Про це зазначає автор матеріалу, присвяченого вйськово-технічному співробітництву України та Туреччини, що оприлюднений на сайті Jamestown Foundation’s.
Зокрема, на думку автора, закупівля Туреччиною в Україні модернізованих ЗРК С-125 "Печора", є " цікавою угодою зі зброєю", зокрема і через те, що "українська програма модернізації збільшила дальність радянської спадщини С-125 у 25 кілометрів проти маневруючих цілей приблизно до 40 кілометрів.
Читайте також: Як Туреччина з допомогою України створює зброю майбутнього
На думку автора, турецькі військові можуть застосувати модернізований українцями С-125 двома способами. По-перше, Туреччина може здійснити передове розгортання цих ЗРК для підтримки своїх експедиційних контингентів. І Лівія може бути найбільш вірогідним напрямком такого розгортання.
Зокрема на підтвердження цього автор наводить приклад з атакою, що була здійснена у липні 2020 року на авіаційну базу Аль-Ватія (Al-Watiya Air Base) в ході якої було виведено з ладу частину розгорнутих тут турецьких засобів ППО. Раніше на цій базі Туреччина розгорнула системи протиповітряної оборони – зенітно-ракетні комплекси MIM-23 Hawk та самохідні зенітні установки ACV-30 Korkut SPAAG наряду з засобами радіоелектронної боротьби.
Як відмічає автор, Туреччина наразі має в своєму арсеналі обмежену кількість зенітно-ракетних систем класу "земля-повітря" середнього радіусу дії, а вітчизняна система Hisar ще на шляху її доведення до повної експлуатаційної спроможності. "Таким чином, модернізовані ЗРК С-125 можуть допомогти турецьким військовим планувальникам заповнити цю діру у протиповітряній обороні військ", - робить висновок автор матеріалу.
По-друге, Туреччина може використовувати модернізовані Україною С-125 як частину майбутньої конфігурації ЗРК С-400, що раніше було закуплено в РФ. Факт проведення в чорноморському місті Сіноп випробування цих систем може говорити про те, що незабаром С-400 можуть бути прийняті на озброєння ЗС Туреччини. Автор не виключив велику ймовірність того, що за допомогою української оборонної технологічної та промислової бази Анкара захоче мати можливість використовувати С-125 та С-400, що побудовані з опорою на радянсько-російську філософію проектування, спільно в багатошаровій архітектурі системи ППО.
Автор також звертає увагу, що зростаючі оборонні зв'язки між Києвом та Анкарою висвітлюють деякі помітні геополітичні реалії. На його думку, наразі "Туреччина виконує унікальний стратегічно-військовий порядок денний, який уникає простої класифікації". А саме, турецька адміністрація підписала з Україною всебічну угоду про оборонне співробітництво, одночасно здійснивши випробувальний запуск систем ЗРК С-400, які вона раніше придбала у Росі. Таким чином, Туреччина є єдиним членом НАТО, що закупив у РФ систему стратегічних озброєнь, хоча ця країна водночас розвинула надзвичайно тісні оборонні зв'язки з Україною після незаконної анексії Криму Росією.
Автор, відзначає, що в даному випадку Туреччина керується лише власними стратегічними інтересами. "Насправді оборонно-технологічній та промисловій базі Туреччини вже давно було вигідно змішувати партнерські відносини між НАТО та іншими країнами - насамперед із Південною Кореєю та Ізраїлем - коли йдеться про прибуткові передачі технологій та можливості спільного виробництва. Україна має стати ще одним важливим партнером цього типу, але з додатковою політично-військовою цінністю допомогти Туреччині врівноважити Росію в Чорному морі" – констатує експерт.
Слід зазначити, що автором матеріалу є доктор Кан Касапоглу (Can Kasapoglu) - директор оборонної та безпекової програми в стамбульському аналітичному центрі EDAM та співробітник німецького науково-дослідного інституту SWP. Доктор Касапоглу отримав магітрську ступінь у Турецькій військовій академії, а також ступінь доктора філософських наук у Турецькому військовому коледжі. Доктор Кан Касапоглу також був науковим співробітником в Оборонному коледжі НАТО в Римі (в рамках програми (EISD) та запрошеним вченим Центру передового досвіду кіберзахисту НАТО в Таллінні.
Нагадаємо, шо 16 жовтня 2020 року в Стамбулі у присутності Президента України Володимира Зеленського та Президента Турецької Республіки Реджепа Таїпа Ердогана було підписано низку двосторонніх документів. Україна та Туреччина мають намір започаткувати й імплементувати спільні проекти з будівництва бойових кораблів, БПЛА та всіх видів турбінних двигунів.
Читайте також: Як Туреччина з допомогою України створює зброю майбутнього
Раніше Defense Express писав, що українська команда з таких відомих підприємств, як Київське державне конструкторське бюро "Луч" і приватні підприємства "Радіонікс» і "Рамзай", взялася за спільну модернізацію ЗРК "Печора".
За кілька років цей стихійно виниклий консорціум досяг абсолютно несподіваних результатів. Зокрема, якщо комплекс «Печора» мав максимальну дальність ураження повітряної цілі 17,8 км, а за допомогою попередніх версій модернізації дальність ураження повітряних цілей була збільшена до 33 км, то нинішня команда змогла досягти дальності ураження до 45 км.
При цьому, як зазначають розробники, якщо спочатку використовувалася напівактивна головка наведення, фактично ідентична вироблюваним у Києві на заводі "Артем", які застосовувалися для комплектації авіаційних ракет «повітря-повітря» Р-27, то нині "Радіоніксу" вдалося створити активну головку самонаведення.
Для досягнення дальності ураження цілі до 45 км була проведена модернізація окремих пристроїв і впроваджені нові цілісні системи в елементи комплексу.
Читайте також: Нове дихання для ЗРК
