Про це зазначає автор матеріалу, присвяченого вйськово-технічному співробітництву України та Туреччини, що оприлюднений на сайті Jamestown Foundation’s.
Зокрема, на думку автора, закупівля Туреччиною в Україні модернізованих ЗРК С-125 "Печора", є " цікавою угодою зі зброєю", зокрема і через те, що "українська програма модернізації збільшила дальність радянської спадщини С-125 у 25 кілометрів проти маневруючих цілей приблизно до 40 кілометрів.
Читайте також: Як Туреччина з допомогою України створює зброю майбутнього
![С-125, Печора, Україна-Туреччина, військово-технічне співробітництво, ВТС, Defense Express](/media/contentimages/ba35fb3aa3605870.jpg)
На думку автора, турецькі військові можуть застосувати модернізований українцями С-125 двома способами. По-перше, Туреччина може здійснити передове розгортання цих ЗРК для підтримки своїх експедиційних контингентів. І Лівія може бути найбільш вірогідним напрямком такого розгортання.
Зокрема на підтвердження цього автор наводить приклад з атакою, що була здійснена у липні 2020 року на авіаційну базу Аль-Ватія (Al-Watiya Air Base) в ході якої було виведено з ладу частину розгорнутих тут турецьких засобів ППО. Раніше на цій базі Туреччина розгорнула системи протиповітряної оборони – зенітно-ракетні комплекси MIM-23 Hawk та самохідні зенітні установки ACV-30 Korkut SPAAG наряду з засобами радіоелектронної боротьби.
![С-125, Печора, Україна-Туреччина, військово-технічне співробітництво, ВТС, Defense Express](/media/contentimages/6a05fb3a99be4078.jpg)
Як відмічає автор, Туреччина наразі має в своєму арсеналі обмежену кількість зенітно-ракетних систем класу "земля-повітря" середнього радіусу дії, а вітчизняна система Hisar ще на шляху її доведення до повної експлуатаційної спроможності. "Таким чином, модернізовані ЗРК С-125 можуть допомогти турецьким військовим планувальникам заповнити цю діру у протиповітряній обороні військ", - робить висновок автор матеріалу.
![С-125, Печора, Україна-Туреччина, військово-технічне співробітництво, ВТС, Defense Express](/media/contentimages/2a95fb3a6d5acef8.jpg)
По-друге, Туреччина може використовувати модернізовані Україною С-125 як частину майбутньої конфігурації ЗРК С-400, що раніше було закуплено в РФ. Факт проведення в чорноморському місті Сіноп випробування цих систем може говорити про те, що незабаром С-400 можуть бути прийняті на озброєння ЗС Туреччини. Автор не виключив велику ймовірність того, що за допомогою української оборонної технологічної та промислової бази Анкара захоче мати можливість використовувати С-125 та С-400, що побудовані з опорою на радянсько-російську філософію проектування, спільно в багатошаровій архітектурі системи ППО.
![С-125, Печора, Україна-Туреччина, військово-технічне співробітництво, ВТС, Defense Express](/media/contentimages/9c75fb3b18bd7275.jpg)
Автор також звертає увагу, що зростаючі оборонні зв'язки між Києвом та Анкарою висвітлюють деякі помітні геополітичні реалії. На його думку, наразі "Туреччина виконує унікальний стратегічно-військовий порядок денний, який уникає простої класифікації". А саме, турецька адміністрація підписала з Україною всебічну угоду про оборонне співробітництво, одночасно здійснивши випробувальний запуск систем ЗРК С-400, які вона раніше придбала у Росі. Таким чином, Туреччина є єдиним членом НАТО, що закупив у РФ систему стратегічних озброєнь, хоча ця країна водночас розвинула надзвичайно тісні оборонні зв'язки з Україною після незаконної анексії Криму Росією.
![С-125, Печора, Україна-Туреччина, військово-технічне співробітництво, ВТС, Defense Express](/media/contentimages/9965fb3b20ff3041.jpg)
Автор, відзначає, що в даному випадку Туреччина керується лише власними стратегічними інтересами. "Насправді оборонно-технологічній та промисловій базі Туреччини вже давно було вигідно змішувати партнерські відносини між НАТО та іншими країнами - насамперед із Південною Кореєю та Ізраїлем - коли йдеться про прибуткові передачі технологій та можливості спільного виробництва. Україна має стати ще одним важливим партнером цього типу, але з додатковою політично-військовою цінністю допомогти Туреччині врівноважити Росію в Чорному морі" – констатує експерт.
Слід зазначити, що автором матеріалу є доктор Кан Касапоглу (Can Kasapoglu) - директор оборонної та безпекової програми в стамбульському аналітичному центрі EDAM та співробітник німецького науково-дослідного інституту SWP. Доктор Касапоглу отримав магітрську ступінь у Турецькій військовій академії, а також ступінь доктора філософських наук у Турецькому військовому коледжі. Доктор Кан Касапоглу також був науковим співробітником в Оборонному коледжі НАТО в Римі (в рамках програми (EISD) та запрошеним вченим Центру передового досвіду кіберзахисту НАТО в Таллінні.
![С-125, Печора, Україна-Туреччина, військово-технічне співробітництво, ВТС, Defense Express](/media/contentimages/9f15fb3b44538a79.jpg)
Нагадаємо, шо 16 жовтня 2020 року в Стамбулі у присутності Президента України Володимира Зеленського та Президента Турецької Республіки Реджепа Таїпа Ердогана було підписано низку двосторонніх документів. Україна та Туреччина мають намір започаткувати й імплементувати спільні проекти з будівництва бойових кораблів, БПЛА та всіх видів турбінних двигунів.
![](/media/contentimages/3fb5fb3a63603b3b.jpg)
Читайте також: Як Туреччина з допомогою України створює зброю майбутнього
Раніше Defense Express писав, що українська команда з таких відомих підприємств, як Київське державне конструкторське бюро "Луч" і приватні підприємства "Радіонікс» і "Рамзай", взялася за спільну модернізацію ЗРК "Печора".
![С-125, Печора, Україна-Туреччина, військово-технічне співробітництво, ВТС, Defense Express](/media/contentimages/cd45fb3b2fe301af.jpg)
За кілька років цей стихійно виниклий консорціум досяг абсолютно несподіваних результатів. Зокрема, якщо комплекс «Печора» мав максимальну дальність ураження повітряної цілі 17,8 км, а за допомогою попередніх версій модернізації дальність ураження повітряних цілей була збільшена до 33 км, то нинішня команда змогла досягти дальності ураження до 45 км.
![С-125, Печора, Україна-Туреччина, військово-технічне співробітництво, ВТС, Defense Express](/media/contentimages/9ef5fb3b3768f7d9.jpg)
При цьому, як зазначають розробники, якщо спочатку використовувалася напівактивна головка наведення, фактично ідентична вироблюваним у Києві на заводі "Артем", які застосовувалися для комплектації авіаційних ракет «повітря-повітря» Р-27, то нині "Радіоніксу" вдалося створити активну головку самонаведення.
Для досягнення дальності ураження цілі до 45 км була проведена модернізація окремих пристроїв і впроваджені нові цілісні системи в елементи комплексу.
Читайте також: Нове дихання для ЗРК