корпусу машини.

Тому для Об’єкта 490А обрали проміжне рішення – варіант з меншою економією на масі машини та трохи гіршою живучістю, але технічно реальний та прогресивний щодо екіпажних башт.

Роботи розпочалися вже у 1982 році, а поміж 1984 і 1985 роками було виготовлено два прототипи танка Об’єкт 490А "Бунтар", які пройшли заводські випробування й були відносно непогано доопрацьовані. Низка запроваджених на цих танках технічних рішень дозволили класифікувати їх як перші повноцінні прототипи танків нового покоління в СРСР.

Примітка. При підготовці "танкових" матеріалів про радянсько-українські розробки минулого ми провели аналіз та інтегрували інформацію з різних книжок, журналів (закордонних та вітчизняних), використали публікації та матеріали низки профільних авторських та інтернет-ресурсів (https://andrei-bt.livejournal.com, http://armor.kiev.ua, http://paralay.iboards.ru), що відображено у журнальній публікації.

Повна версія статті
доступна передплатникам

Щоб отримати доступ, необхідно зареєструватись на сайті та обрати варіант передплати.

РЕЄСТРАЦІЯ
Я вже зареєстрований передплатник. Увійти